Різун Володимир Володимирович літературне редагування

Художник обкладинки Г.Т.Задніпряний Художній редактор О.Г.Григір Технічний редактор Л.І.Швець Коректор А.В.Дрожжина

Здано до складання 15.09.95. Підп. до друку 19.04.96. Формат 84x108 1/32. Папір офсетний. Друк офсетний. Ум. друк. арк. 12,6. Ум. фарбовідб. 13/)2. Обл.-вид. арк. 17,24. Вид. №3777. Зам. 6-66.

Оригінал-макет виготовлений на ПЕОМ типу ІВМ РС В.В.Різуном

Видавництво "Либідь" при Київському університеті, 252001 Київ, Хрещатик, 10

Свідоцтво про державну реєстрацію №05591690 від 23.04.94

АТ «Книга» 254655, МСП, Київ-53, вул. Артема, 25

Різун B.B.

Р49 Літературне редагування: Підручник.— К.: Либідь, 1996.— 240 с.

ISBN 5-325-00790-4.

Це — перший в Україні підручник із літературного редагування, адресований безпосередньо журналістам.

Пропонований підручник допоможе майбутнім працівникам засобів масової комунікації опанувати фах літературного редактора.

Становлення професії літературного редактора, історичні, теоретичні й методичні засади його діяльності, технологія редакторської праці у ЗМК, автоматизація технологічних процесів — такою є проблематика, що знай­шла ґрунтовне висвітлення на сторінках підручника.

Для студентів факультетів журналістики. Може бути корисним працівникам засобів масової комунікації, видавцям, філологам.

і

ВаїкеПе Ріохсі К., Зіььогь Jack X., Вгоокї Вгіап 5. ТІїе Ап оГ ГСсШії^. Хеш Уогк Ьопсіоп, 1982.' 1\ 23.

Бевзо O.A. Львівський літопис і Острозький літописець. K., 1970. С. 31—32.

2 6-66

і

і

Ісасвич Я.Д. Першодрукар Іван Федоров і виникнення друкарства на Україні. Львів, 1983. С. 94.

1

Накорякова К.М. Названа праця. С. 5.

3 6-66

І

Феллер М.Д. Названа праця. С. 7.

2

Під ідеєю ми розуміємо певним чином структуроване поле свідомості. Ця струк­турованість пронизує всі рівні організації свідомості. Тому всі паші думки як прояв свідомого завжди ідейно структуровапі.

3

Терехова B.C. Литературное редактировапие. Л., 1975. С. З—4.

Сікорський М.М. Названа праця. С. 9—10.

і

Мильчин А.Э. Методика редактирования текста. М., 1980. С. 24.

67

₃ ІванченкоР.Г. Названа праця. С. 8.

Феллер М.Д. Названа праця. С. 130.

4

Там же. С. 129.

і

ІванченкоР.Г. Названа праця. С. 13—14.

з

Мільчин А.Е. Названа праця. С. 17.

і

Питанням утворення прогнозованого результату (образу результату) дії спеціально займалися різні учені. Так, американський пейропсихологК.Прибрам писав, що в "образі кінцевого результату кодуються... зовнішні явища... а не набори м'язових скорочень", за допомогою яких відбувається дія (Прибрам К. Языки мозга. М., 1975. С. 279).

4 б-бь

і

З приводу розмежування термінів "твір" і "текст" у 1965 році на сторінках журналу "Русская литература" відбулася дискусія (див.: Нухішпаб К. Что же такое текстология? 11 Рус. литература. 1965. № I. С. 65—75; Лихачев Д.С. По поводу статьи К.Я.Ьухштаба // Рус.литература. 1965. № 1. С. 76—89; Прохо­ров Е. Предмет, метод и объем текстологии как пауки // ІЧ'с.литература. 1965 №3. С. 146—150.

б 6-66

7 6-66

8 6-66

1

1

Социальная практика и журналистский текст / Пол ред. Я.П.Засурского, Е.И.Пронина. М., 1990. С. 7.

1Bankette F/oyd К., SissorsJack Z._f Brooks Brian S. Назнана праця. С.З.

