4. Внутрішні і корабельні хвилі

Внутрішні хвилі - це хвилі, які виникають на межі двох шарів во­ди різної густини в товщі вод Світового океану. Їх причиною є ті ж сили, які викликають і поверхневі хвилі, хоча енергія внутрішніх хвиль значно менша від енергії поверхневих. На поверхні океану вну­трішні хвилі невидимі. Щоб їх виявити необхідні безперервні спосте­реження за вертикальним розподілом океанологічних характеристик.

Бувають короткі і довгі внутрішні хвилі. Короткими називають такі внутрішні хвилі, відношення довжини яких до товщини верхнього і нижнього шарів води різної густини невелике. У довгих хвиль це від­ношення значне.

Висота внутрішніх хвиль може досягати 20-35 м і більше. Зафіксо­ваний випадок, коли зрівноважений на глибині 35 м у шарі стрибка густини поплавок з'явився на поверхні моря, піднятий гребенем вну­трішньої хвилі.

Корабельні хвилі виникають під час руху корабля. Одночасно утво­рюються поперечні і косі хвилі. Фронт поперечних хвиль перпендикуля­рний до напрямку руху судна, фронт косих становить з ним певний кут, величина якого залежить від відношення швидкості судна до глибини моря (у середньому він дорівнює 18-20°).

5. Цунамі

Цунамі - це довгі хвилі, які виникають у результаті підводних зем­летрусів, виверження підводних, а інколи і надводних прибережних вулканів. Здебільшого цунамі викликаються тектонічними землетру­сами, пов'язаними з миттєвими переміщеннями великих мас земної кори. За статистикою, із загальної кількості сильних землетрусів у Ти­хому океані лише один із ста супроводжується цунамі.

Окрім власне сили землетрусу, висота цунамі залежить від рельєфу моря і конфігурації берега. Як правило, вона не перевищує 10 м (у середньому 5-6 м). Надзвичайно рідко зустрічаються хвилі завви­шки 15-20 м (у вузьких бухтах і затоках).

Найчастіше до узбережжя приходить група цунамі, причому висо­та їх послідовно зростає до третьої - п'ятої хвилі.

Довжина хвиль цунамі вимірюється сотнями кілометрів (200-300 км). Тому вони надзвичайно похилі і непомітні для суден у відкритому морі.

Швидкість поширення цих хвиль дуже велика (400-800 км/год). Залежно від відстані епіцентру землетрусу цунамі приходять до узбережжя за десятки хвилин, а то й годин. Поштовхи від землетрусу, які фіксують сейсмографи, передаються по земній корі в кілька разів швидше. Ця обставина дозволяє організувати службу попередження населення про можливості появи цунамі. При цьому треба мати на увазі, що частина попереджень може бути невиправданою, оскільки не кожний сильний землетрус супроводжується цунамі.

Цунамі спостерігаються в багатьох місцях земної кулі, але переваж­но в західній частині Тихого океану. Багато з них супроводжувалися руйнуванням прибережних населених пунктів і людськими жертвами. Найчастіше цунамі бувають біля берегів Японії, Чилі, Перу, Алеутських і Гаванських островів. Приуроченість цунамі до Тихого океану поясню­ється його сейсмічною і вулканічною активністю. Із 400 діючих вулка­нів земної кулі 330 розташовані в Тихому океані. Більшість сильних землетрусів (близько 80%) теж відбувається в зоні Тихого океану.

Досить ефективним способом для встановлення небезпеки цунамі є спостереження за рівнем води з допомогою мореографа (прилад для ав­томатичного запису коливань рівня води). Значні підйоми рівня в райо­нах, близьких до зони землетрусу, свідчать про загрозу для населення прибережних районів. Певним попередженням про надходження цуна­мі може служити раптовий відступ води від берегів, що передує хвилі.