1. Загальні вимоги безпеки під час експлуатації будівельних машин і механізмів

До роботи з машинами і механізмами, в тому числі ручними, забороняється допускати робітників, які не досягай 18 років і не мають посвідчення на право керування машиною. Персонал з обслуговування машини забезпечується інструкцією щодо її екс­плуатації. Він зобов’язаний суворо дотримуватися правил техні­ки безпеки. Стаціонарні машини міцно закріплюють на фунда­ментах, а пересувні встановлюють на рівних майданчиках і за­кріплюють розтяжками або кладуть під їхні колеса колодки. Підключає (відключає) допоміжне обладнання, а також усуває пошкодження у ньому тільки черговий електромонтер.

Усі нерухомі частини машин і механізмів закривають кожу­хами, а робочий майданчик навколо машини — обгороджують.

Перед пуском машини після ремонту її слід уважно оглянути, щоб на ній не залишилося запасних частин або монтажного ін­струменту. Ремонт і регулювання машини (заміна робочого ін­струменту, насадок тощо), чищення і змащення виконують тіль­ки після її відключення і повного зупинення. Категорично забо­роняється залишати машину без нагляду. Під час перерв у робо­ті або переміщення на інше місце ручні машини слід вимикати. Забороняється працювати ручними машинами з приставних драбин, залишати їх з працюючим двигуном, а також приєдна­ними до електромережі або мережі стисненого повітря. Шланги підключають до трубопроводу стисненого повітря тільки через вентилі, встановлені на повітророзподільниках.

Агрегати і апарати, що працюють під тиском (штукатурний агрегат, розчинонасоси, компресорні установки тощо), а також шланги до початку роботи перевіряють на тиск, який має бути у півтора раза більшим від робочого. Манометри на пневматичних апаратах мають бути справними. Робоче місце оператора штука­турного агрегату обладнують двостороннім зв’язком з робочими місцями штукатурів, які працюють з форсунками.

2. Фізіологія праці та режим роботи

Відповідно з основами законодавства про працю та Кодексу законів про працю (КЗпП), нормальна тривалість робочого часу для всіх категорій робітників і службовців не може перевищувати 40 годин на тиждень. Розрізняють основні види робочого часу: нормальна тривалість, скорочена тривалість, неповний робочий день, ненормований робочий день. Нормальна тривалість. При шестиденному тижні тривалість щоденної роботи (зміни) не може перевищувати 7 год (із скороченням роботи у передсвятковий і передвихідній день до 5 год, щоб підсумкова норма на тиждень не перевищувала 40 ч. При п'ятиденному тижні тривалість дня - 8 год 15 хв (з скороченням п'ятого, передвихідного дня на 1 ч. 15 хв). Скорочена тривалість робочого часу відповідно до Кодексу законів про працю встановлюється: 1. для робітників і службовців на роботах у шкідливих умовах - не більше ніж 36 годин на тиждень; 2. для робітників і службовців у віці 16-18 років - 36 годин, а для осіб від 15 до 16 років - 25 годин на тиждень. Крім того, законодавством скорочена тривалість робочого часу встановлена також для окремих категорій працівників (учителів, лікарів та інших). Список виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, які дають право на скорочену тривалість робочого часу, затверджується в порядку, встановленому законодавством. Неповний робочий час - це передбачений у відповідному порядку робочий день меншої тривалості, ніж нормальний робочий день, відповідних категорій працівників. Число осіб, яким він може бути встановлений, законом не обмежене. Ненормований робочий день є однією з умов роботи певних категорій трудівників, чия робота за специфікою і характером не завжди вкладається в рамки нормального робочого дня. Робота понад нормальну тривалість робочого дня зумовлюється виробничою необхідністю. На працівників з ненормованим робочим днем поширюються основні положення нормального режиму робочого часу. Ненормований робочий день може застосовуватись: для адміністративного, управлінського, технічного і господарського персоналу; • для осіб, чия робота не піддається точному обліку часу; • для осіб, які розподіляють час роботи на свій розсуд; • для осіб, чиє робочий час за характером роботи дробиться на частини невизначеної тривалості. Робота у вихідний може бути оформлена письмовим розпорядженням керівника підприємства та узгоджена з профкомом; в розпорядженні слід вказати, коли працівнику буде наданий день відпочинку замість невикористаного. Понаднормова робота, робота у святкові і вихідні дні допускається лише в таких випадках: • при оборонних роботах; • при суспільно необхідних роботах (ремонт громадського транспорту, центрального опалення, систем електроенергії, газопостачання, каналізації і т.п.); • при необхідності закінчення розпочатого, якщо припинення може призвести до псування матеріалу або машин; • при тимчасових роботах на ремонті та відновленні механізмів або споруджень у тих випадках, якщо їх поломка призводить до припинення робіт значної кількості трудящих; • для продовження роботи при неприбуття змінного працівника, якщо робота не допускає перерви; в цих випадках адміністрація зобов'язана негайно вжити заходів для заміни змінника іншим працівником. До надурочних робіт, в свята і вихідні, до чергувань після робочого дня, а також до чергувань у свята і вихідні не приваблюють: • інвалідів війни та праці; • осіб з активною формою туберкульозу; • робітників і службовців молодше 18 років; • працівників, які навчаються в загальноосвітніх школах і професійно-технічних училищах без відриву від виробництва, в дні занять; • студентів вузів і технікумів, які знаходяться на практиці. Загальна кількість надурочних робіт для кожного працівника протягом року не повинна перевищувати 120 ч., протягом тижня - 4 ч. Понаднормові роботи протягом двох днів підряд забороняються.

