Інструкція

про порядок інформування органами й установами виконання покарань стосовно взятих під варту і засуджених іноземців // Офіційний Вісник України, 2002, №27, ст.280.

(витяг)

4.4. У разі звільнення іноземця після відбуття строку покарання або вибуття його з інших причин (у тому числі при направленні на лікування до іншої установи) керівництво ВТУ протягом доби надсилає до Департаменту електронною поштою або поштою повідомлення за формою, передбаченою додатком 7 до цієї Інструкції.

У разі звільнення засудженого іноземця за амністією, у зв'язку з помилуванням, у зв'язку з винесенням судом ухвали або постанови про звільнення від відбування покарання через хворобу, умовно-дострокове звільнення та на інших підставах, установлених законом, або в разі смерті цього іноземця керівництво ВТУ негайно надсилає до Департаменту електронною поштою повідомлення за формою, передбаченою додатком 7 до цієї Інструкції.

Після отримання такої інформації відділ спеціального обліку Департаменту протягом доби, а в разі смерті засудженого іноземця негайно надсилає до ДКС МЗС України повідомлення за формою, передбаченою додатком 7 до цієї Інструкції.

Начальник відділу спеціального обліку

Державного департаменту України

з питань виконання покарань О.Г.Двойнос

Постанова Пленуму Верховного суду України № 15 від 28 грудня 1996 року “Про практику направлення військовослужбовців, які вчинили злочини, в дисциплінарний батальйон” // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах. Львів: Юридичний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка, 1998.

(витяг)

8. Відповідно до ст.52 КК України до осіб, які відбувають покарання в дисциплінарному батальйоні, може бути застосовано умовно-дострокове звільнення від покарання й заміна покарання більш м'яким лише у тому разі, коли вони зразковою поведінкою та чесним ставленням до праці довели своє виправлення. Дані про це повинні бути досліджені в судовому засіданні.

Суд також може достроково звільнити засудженого від відбування покарання в дисциплінарному батальйоні за наявності підстав, передбачених ст.408 КПК України.

Голова Верховного Суду України В.Ф.Бойко

Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким” // Вісник Верховного Суду України", 2002, № 3.

(витяг)

З метою правильного застосування судами законодавства про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким Пленум Верховного Суду України П О С Т А Н О В Л Я Є:

1. Звернути увагу судів на те, що умовно-дострокове звільнення осіб від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким мають надзвичайно важливе значення для виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів, тобто для досягнення мети, передбаченої ст. 50 Кримінального кодексу України (далі - КК).

2. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність:

а) при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання - того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення (ч. 2 ст. 81 КК;

б) при заміні невідбутої частини покарання більш м'яким - того, що засуджений став на шлях виправлення (ч. 3 ст. 82 КК;

в) при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання особи, яка була засуджена до позбавлення волі за злочин, вчинений у віці до 18 років, - того, що вона сумлінною поведінкою, ставленням до праці та навчання довела своє виправлення (ч. 2 ст. 107 КК.

3. Відповідно до ч. 1 ст. 81 КК умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може застосовуватись до осіб, які відбувають покарання у виді виправних робіт, обмеження або позбавлення волі на певний строк, а також до військовослужбовців, які засуджені до службових обмежень чи тримання в дисциплінарному батальйоні.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання особи, яка вчинила злочин до досягнення повноліття, згідно з ч. 1 ст. 107 КК застосовується лише при відбуванні покарання у виді позбавлення волі. Від інших видів покарань (як основних, так і додаткових) такі особи звільненню не підлягають.

4. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким на підставі ч. 1 ст. 82 КК може застосовуватися до осіб, які відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі на певний строк. При цьому більш м'яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині КК для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутий строк покарання, призначеного вироком.

До неповнолітніх заміна невідбутої частини покарання більш м'яким не застосовується (ч. 4 ст. 107 КК.

5. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можуть бути застосовані тільки після фактичного відбуття тієї частини строку покарання, яка зазначена у ч. 3 ст. 81, ч. 4 ст. 82 та ч. 3 ст. 107 КК.