Смирнов C.B. Становление основ общественного производства. К., 1983. С. 26.

1Накорякова K.M. Редактирование материалов массовой информации. M., 1982. С. 15.

2Анохин П.К. Философский смысл проблемы естественного и искусственного интеллекта // Человек в разных его аспектах. М., 1985. С. 39.

1

Іванченко Р.Г. Літературне редагування. К., 1983. С. 9.

1

Фишер Х.-Д. Личността на публициста // Сьвременна журпалистика. 1987. №2. С. 187.

2

Леонтьев А. А. Язі.ік, речь, речеваи дсятсльпость. М., 1969. С. 27.

1

Фішер Х.-Д. Назнана праця. С. 185.

1

2^ Стеблин-Камаіский Ы.И. Историческая поэтика. Л._% 1978. С. 90. Там же. С. 93.

1

Феллер Л/.Д. Эффективность сообщения и литературный аспект редактирова­ния. Львов, 1978. С.6.

1

Там же. С. 21— 22.

1

Сскіюновцч Феодосій. Хроніка з літописців стародавніх. К., 1992. С. 19.

1

ІсіченкоЮ.А. Кисво-Печерський патерику літературному процесі кіпця XVI — початку XVIII сг. на Україні. К., 1990. С. 159—160.

1

2 Ісасвич Я.Д. Літературна спадщина Івана Федорова. К., 1989. С. 51 — 52.

Тимошик М.С. Невтомний сівач на українознавчій пиві 11 Огіснко /. Історія українського друкарства. К., 1994. С. 7—33.

3"®Г^ОЯРЛ?Р ^|в?" Федоров та його послідовники на Україні (XVI — перша половина XVII ст.) / Збірник документів. К., 1975. С. 87.

1

Огіснко І. Історія українського друкарства. Львів, 1925. Т. 1. С. 1 —2.

Белорусский просвегитель Франциск Скорина и начало книгонечатания в Бе- лоруссии и Литве. М., 1979. С. 173, 192.

1

Міщько 1.3. Острозька слов'яно-греко-латинська академія (1576— 1636) / Відп. ред. Я.Д.Ісаєвич. К., 1990. С. 16—17.

1

Бевзо O.A. Названа праця. С. 24.

1

2Міщько Ї.З. Названа праця. С. 31.

Исаевич Я.Д. Преемники первопечатника. М., 1981. С. 19.

Белорусский просветитель Франциск Скорина и начало книгопечатания в Бе­лоруссии и Литве. С. 174.

1

Мицько 1.3. Назнана праця. С. 33.

1

Дзюба E.H. Просвещение на Украине. Вторая половина XVI — первая половина XVII в. К., 1987. С. 77.

1^Хижняк3.1. Кисво-Могилянська академія. К., 1981. С. 31.

Роль Києво-МогшіянськоТ академії в культурному єднанні слов'янських народів. К., 1988. С. 98.

1

Першодрукар Іван Федоров та його послідовники на Україні (XVI — перша половина XVII ст.). С. 168—169.

1

Там же. С. 104.

2

Машталір P.M., Ковба Ж.М., Феллер М.Д. Названа праця. С. 28.

1

2.Ісасвич Я.Д. Літературна спадщина Івана Федорова. С. 28. Там же. С. 1

3

1Ісаєвич Я.Д. Літературна спадщина І на на Федорова. С. 52.

Цит. за: Ісаєвич Я.Д. Літературна спадщина Івана Федорова. С. 52.

1

Ісаєвич Я.Д. Літературна спадщина Івана Федорова. С. 53—54.

1

Коляда Г.І. Иове в мові першодрукованого Апостола // ЗІауіа. 1966. №1.8. 59; Коляда Г.И. Иван Федоров — редактор первопечатного Апостола. Статья первая // Славянский сборник II. Самарканд, 1963. С. 143.

1

ВидашенкоМ.Б/сасвичЯ.Д.,МацюкО.Я. Місцями Івана Федорова на Україні. Львів, 1982. С. 62.

1

Роль Києїю-Могилянської академії в культурному єднанні слов'янських народі».

С. 39.

