- •1.1.2. Технології соціальної роботи: сутність, специфіка, види
- •1.1.3.Характеристика технологій соціально-педагогічної роботи
- •1.2.3.Характеристика педагогічних методів
- •1.2.4. Методи в інноваційній практиці соціально-педагогічної роботи
- •2.1.2. Соціально-педагогічна бесіда: види, методика підготовки та проведення
- •2.1.3. Специфіка та виховні можливості дискусії в соціально-педагогічній роботі
- •2.1.4.Методика підготовки та проведення диспуту
- •2.1.5. Завдання соціального педагога в підготовці та проведенні словесних групових форм соціально-педагогічної роботи
- •2.2.2. Класифікації ігрових форм роботи
- •2.2.3. Психолого-педагогічні умови підготовки та організації гри
- •2.2.4. Рекомендації організаторам ігрової діяльності
- •2.3.2. Особливості соціально-педагогічної роботи в умовах літнього оздоровчого табору
- •2.3.3. Підготовка соціального педагога до роботи в умовах літнього оздоровчого табору
- •2.3.4.Таборова зміна: етапи, особливості організації та проведення
- •2.3.5. Характеристика окремих форм роботи літнього оздоровчого табору
- •2.4.2 .Підходи до визначення поняття „творчість” та „творча особистість” в соціально-педагогічній роботі
- •2.4.3. Специфіка творчості в соціально-педагогічній діяльності
- •2.4.6. Технологія узагальнення передового педагогічного досвіду в системі соціально-педагогічної діяльності
- •3.1 Технології соціальної профілактики в соціально-педагогічній роботі
- •3.1.3. Зміст, напрямки, форми соціальної профілактики
- •3.1.4 .Характеристика профілактичних програм центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді (цсссдм)
- •3.2.2.Стратегія та тактика інформаційної діяльності соціального педагога
- •3.2.3. Соціальна реклама: сутність, специфіка, можливості використання в соціально-педагогічній роботі
- •3.2.4. Види рекламно-інформаційних послуг
- •3.2.5. Створення і використання прес-релізу як форми взаємодії зі змі
- •3.3.2. Знання та вміння соціального педагога, що працює в умовах вуличного простору
- •3.3.3. Стратегії організації вуличної соціальної роботи
- •3.3.4. Обов’язки членів бригади вуличної соціальної роботи
- •3.3.5. Особливості організації ігрових технік в умовах вуличної соціальної роботи
- •3.4.3.Організація роботи терапевтичної групи
- •3.4.4 .Характеритсика окремих психотерапевтичних технік
- •1. Усвідомлення соціальними педагогами сутності і специфіки роботи дитячих та юнацьких організацій в сучасних умовах
- •2. Ознайомлення соціальних педагогів з психолого-педагогічними основами роботи з тимчасовими дитячими та юнацькими об’єднаннями
- •6. Ознайомлення із системою самоврядування в житті тимчасового дитячого колективу в умовах табору.
- •7. Оволодіння методикою проведення тематичного дня - свята в роботі табору. Організація роботи табору як системи Днів-свят.
- •8. Організація спортивно-оздоровчої роботи в умовах табору. Зміст, форми, методи роботи.
- •9. Організація народознавчої та пошуково-краєзнавчої роботи в умовах літнього оздоровчого табору.
- •10. Оволодіння методикою організації гри в дитячих та юнацьких об’єднаннях в умовах табору.
- •11. Проведення підсумкового періоду роботи табору.
- •1. Станція «Турботи» (Стаття 3. Всі діти мають право на любов і піклування).
- •2. Станція «Смакотляндія» (Стаття 33. Всі діти мають право на повноцінне харчування) .
- •4. Станція захисту дітей (Стаття 42. Всі діти мають знати свої права)
- •1.1.2. Технології соціальної роботи: сутність, специфіка, види
- •1.1.3.Характеристика технологій соціально-педагогічної роботи
2.1.3. Специфіка та виховні можливості дискусії в соціально-педагогічній роботі
Аналіз психолого-педагогічної літератури з проблем соціально-педагогшычнї роботи (А. Мудрик, З. Артеменко, А. Кирсанов, В. Зоц та інші) дозволив нам дійти висновку, що диспут та дискусія в характеристиці форм соціально-педагогічної роботи часто ототожнюються і не розрізняються за змістом і методикою проведення.
Диспут та дискусія є простими, груповими, словесними організаційними формами роботи, головною метою яких є створення сприятливих умов для визначення переконань, ставлень, життєвих позицій учасників
Саме в цьому полягає значення диспуту та дискусії як діагностичних та профілактичних форм роботи, дієвість їх застосування в роботі з дітьми та молоддю. Жваве, активне, невимушене обговорення актуальних для групи учасників проблем дозволить соціальному педагогу більш влучно прогнозувати подальшу діяльність, спираючись на знання потреб та проблем членів колективу і окремих вихованців.
Специфічність дискусії як форми соціально-педагогічної роботи полягає в тому, що вона виникає спонтанно, не прогнозовано. З одного боку, це гарантує щиру зацікавленість учасників, свідчить про актуальність теми обговорення. З іншого боку − породжує певні ускладнення, а саме: дискусія може перетворитись в з’ясування стосунків, навіть у сварку. Крім того, неплановий характер дискусії дуже часто робить неможливим участь соціального педагога, вихователя в процесі обговорення. Тому перед соціальним педагогом постає завдання прогнозувати можливі моменти виникнення дискусії. Після перегляду кінофільму, вистави, цікавих подій суспільно-політичного життя соціальному педагогу варто „розгорнути” дискусію, щоб вона відбулась за його участю.
У практиці соціально-педагогічної роботи існує кілька технік проведення дискусій, застосування яких забезпечує толерантне ставлення опозиційно налаштованих учасників та дозволяє проводити дискусію у конструктивному руслі.
Техніка „парламентської” дискусії передбачає розподіл учасників на кілька груп, залежно від того, яку позицію вони займають. Найбільш типовими рольовими позиціями є „прихильники”, „противники” та „незацікавлені”. Позицію кожної групи може представляти один учасник. Таким чином, всі учасники дискусії по черзі можуть висловлювати та відстоювати свої думки. Саме такий підхід до проведення дискусії гарантує „джентельменську” поведінку учасників, формує повагу до інших, почуття такту, терпимість до думок, що не збігаються з особистою позицією учасника.
Техніка „дискусія з капелюхом” також нормує процес неконтрольованих висловлювань учасників. Засобом надання слова стає символ – капелюх, який надягають на учасника, що просить слова. Після того, як бажаючий висловить свою думку він має передати символ дискусії тому з членів групи, думку якого він хоче почути у відповідь. В ролі символу може бути використаний не лише капелюх, а й повітряна кулька, яскрава хустка, іграшка, квітка тощо.
Техніки організації та проведення дискусії мають значний потенціал у вирішенні завдання діагностики міжособистісних стосунків членів групи. Уважний соціальний педагог, без сумнівів, зможе, спостерігаючи за поведінкою учасників дискусії виявити лідерів і аутсайдерів групи, визначити рівень сформованості певних особистісних якостей та творчих здібностей учасників.