6. Особи, яким покарання було замінено більш м'яким, можуть бути умовно-достроково звільнені і від цього більш м'якого покарання за правилами, передбаченими ст. 81 КК.

7. Згідно з ч. 1 ст. 81 КК особу може бути умовно-достроково звільнено (повністю або частково) від відбування і додаткового покарання. При цьому слід мати на увазі, що таким додатковим покаранням, від якого можна звільнити достроково (тобто до закінчення строку), є лише позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

У разі заміни невідбутої частини основного покарання більш м'яким відповідно до ч. 2 ст. 82 КК засудженого також може бути звільнено і від додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю. Таке звільнення від додаткового покарання є безумовним.

8. При умовно-достроковому звільненні від відбування основного покарання засудженого, щодо якого було застосовано додаткове покарання, суд може вирішити питання про його повне або часткове звільнення від відбування і додаткового покарання не тільки тоді, коли про це порушено питання у поданні органу, який відає виконанням покарання, а й за своєю ініціативою.

9. Якщо при умовно-достроковому звільненні засудженого від відбування основного покарання суд відмовив у такому звільненні від додаткового покарання, повторний розгляд цього питання можливий лише після закінчення строків, передбачених ч. 5 ст. 407 Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК).

10. Коли питання про умовно-дострокове звільнення від відбування додаткового покарання виникло після повного відбуття засудженим основного покарання, суд за поданням зазначених у ч. 1 ст. 407 КПК органів може повністю або частково звільнити його від додаткового покарання після фактичного відбуття встановленої законом частини останнього та за наявності інших зазначених у законі умов.

11. При вирішенні питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким щодо засудженого, покарання якому було пом'якшено згідно з актом амністії, помилування або за рішенням суду, фактично відбута частина покарання повинна обчислюватись виходячи з покарання, встановленого актом амністії, помилування або рішенням суду.

12. Якщо покарання визначено за сукупністю злочинів або вироків, суд, застосовуючи умовно-дострокове звільнення від його відбування, повинен виходити із загального строку покарання, призначеного за сукупністю, і враховувати при цьому положення ч. 3 ст. 81 КК.

За таким же правилом вирішується питання про заміну більш м'яким невідбутої частини покарання, призначеного за сукупністю злочинів або вироків.

13. Матеріали про умовно-дострокове звільнення, які подають органи, що відають виконанням покарання, мають відповідати вимогам, передбаченим ст. 110 Виправно-трудового кодексу України. Коли ці вимоги не виконано (характеристика не відображає процесу виправлення засудженого або стосується не всього періоду відбування ним покарання, немає даних про попередні судимості та відшкодування матеріальних збитків, не подано витяг із рішення спостережної комісії або служби у справах неповнолітніх тощо) і за повнити ці прогалини в судовому засіданні неможливо, суддя на стадії підготовки справи до розгляду повертає матеріали для відповідного оформлення, а коли недоліки виявлено в судовому засіданні, - ухвалює відповідну постанову, в якій зазначає підстави для повернення матеріалів.

Відсутність у матеріалах даних про можливість працевлаштування засудженого після умовно-дострокового звільнення від відбування покарання не може бути підставою для відмови у задоволенні подання.

14. Щодо осіб, які вчинили злочин у віці до 18 років, суду необхідно з'ясовувати, де вони проживатимуть, працюватимуть або навчатимуться, якщо до них буде застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

15. Згідно зі ст. 407 КПК умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким застосовуються суддею районного (міського) суду за місцем відбування засудженим покарання за спільним поданням органу, що відає виконанням покарання, спостережної комісії або служби у справах неповнолітніх. Суд має повідомляти ці органи про час і місце судового розгляду.