2

Гам же. С. 39—40.

1

Феллер М.Д. Названа праця. С. 5.

2

Феллер М.Д., Иванченко Р.Г. О литературном редактировании / Издательское дело. Книговедение. 1$71. № 6. С. 17.

_

Григораш Д.С. Названа праця. С. 3—4.

1

Редактирование отдельных видов литературы / Под ред. П.М.Смкорского. М., 1987. С. 5.

2

1_

^ Словник іншомовних слів / За ред. О.С.Мсльничука. К., 1974.

1

Там же. С. 15.

1

Baskette F/ovd К., Sissors Jack Z., Brooks Brian S. The Art of Editing. New York, London, 1982. P. 3—8.

1

Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. М., 1977. С. 104.

1

Леонтьев Л.ІІ. Деятельность. Сознапие. Личность. С. 107.

1

Леонтьев А.ІІ. Дсятсльїюсть. Созпаиис. Личпость. С. 109.

1

Тичина Павло. Зібрання творів у дванадцяти томах. Т. 1. К., 1983. С. 617.

1

Апперцепція — зумовленість сприйняття людиною тих чи інших предметів і явищ об'єктивного світу її попереднім досвідом та її психічним станом у момент сприйняття.

1

У психофізіології цей етап, який персдус прийняттю рішення, називається аналітико-синтетичною діяльністю мозку, або аферентним синтезом.

2

Навчальний смисл цієї тези полягас в тому, що, опановуючи фах літредактора, необхідно починати з аналізу як системи умінь (дій), що свідомо спрямовані на досягнення певних цілей, і переходити до навичок як автоматизованих умінь (дій), які виконуються без активної участі свідомості, напівсвідомо, автоматично.

1

"Під обстановочною аферентацією ми розуміємо сукупність всіх тих зовнішніх уплнвів на організм від даної обстановки, які разом із висхідною мотивацією найбільш повно інформують організм про вибір тієї дії, яка найбічьше відповідає наявній в даний момент мотивації" [Анохин П.К. Кибернетика и »інтегративная деятельность мозга // XVIII Международный психологический конгресс. Симпозиум 2. Кибернетические аспекты интегратнвной деятельности мозга. М., 1966. С. 9).

2

Аферентний синтез — це аналітико-еннтетична діяльність мозку, смисл якої під час формування поведінкового акту полягає втому, що вона дозволяє ретельно опрацювати, зіставити і синтезу­вати всю ту інформацію, яка необхідна організму для того, щоб здійснити найбільш адекватний для даних умов акт пристосування. Аферентний синтез с найбільш відповідальним моментом інтеграції. Він допомагає вирішенню трьох основних параметрів будь-якого поведінкового акту: що робити, як робити і коли робити [Анохин П.К. Кибернетика и интегратнвная деятельность мозга // XVIII Международный психологический конгресс. Симпозиум 2. Кибернетические аспекты интегративной деятельности мозга. С. 4).

1

Під судженням необхідно розуміти процес ствердження або заперечення чогось у формі понять.

1

Умовивід — одна з основних форм теоретичного мислення у словесній, образній чи іншій формі. Структурно умовивід складається з трьох і більше суджень.

1

Леонтьев А.II. Дсятсльносіь. Созікнше. Личиость. С. 103.

1

Прогнозований результат ("що робити") зберігаться в нейрофізіологічному апа­раті — акцепторі результатів дії (апараті передбачення, мети, який безперервно працює доти, доки з периферії не прийдуть сигнали про отримання очікуваного результату (зворотна аферентація) (Анохин П.К. Кибернетика и »інтегративная деятельность мозга // XVIII Международный психологический конгресс. Симпо­зиум 2. Кибернетические аспекті»! интегративпой деятельности мозга. С. 13—15).

1

Стохастичний — випадковий, імовірнісний.

_

Смпатія — розуміння відношень, почуттів, психічних станів іншої особи. Процес емпатії с в основному інтелектуальним за своїм змістом. Рівень розвитку емпатії в окремих індивідів вимірюється за допомогою відповідних тестів, в основу яких покладено оцінювання точності, з якою досліджуваний "здогадується" про відношення, почуття та психічні стани певних осіб або груп (І Ісихологічпий слов­ник. К., 1982, с.53).

