3.Консультаційні пропозиції та угода про консультування

Консультаційний процес складається з таких етапів:

1 етап: підготовка клієнтської організації до консультування, розробка консультаційних пропозицій та укладання угоди на проведення консультування

2 етап: діагностика управлінських проблем клієнтської організації

3 етап: розробка рекомендацій щодо усунення клієнтських проблем та розробка плану графіка щодо впровадження розроблених заходів

4 етап: впровадження рекомендацій у діяльність клієнтської організації

5 етап: оцінка результатів та забезпечення їх довгострокової підтримки.

Консультаційні пропозиції – це документ, який передує укладанню консультаційної угоди.

В консультаційних пропозиціях необхідно відобразити наступну інформацію:

мета розробки консультаційного проекту;

кваліфікацію співробітників фірм;

методологія проведення діагностики проблеми;

результати, які консультант очікує отримати в результаті проведення діагностики;

приблизний план-графік проведення робіт щодо впровадження рекомендацій;

визначення вартості послуг.

Вся інформація, яка повинна бути відображеною у консультаційних пропозиціях повинна бути структурованою за 4 основними розділами:

Технічний. – описання проблеми;

встановлення цілей та засобів їх реалізації;

планування ресурсів; - вибір конкретної моделі консультування;

визначення поведінкової ролі консультанта;

графік виконання завдань.

Штатний розділ

Кваліфікаційний.

Надається основна інформація про свою діяльність, перелік штатних працівників, які будуть працювати над певною проблемою.

Фінансовий. (вартість послуг)

У письмових угодах на предмет консультування повинні обговорюватися такі умови:

сторони, які укладають угоду

термін угоди; - режим роботи консультанта; - режим роботи клієнта;

витрати на консультування

форма оплати; - умови припинення роботи; - делегування повноважень;

проведення додаткової роботи; - конфіденційність; - незалежність консультанта;

відповідальність консультантом; - форс-мажорні обставини; - підписання угоди.

Різновиди консультаційних угод:

1.Угода, що триває: 2. Діагностична угода; 3. Угода з впровадженням;

Угода з підвищення кваліфікації керівників; 5. Проектна угода; 6. Угода з розвитку організації; 7. Угода з експортної консультації.

4. Ліцензування і сертифікація консалтингової діяльності

Одним із способів захистити клієнтів від неякісних послуг є врегулювання процедури ліцензування консультаційної діяльності та видачі посвідчень консультанта.

Існує два протилежні погляди на легалізацію процесу професійного консультування.

Прагнення отримання гарантій високої якості консультаційних послуг спричиняє бажання введення стандартів консультування і надання документа, який підтверджував би компетентність консультанта та наявність його права здійснювати консультаційну допомогу.

Видача таких посвідчень має бути прерогативою професійних асоціацій та інститутів.

Проте питання про членство у аналогічних асоціаціях зарубіжних країн вирішується по-різному. Так, Інститут консультантів з питань управління у Великій Британії запровадив різні ступені членства (асоційований, повний, почесний), що дозволяє включати консультантів, які отримали ступінь повних та почесних членів, до професійного реєстру.

Американський інститут консультантів надає посвідчення консультанта за наявності у претендента відповідної освіти, досвіду та рекомендацій від клієнтів.

Отримання посвідчень є добровільною справою, нерегламентованою нормативною базою. На відміну від сертифікації ліцензування здійснюється державними установами або професійними асоціаціями, яким надано право ліцензування зі збереженням керівництва та контролю з боку держави

Законодавство України передбачає необхідність одержання ліцензії на здійснення деяких видів консалтингових послуг. Насамперед, це право роботи з приватизаційними документами (майновими сертифікатами), проведення всього комплексу робіт, пов'язаного з аудитом та оцінкою майна, надання освітніх послуг з видачею відповідного посвідчення.

Проте питання ліцензування консультаційної діяльності і визнання консалтингу як професії на сьогоднішній день залишається дискусійним.

До позитивних сторін ліцензування слід віднести визнання консалтингу як професії, відсів некомпетентних консультантів та соціальну відповідальність консультантів.

Противники ліцензування консалтингової діяльності вважають, що:

видача посвідчень не вирішує проблеми гарантій високоякісної консультаційної послуги;

ліцензування одного виду діяльності може блокувати консультаційний процес (в окремих випадках консультаційна допомога може включати крім ліцензованої послуги декілька супутніх неліцензованих видів діяльності);

ліцензування з метою перешкоди проникненню на ринок некомпетентних консультантів є штучним заходом (за законами ринку неякісні послуги у будь-якому разі не будуть користуватися попитом).

В Україні сертифікації і ліцензуванню підлягають три види діяльності (взагалі їх 27 видів): аудиторська діяльність (Аудиторська палата України); роботи, пов'язані з приватизаційними документами (Фонд державного майна України); освіта (Міністерство освіти).

Видача суб'єктам підприємницької діяльності ліцензій здійснюється на основі «Положення про порядок видачі суб'єктам підприємницької діяльності спеціальних дозволів (ліцензій) на здійснення окремих видів діяльності», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 травня 1994 року за №316.

Ліцензування аудиторської діяльності (видача ліцензій) здійснює Аудиторська палата України. Право на одержання ліцензій мають юридичні особи (аудиторські фірми) і фізичні особи (приватні аудитори) України. Термін дії ліцензії — до п'яти років, але не більше терміна дії сертифіката аудиторів (фундаторів).