16. При застосуванні умовно-дострокового звільнення від відбування покарання осіб, що вчинили злочини до 1 вересня 2001 р., тобто до набрання чинності новим КК, слід керуватися п. 11 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу. Виходячи зі змісту зазначеного пункту умовно-дострокове звільнення від відбування покарання названих осіб здійснюється з урахуванням особливостей кожної кримінальної справи за правилами, встановленими статтями 81 та 107 КК 2001 р., якщо вони є більш м'якими, ніж ті, що були передбачені статтями 52, 52-1, 53 КК 1960 р., і, навпаки, за правилами, передбаченими статтями 52, 52-1, 53 КК 1960 р., якщо вони є більш м'якими, ніж ті, що встановлені статтями 81 та 107 КК 2001 р.

17. Оскільки судовий розгляд питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким справляє великий виховний і запобіжний вплив як на самого засудженого, так і на інших осіб, суди під час судового засідання у справах цієї категорії повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії або служби у справах неповнолітніх по суті внесеного подання. Зокрема, слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування. Пояснення зазначених осіб і думка прокурора мають бути відображені в протоколі судового засідання.

18. Звернути увагу судів на те, що в постанові про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким необхідно обов'язково викладати суть подання органу, який відає виконанням покарання, і спостережної комісії чи служби у справах неповнолітніх, мотиви прийнятого рішення й дані, що були підставою для задоволення клопотання або відмови в цьому.

Після оголошення такої постанови головуючий у судовому засіданні має попередити особу, щодо якої ухвалено рішення, про наслідки вчинення нею нового злочину, передбачені ч. 4 ст. 81, ч. 6 ст. 82 або ч. 5 ст. 107 КК.

19. Судам треба мати на увазі, що згідно з частинами 6 та 7 ст. 407 КПК протягом семи діб із дня оголошення постанови з питання застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання чи заміни невідбутої частини покарання більш м'яким прокурор і засуджений вправі подати на неї апеляції. У разі подання апеляції прокурором виконання зазначеної постанови зупиняється.

23. Визнати такою, що втратила чинність, постанову Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 1975 р. N 10 "Про практику застосування судами України законодавства про умовно-дострокове звільнення від покарання і заміну покарання більш м'яким".

Указ Президії Верховної Ради СРСР “Про амністію радянських громадян, які співробітничали з окупантами в період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 р.р.” // Ведомости Верховного Совета СССР, 1955, № 17, ст. 345.

Враховуючи це, а також припинення стану війни між Радянським Союзом і Німеччиною і керуючись принципом гуманності, Президія Верховної Ради СРСР вважає можливим застосувати амністію щодо тих радянських громадян, які в період Великої Вітчизняної війни 1941- 1945 р.р. через малодушність або несвідомість виявилися втягнутими в співробітництво з окупантами.

В цілях надання цим громадянам можливості повернутися до чесного трудового життя і стати корисними членами соціалістичного суспільства Президія Верховної Ради СРСР п о с т а н о в л я є:

1. Звільнити з місць ув'язнення і від інших мір покарання осіб, засуджених на строк до 10 років позбавлення волі включно за вчинені в період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 р.р. підсобництво ворогові та інші злочини, передбачені статтями 58-1, 58-3, 58-4, 58-6, 58-10, 58-12 Кримінального Кодексу РРФСР і відповідними статтями Кримінальних кодексів інших союзних республік.

2. Скоротити наполовину визначене судом покарання засудженим на строк понад 10 років за злочини, перелічені в статті першій цього Указу.

3. Звільнити з місць ув'язнення незалежно від строку покарання осіб, засуджених за службу в німецькій армії, поліції і спеціальних німецьких формуваннях.

Звільнити від дальшого відбування покарання осіб, направлених за такі злочини на заслання і висилку.

4. Не застосовувати амністії до карателів, засуджених за вбивства і катування радянських громадян.

5. Припинити провадженням всі слідчі справи і справи, не розглянуті судами про злочини, вчинені в період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 р.р., передбачені статтями 58-1, 58-3, 58-4, 58-6, 58-10, 58-12 Кримінального Кодексу РРФСР і відповідними статтями Кримінальних кодексів інших союзних республік, за винятком справ про осіб, вказаних у статті четвертій цього Указу.

