2.4.6. Технологія узагальнення передового педагогічного досвіду в системі соціально-педагогічної діяльності

Узагальнення багатьох існуючих методик вивчення передового педагогічного досвіду дозволило нам рекомендувати наступну технологію узагальнення передового педагогічного досвіду в системі соціально-педагогічної діяльності:

Вивчення і розповсюдження досвіду має вестись на підставі сучасних концепцій соціально-педагогічної діяльності передбачати розвиток самостійного науково-пошукового мислення носія досвіду;

Розповсюджувати, пропагувати треба (перш за все) провідну ідею, головну думку досвіду. Набір прийомів та методів, що використовуються в передовому досвіді має використовуватись творчо, залежно від конкретних соціально-педагогічних умов.

Передовий досвід має вивчатись та застосовуватись комплексно, з урахуванням запитів адресату, реальних проблем, кадрових ресурсів, рівня їх підготовленості, умов регіону і мікрорайону.

Критерії, відмінні риси передового соціально-педагогічного досвіду:

Актуальність і перспективність (відповідність вимогам життя, тенденціям суспільного розвитку, науково-технічного прогресу, робота досвіду “ на перспективу “, бачення нових можливостей удосконалення соціально-педагогічної діяльності);

Новизна в цілепокладанні, відборі змісту, форм та засобів організації соціально-педагогічного процесу;

Відповідність основних категорій базовим положенням сучасної соціально-педагогічної науки (урахування таких провідних підходів, як: співробітництво і співтворчість; сполучення індивідуального підходу і колективної діяльності; розвиток активної життєтворчої позиції учасників соціально-виховного процесу; оновлення змісту і способів реалізації соціально-педагогічних завдань);

Наявність відчутних, стабільних отриманих результатів (передовий досвід має приносити вагомі результати: позитивні зрушення в характері соціалізації, рівні вихованості, в загальному та соціальному розвиту клієнтів, підвищенні престижу установи і т.п. Кожен з названих критеріїв, в свою чергу потребує подальшої деталізації);

Можливість творчого застосування досвіду в близьких умовах, його трансформація на інші об’єкти (мають бути створені технології використання досвіду, що дозволяють „відділяти ” досвід від особистості носія і відтворювати цей досвід в нових умовах);

Оптимальний розподіл сил, засобів, часу і ресурсів для досягнення найкращого можливого результату;

Достатня апробація досвіду (мається на увазі і лонгітюдність досвіду, що досліджується і достатня кількість учасників соціально-педагогічної взаємодії);

Вимірюванність досвіду (наявність використання психолого-педагогічних діагностик, соціологічних опитувань, інших методів, що дозволяють підтвердити наявність результатів).

Послідовність (алгоритм) роботи з досвідом :

Виявлення, первинна діагностика і оцінка досвіду (за наведеними вище показниками);

Накопичення фактичного матеріалу і його систематизація;

Опис соціально-педагогічних явищ (чи їх реконструкція по документам та свідоцтвам) в реальній послідовності подій;

Теоретико-методичний аналіз (визначення головних задач, ідей, задумів, технологій втілення);

Узагальнення і рекомендації, щодо практичного використання досвіду.

Не можна ототожнювати поняття “передовий” та “новий”. До “передових” з повним правом можна віднести багато чого з традиційних педагогічних підходів та прийомів. З іншого боку, не кожне новаторство можна кваліфікувати як „передовий досвід”, тому що нововведення в соціально-педагогічній діяльності завжди містять у собі певний “фактор ризику”.

Введення нового в соціально-педагогічну практику продуктивно лише у випадку, коли новаторська діяльність стимулює творчу ініціативу та соціально-педагогічну взаємодію, коли виношується та створюється свій, авторський варіант нововведення.