Фізіологія праці —це розділ фізіології людини та гігієни праці, який вивчає вплив трудової діяльності та умов праці на фізіологічні функції людини. Досліди з фізіології праці проводяться під час роботи та поза нею і включають: хронометраж трудових процесів і відпочинку, реєстрацію роботи серця та м’язів, мозку, ритму дихання, оцінку зміни працездатності під час короткочасних дозованих та довготривалих у часі фізичних і психічних навантажень. Сучасними проблемами фізіології праці є діагностика і прогноз працездатності , напруженості та втоми, вивчення фізіологічних механізмів навчання і адаптації до праці з метою розробки фізіологічних принципів і критеріїв раціональних режимів праці і відпочинку, професійної орієнтації та відбору, їх вирішення направлене на збереження здоров’я та забезпечення ефективності праці.

Надмірні фізичні та психологічні навантаження у випадках порушень режимів праці та відпочинку призводять до втоми організму. Відсутність відпочинку спонукає до нестійких, а згодом і стійких патологічних порушень, які ведуть до захворювань.

Робочим і службовцям надається перерва для відпочинку та харчування протягом не більше 2-х годин, яка не входить до робочого часу. Спеціальними нормативними актами для деяких категорій працівників встановлені додаткові перерви для відпочинку, які включаються до робочого часу і відповідним чином сплачуються (на відміну від основної обідньої перерви). До таких додаткових перерв належать:

• перерви для обігріву;

• перерви для робочих, які зайняті на роботах зі шкідливими умовами праці;

• перерви для відпочинку на вантажо - розвантажувальних роботах.

Спеціальні перерви для обігріву і відпочинку надаються робочим і службовцям, які працюють у холодний час на відкритому повітрі або у закритих приміщеннях, що не обігріваються, вантажникам, які зайняті на вантажо - розвантажувальних роботах.

Перерви у зв’язку зі шкідливими умовами праці впродовж робочої зміни встановлюються окремими галузевими правилами з охорони праці, наприклад, такі перерви надаються на роботах, пов'язаних з вібрацією, на роботах у каналізаційній мережі тощо.

Для осіб, які зайняті монотонною працею (на конвейєрі) з метою профілактики одноманітних положень тіла обов’язкове проведення виробничої гімнастики.

Білет №15