6. Зняти судимість і пораження в правах з громадян, звільнених від покарання на підставі цього Указу.

Зняти судимість і пораження в правах з осіб, які раніше були суджені і відбули покарання за злочини, перелічені в статті першій цього Указу.

7. Звільнити від відповідальності радянських громадян, перебуваючих за кордоном, які в період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 р.р. здалися в полон ворогові або служили в німецькій армії, поліції і спеціальних німецьких формуваннях.

Звільнити від відповідальності й тих нині перебуваючих за кордоном радянських громадян, які займали під час війни керівні посади в створених окупантами органах поліції, жандармерії і пропаганди, в тому числі й втягнутих в антирадянські організації у післявоєнний період, якщо вони спокутували свою провину наступною патріотичною діяльністю на користь Батьківщини або з'явилися з повинною.

У відповідності з діючим законодавством розглядати як пом'якшуючу провину обставину з'явлення з повинною перебуваючих за кордоном радянських громадян, які вчинили в період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 р.р. тяжкі злочини проти Радянської держави. Встановити, що в цих випадках покарання, визначене судом, не повинно перевищувати п'яти років заслання.

8. Доручити Раді Міністрів СРСР вжити заходів до полегшення в'їзду в СРСР радянським громадянам, перебуваючим за кордоном, а також членам їх сімей, незалежно від громадянства, і їх працевлаштування в Радянському Союзі.

Голова Президії Верховної Ради СРСР К.ВОРОШИЛОВ

Секретар Президії Верховної Ради СРСР М.ПЄГОВ

Москва, Кремль. 17 вересня 1955 р.

Указ Президії Верховної Ради Української РСР “Про амністію з нагоди річниці прийняття Декларації про державний суверенітет України” // Закони України, Том 1.

( Дію Указу поширено на осіб, засуджених військовими трибуналами на території України згідно з Постановою Президії ВР N 1672-XII від 21.10.91 )

Президія Верховної Ради Української РСР п о с т а н о в л я є:

1. Звільнити від покарання у вигляді позбавлення волі засуджених за злочини, що не є тяжкими:

а) неповнолітніх;

б) жінок, які мають дітей віком до 16 років або дітей-інвалідів;

в) вагітних жінок;

г) чоловіків віком понад 60 років і жінок - понад 55 років;

д) інвалідів I і II груп;

е) осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

є) осіб, які брали участь у виконанні інтернаціонального обов'язку в Республіці Афганістан.

2. Звільнити від покарання у вигляді позбавлення волі неповнолітніх, які відбули не менше одного року призначеного строку покарання.

3. Звільнити від покарання у вигляді позбавлення волі, крім осіб, які підпадають під дію статті 1 цього Указу, також чоловіків віком понад 60 років і жінок - понад 55 років, інвалідів I і II груп, жінок, які мають дітей віком до 16 років або дітей-інвалідів, вагітних жінок, осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, осіб, які брали участь у виконанні інтернаціонального обов'язку в Республіці Афганістан, якщо на день набрання чинності Указом вони відбули половину призначеного строку покарання.

4. Звільнити з місць позбавлення волі умовно з обов'язковим залученням до праці, крім осіб, які підпадають під дію статей 1 і 3 цього Указу, засуджених до позбавлення волі на строк до трьох років включно.

5. Звільнити від покарання у вигляді умовного засудження до позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці та умовно звільнених з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, а також засуджених до виправних робіт без позбавлення волі або до штрафу жінок, які мають дітей віком до 16 років або дітей-інвалідів, вагітних жінок, чоловіків віком понад 60 років і жінок - понад 55 років, осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, осіб, які брали участь у виконанні інтернаціонального обов'язку в Республіці Афганістан.

6. Скоротити особам, зазначеним у статтях 1, 2 і 3 цього Указу, які не підлягають звільненню від покарання, невідбуту частину покарання наполовину.