1

Социальная практика и журналистский текст. С. 41.

1

ІЦодо роботи "прямо в ефір", то вона б; найчастіше малосвідомим, а то й несвідомим, дотриманням типологічної структури подібних матеріалів.

2

Социальная практика и журналистский текст. С. 41—42.

1

Ці функції розглядаємо за Фсллсром М.Д. (Названа праця. С. 36).

1

Прохоров Є. 1 Іазвапа праця. С. 148.

1

Локутивний — пов'язаний із потребами комунікації, спрямований на спілкування.

1

Думка проте, що мовлення — цс діяльність, — неточна. За визнанням самого ж основоположника теорії мовної діяльності О.О.Леонтьева, мовлення — лише си­стема дій, включена в якусь діяльність.

2

Леонтьев А.А. Язык, речь, речевая деятельность. М., 1969. С. 27.

3

1

Жинкін А/./. Названа праця. С. 54.

2

Кубрякова Е.С. Номинативный аспект речевой деятельности. М., 1986. С. 1 ІЗ; Жинкін М.І. Названа праця. С. 143.

3_

Лурия А.Р. Язык и сознание. М., 1979. С. 191.

1

Іванченко Р.Г. Названа праця. С. 11.

2

Кубрякова О.С. Названа праця. С. 114.

1

Чуприкова ff.H. Психика и сознание как функция мозга. М., 1985. С. 86.

1

Феллер М.Д. Названа праця. С. 111.

1 ^:

Текст на стор. 117.

1

Гальперин И.Р. Текст как объект лпигнистичсского исслслонанмя. М., 1981. С. 27—29.

2

1

Лотебня А.А. Полное собрание. Т. 1. Мысль и язык. Одесса, 1922. XXIX. С. 112.

2

Rivers Wilga А/. Speaking in Manv Tongues. Kssavs in foreign language teaching. Cambrige University Press, 1983. P. 80.

3

Феллер М.Д. Названа праця. С. 14.

1

Социальная практика и журналистский текст. С. 44.

1

Вартанян И.Л., Цирульников Е.М. Коснуться невидимого, услышать неслыши­мое. Л., 1985. С. 26—27.1 далі там же: "Функцією цього гальмування с обмеження рецептивного поля. Обмеження рецептивного поля досягається за рахунок пригнічення активності рецепторно-нервових елементів, розташованих у пери­ферійних (бічних) зонах відносно максимально стимульованого подразником ре­цептора". При цьому відчуття загальмованих частин подразника здійснюється на основі асоціативних зв'язків і тих елементів перцептивного досвіду, які зберігаються в пам'яті.

2

Іванченко Р.Г. Названа праця. С. 29.

1

Текст на стор. 117.

2

1

Денотат — це те, що позначає мовна одиниця.

1

Текст на стор. 95.

2

1

Текст на стор. 121.

2

1

APT — автоматизований редактор тексту, який о комп'ютерною програмою.

1

ОсадчиевЛ.Л. Антоматизация обрабогки ипфорчациис почоїцью персонально­го компьютера. М., 1988. С. 49.

2

Каширчн В.П. Философские вопросы технологии. Томск, 1988. С. 166.

1

Екстеріоризувати — виразити, зробити внутрішню форму явною, зовнішньою.

1

Ланцюгові теми, які підтримуються латентною нредикаціоіо, що чаємо у наве­деному в тексті прикладі, с нормальними відгалуженнями основної теми. Якщо ж відхилення не підтримується латентною предикацією, такі ланцюгові теми свідчать про специфічну діяльність психіки автора. Наприклад:

Купив дід золоту курку, яка несла золоті яйця. А яйця тепер дорого коштують. Правда, зараз ясць у магазинах взагалі немає.

1

Мільчин А.Е. Названа праця. С. 54.

1

Стохастичні — випадкові.

1

1

2Текст на стор. 226.

Мільчин А.Е. Назнана праця. С. 266 і далі.

1

Мільчин А.Е. Названа праця. С. 306.