4. Станція захисту дітей (Стаття 42. Всі діти мають знати свої права)

а) Гра "Дорогами казок".Волонтери називають казку, команда вказує, ким і які права були порушені. Волонтери зачитують уривки цих казок, а діти їх інсценують. Діти придумують, як захистити права героїв.

б) Гра "Знайди ключ".Волонтери пропонують дітям витягнути пелюстки з паперової ромашки. На одній з пелюсток написано слово "ключ", на інших - питання, які стосуються Конвенції 00Н. Діти відповідають на питання до тих пір, поки не знайдуть пелюстки з словом " ключ".

Додаток З

Орієнтовна схема складання тексту прес-релізу

Назва організації її емблема, логотип

Адреса організації, телефон

Прес –реліз

Назва повідомлення

Головний зміст повідомлення (Що? Де? Коли ? Чому ? ) –

один абзац

Дата та місце де ви знаходитесь

Короткий зміст проблеми, якій присвячена подія ( 1-2 абзаци )

Розповідь про хід події або її анонс ( 1-2 абзаци )

За бажанням – додаткова інформація

Інформація про оргкомітет, телефони організаторів

1.1. Технологічні аспекти соціальної та соціально-педагогічної роботи

1.1.1. Соціальні технології - технології соціального функціонування суспільства

Суспільна свідомість на початку ХХІ століття визначається інтересом до соціальних технологій, до технологізації соціальної діяльності, що є закономірною складовою світової технологічної революції. Технологізація соціального простору останнім часом виступає як чинник забезпечення соціального функціонування суспільства, при цьому соціальні технології значною мірою виступають як інтелектуальний ресурс, використання якого дозволяє не тільки вивчати та передбачати соціальні зміни, але й активно впливати на процес соціального розвитку суспільства, отримувати прогнозований соціальний результат.

Те, що сьогодні відбувається в сфері соціальних технологій можна визначити як технологічну революцію, що викликана до життя сукупністю низки важливих технологічних факторів. До них належать: швидке оновлення сфер суспільного життя, тобто динаміка соціальних змін; глобальна демократизація суспільних систем; процес переходу цивілізованих суспільств до інформаційної сфери існування; визначення соціального простору як основного об’єкта технологізації [4, с.3].

Саме тому ефективне формування соціальної політики України можливе лише на основі технологізації соціальних процесів, за рахунок оптимального використання соціальних ресурсів і можливостей соціальних установ й широкого кола працівників соціальної сфери.

Технологія (грец. techne – мистецтво, майстерність, уміння) – сукупність прийомів і способів одержання, обробки чи переробки; опис виробничих процесів, інструкцій з виконання, технологічні правила, вимоги, карти, графіки. Усі відомі на сьогодні технології розділяють на дві групи: промислові та соціальні. До промислових належать технології переробки природної сировини (нафти, руди, деревини тощо) чи отриманих з неї напівфабрикатів (готових металів, прокату, окремих деталей і вузлів виробів тощо). Соціальною визначають технологію, у якій вихідний і кінцевий результат – людина, а основні параметри вимірювання – її якості та властивості [2, с.294].

Сучасна соціологія розглядає соціальні технології як інноваційну систему методів виявлення і використання прихованих потенціалів соціальної системи, отримання оптимального соціального результату при найменших управлінських витратах. Дотриманням системного підходу вирізняються і погляди на соціальні технології в дослідженнях теорії соціальної роботи, де соціальні технології розглядаються як сукупність методів, прийомів та впливів, що застосовуються для досягнення мети соціального розвитку. Можна сказати, що соціальні технології це - соціальні програми, що містять певні алгоритми, засоби та способи діяльності. В даному контексті можна погодитись з загальним визначенням соціальних технологій як технологій соціального функціонування суспільства в цілому і окремих соціальних груп, зокрема.

Типовим є погляд на соціальні технології як інтелектуальний ресурс суспільства у вигляді узагальнення набутих і систематизованих знань, досвіду, умінь і практики соціальної діяльності.

До особливостей соціальних технологій можна віднести такі прояви, як: включення великої кількості індивідів, що наділені волею та свідомістю; суб’єктивність змісту соціальних технологій (процеси соціального розвитку ініціюються, розвиваються чи гальмуються в першу чергу лідерами і відповідно до цього будуються процеси управління, керівництва, переконання окремих мікро-соціумів); комплексний характер соціальних технології і технологій соціальної роботи, зокрема; превентивність змісту більшості соціальних технологій.

Аналіз наукової літератури з проблем соціальної роботи [1;3;5;6] дозволяє виділити наступні етапи реалізації соціальних технологій:

теоретичний, який передбачає обґрунтування мети і об’єкту технологічного впливу, виокремлення складових компонентів (елементів); з’ясування соціальний зв’язків між ними;

методичний, який пов’язаний з добиранням методів, засобів впливу, обробкою інформації, її аналізом, вибором принципів трансформації результатів аналізу в висновки та рекомендації;

процедурний; який пов’язаний з практичною діяльністю по апробації обраної послідовності використання інструментарію.

Таким чином, структура соціальних технологій визначається наявністю:

програми (проекту), в межах якої (якого) розв’язується певна проблема;

заданого алгоритму як системи послідовних операцій на шляху досягнення результату;

певного стандарту (нормативу) діяльності;

критеріїв оцінки результатів.

Будь-яка соціальна технологія, що має на меті проектування та впровадження, має бути орієнтована на технологізацію відповідного процесу. При цьому ефективність процесу технологізації полягає у:

формуванні процесу;

наданні йому цільової спрямованості;

оптимізації соціально-педагогічної діяльності;

забезпеченні сталості соціального процесу;

створенні механізмів саморегуляції процесу;

забезпеченні сприятливих для реалізації мети умов.

Багатоваріантність підходів до класифікації соціальних технологій дозволяє визначити такі основні види соціальних технологій:

правового забезпечення функціонування суспільства;

політичні технології адміністративного регулювання;

економічного функціонування суспільства;

інформаційного забезпечення засобами масової інформації та комп’ютерної мережі;

духовно-культурного розвитку суспільства.

Визначення соціальних технологій може бути в кожному з компонентів соціальної роботи: в соціальний роботі як науці; соціальній роботі як у циклі навчальних дисциплін і соціальній роботі як виді професійної діяльності.

Основні класифікаційні підходи до характеристики соціальних технологій представлені у таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Класифікація соціальних технологій

Класифікаційна ознака

Назва технології

Додаткова характеристика

Специфіка соціального впливу на об’єкт (залежно від рівня суспільних відношень) макросистем

мезотехнлогії

мікро технології технології суспільства

технології рівня міста населеного пункту

розраховані на невеликі людські спільноти

За ступенем практичного втілення в організаційний процес інноваційні

конструкторські

традиційні майже не розроблені

розроблені на рівні практичного застосування

впроваджені в суспільну практику

За місцем експериментальної перевірки та апробації кабінетні

лабораторні

польові отримані на основі інформаційно-логічного аналізу

отримані в експериментальних, штучно створених умовах

отримані в реальному соціальному середовищі

Залежно від сфери докладання зусиль соціальних працівників інформаційні

історичні

політичні

адміністративно-управлінські

психологічні

генетичні

економічні

педагогічні

За масштабністю соціальних операцій глобальні

регіональні

локальні

Таким чином, аналіз основних підходів до группування соціальних технологій [3;5] дозволив нам визначити такі їх класифікаційні ознаки: рівень суспільних відносин; характеристика практичного втілення технології в організаційний процес; місце здійснення експериментальної перевірки та апробації; сфера докладання зусиль соціальних працівників; масштабність соціальних операцій