7. Звільнити засуджених, які підпадають під дію статей 1, 2, 3 і 5 цього Указу, від додаткових мір покарання, за винятком додаткового покарання у вигляді позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю та конфіскації майна.

8. Закрити слідчі справи і справи, не розглянуті судами, про злочини, вчинені до набрання чинності цим Указом особами, які підлягають звільненню від покарання відповідно до статті 1 Указу.

9. Не підлягають умовному звільненню на підставі статті 4 цього Указу засуджені:

а) визнані у встановленому порядку інвалідами III групи, неповнолітні;

б) які відбувають покарання в колоніях-поселеннях всіх видів;

в) іноземні громадяни та особи без громадянства;

г) невідбута частина строку покарання у яких становить менше

трьох місяців.

10. Амністія не поширюється на осіб:

а) засуджених за особливо небезпечні державні злочини (статті 56 - 65), бандитизм (стаття 69), дії, що дезорганізують роботу виправнотрудових установ (стаття 69-1), контрабанду (стаття 70), масові безпорядки (стаття 71), порушення правил безпеки руху та експлуатації транспорту (частина 1 статті 77), пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів (стаття 78), виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів (стаття 79), порушення правил про валютні операції (стаття 80) Кримінального кодексу Української РСР;

б) засуджених за злочини проти життя, здоров'я, волі і гідності особи (статті 93, 94, 101, частини 2, 3 і 4 статті 117, стаття 123-1); злочини проти соціалістичної власності та особистої власності громадян (частини 2, 3 і 4 статті 81, частини 2, 3 і 4 статті 82, частини 2 і 3 статті 83, частини 2 і 3 статті 84, статті 86, 86-1, 86-2, частини 3 і 4 статті 140, частини 2, 3, 4 статті 141, статті 142, 144); виготовлення або зберігання з метою збуту самогону чи інших міцних спиртних напоїв чи збут їх, вчинені повторно (частина 4 статті 149); спекуляцію (частини 2 і 3 статті 154); порушення правил торгівлі (частини 3 і 4 статті 155-3); одержання хабара (стаття 168); посередництво в хабарництві (стаття 169); дача хабара (частина 2 статті 170); злочини проти працівників правоохоронних органів (статті 176-2, 189-2, 189-4, частина 2 статті 189-5); посягання на життя працівника міліції або народного дружинника, а також військовослужбовця (стаття 190-1); особливо злісне хуліганство (частина 3 статті 206); заклики до вчинення дій, що загрожують громадському порядку і безпеці громадян (частина 2 статті 206-1); втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність (стаття 208); втягнення неповнолітніх у немедичне вживання лікарських та інших засобів, що викликають одурманювання (стаття 208-2); угон повітряного судна (стаття 217-2); порушення правил безпеки на вибуховонебезпечних підприємствах або у вибуховонебезпечних цехах (частина 2 статті 220); розкрадання вогнестрільної зброї, бойових припасів або вибухових речовин (стаття 223); незаконне придбання, зберігання, використання, передача або руйнування радіоактивних матеріалів (стаття 228-2); розкрадання радіоактивних матеріалів (стаття 228-3); незаконне в готовлення, придбання, зберігання, перевозка, пересилка, збут чи розкрадання наркотичних засобів (статті 229-1, 229-2); організація або держання домів для вживання наркотичних речовин (стаття 229-4); схиляння до вживання наркотичних речовин (стаття 229-5) Кримінального кодексу Української РСР;

в) які раніше відбували покарання у місцях позбавлення волі за умисні злочини і судимість з яких не знято або не погашено у встановленому законом порядку, якщо вони знову вчинили умисні злочини;

г) які раніше звільнялися з місць позбавлення волі до повного відбуття призначеного судом строку покарання умовно-достроково, за амністією або у зв'язку з помилуванням і знову вчинили умисні злочини;

д) які не пройшли призначеного судом повного курсу лікування від алкоголізму, наркоманії або венеричних захворювань;

е) які злісно порушують режим під час відбування покарання;

є) визнаних у встановленому порядку особливо небезпечними рецидивістами.

11. Цей Указ застосовується до осіб, засуджених судами Української РСР, незалежно від місця відбування ними покарання.

12. Указ набирає чинності з часу його опублікування в пресі і підлягає виконанню протягом шести місяців.

Голова Верховної Ради Української РСР Л. КРАВЧУК

м. Київ, 11 липня 1991 року

N 1360-XII

Постанова Президії Верховної Ради Української РСР “Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Української РСР "Про амністію з нагоди річниці прийняття Декларації про державний суверенітет України" // Відомості Верховної ради УРСР, 1991, № 30, ст. 394.

Президія Верховної Ради Української РСР п о с т а н о в л я є:

1. Покласти виконання Указу Президії Верховної Ради Української РСР "Про амністію з нагоди річниці прийняття Декларації про державний суверенітет України":

а) на органи, які відають виконанням покарання, - щодо засуджених, які перебувають в місцях позбавлення волі або у виховно-трудових профілакторіях, а також умовно засуджених до позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, умовно звільнених з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці.

Застосування Указу провадиться за постановою начальника виправно-трудової установи, начальника спецкомендатури, погодженою із спостережною комісією при виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів та санкціонованою прокурором. До зазначеної постанови приєднуються довідка про заохочення та стягнення, особова справа засудженого та інші документи, необхідні для вирішення питання про з стосування амністії;

б) на органи дізнання та попереднього слідства - щодо осіб, справи і матеріали про злочини яких знаходяться у провадженні цих органів;

в) на суди:

щодо осіб, справи і матеріали про злочини яких знаходяться у провадженні судів і до набрання Указом чинності не розглянуто, а також осіб, справи про злочини яких розглянуто, але вироки не набрали законної сили;

щодо осіб, виконання вироків яким відстрочено у випадках і порядку, передбачених законом, та умовно засуджених (питання про застосування амністії вирішує суд за поданням органу внутрішніх справ, який здійснює контроль за поведінкою засудженого);

щодо засуджених до штрафу, якщо на день набрання Указом чинності штраф не стягнуто (питання про застосування амністії вирішує суд, який виніс вирок);

щодо осіб, умовно-достроково звільнених від покарання, та осіб, яким невідбуту частину покарання замінено більш м'яким покаранням до набрання Указом чинності (питання про застосування амністії вирішує суд, який виніс ухвалу про застосування умовно-дострокового звільнення або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням);

г) на органи внутрішніх справ:

щодо осіб, засуджених до позбавлення волі, але які не перебувають під вартою, вироки на яких набрали законної сили, або умовно засуджених до позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, яких не направлено до місця роботи;

щодо осіб, засуджених до покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі.

2. Рішення про застосування або незастосування амністії приймається щодо кожної особи індивідуально, після розмови з нею і на підставі ретельної оцінки матеріалів особової справи, даних про поведінку засудженого та його ставлення до праці за час відбування покарання.

При відсутності необхідних відомостей на засудженого розгляд питання про застосування амністії відкладається до одержання додаткових матеріалів.

Органам, на які покладено виконання Указу, надається право вимагати від відповідних установ судові справи та інші матеріали, необхідні для вирішення питань, пов'язаних з застосуванням амністії. Такі вимоги повинні виконуватись негайно.

3. Рішення про застосування амністії, прийняті органами дізнання і попереднього слідства, органами внутрішніх справ, затверджуються прокурором. Кримінальну справу може бути закрито на підставі зазначеного Указу лише в разі визнання вини обвинуваченим та його письмової на це згоди. В іншому випадку закінчена розслідуванням справа надсилається до суду, який розглядає її і вирішує питання про можливість застосування амністії до винної особи.

При виконанні Указу судами участь прокурора в судовому засіданні є обов'язковою.

4. Під дію Указу підпадають особи, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно.

5. Роз'яснити, що при застосуванні амністії:

а) під дію статті 1 Указу підпадають особи, засуджені за злочини, що не є тяжкими (тобто не зазначені у статті 7-1 Кримінального кодексу Української РСР);

б) під дію пункту "а" статті 1 Указу підпадають особи чоловічої та жіночої статі, які народились після 30 червня 1973 року; неповнолітні жіночої статі підпадають також під дію пунктів "б" і "в" статті 1 та статті 3 Указу;

в) під дію пунктів "б" і "в" статті 1 та статті 3 Указу підпадають не позбавлені батьківських прав жінки, які мають дітей, що народилися після 30 червня 1975 року, та жінки, які є вагітними на день розгляду матеріалів про застосування амністії;

г) під дію пункту "г" статті 1, статей 3 і 5 Указу підпадають чоловіки, які досягли 60 років, та жінки - 55 років на день розгляду матеріалів про застосування амністії, а при відсутності документів, що підтверджують день і місяць народження, - чоловіки, які народилися до настання 1931 року, і жінки, які народилися до настання 1936 року;

д) під дію пункту "д" статті 1 та статті 3 Указу підпадають особи, визнані у встановленому порядку інвалідами I та II груп до набрання чинності цим Указом;

е) під дію статті 2 Указу підпадають неповнолітні чоловічої та жіночої статі, на яких не поширюється дія статті 1 Указу і які відбули не менше одного року призначеного судом строку покарання на день набрання чинності цим Указом;

є) під дію статті 4 Указу підпадають особи, яких тримають в місцях позбавлення волі і невідбута частина строку покарання яких становить не менше трьох місяців на день розгляду матеріалів про застосування амністії;

ж) відповідно до статті 6 Указу скороченню підлягає частина строку пакарання, не відбута за станом на день набрання чинності цим Указом;

з) під дію статей 4, 5 та 6 Указу підпадають засуджені, вироки щодо яких набрали законної сили до дня набрання чинності цим Указом;

и) під дію пункту "г" статті 10 Указу підпадають особи, які після умовно-дострокового звільнення з місць відбування покарання в порядку, передбаченому статтею 52 Кримінального кодексу Української РСР, вчинили в період, що припадає на невідбуту частину покарання, новий умисний злочин, а також засуджені, які в 1981 -1990 роках звільнялись від відбування покарання в порядку амністії або помилування і знову вчинили умисні злочини;

і) учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням аварії, її наслідків у зоні відчуження, організації проведення евакуації з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені для виконання робіт у зазначеній зоні, в тому числі військовослужбовці, включаючи резервістів, працівники державних, громадських організацій, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також особи, які працювали на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки як у зоні відчуження, так і за її межами.

До учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС прирівнюються громадяни, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, а також у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.

Документом, що підтверджує визнання особи учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, є видане їй посвідчення відповідно до Закону Української РСР "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

ї) під дію пункту "є" статті 1, статей 3 і 5 Указу підпадають особи, які брали участь у виконанні інтернаціонального обов'язку в Республіці Афганістан і підтверджують це документом, виданим у встановленому порядку.

6. Особи, яких на підставі статей 1, 2, 3 і 5 Указу звільнено від основного покарання, звільняються також від додаткового покарання, за винятком додаткового покарання у вигляді позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю та конфіскації майна.

7. Відбування виправних робіт без позбавлення волі припиняється з дня винесення органом внутрішніх справ постанови про застосування амністії, затвердженої прокурором.

8. При застосуванні амністії до осіб, яким строк покарання було скорочено в порядку помилування або амністії, слід виходити з строку покарання, встановленого згідно з актом амністії або помилування.

9. Дія Указу не поширюється на осіб, підданих адміністративному стягненню, в тому числі притягнутих до адміністративної відповідальності із звільненням від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому статтею 51 Кримінального кодексу Української РСР.

10. Не можуть бути закриті справи, що знаходяться у провадженні слідчих, та справи, не розглянуті судами, щодо осіб, зазначених у статті 1 Указу, на яких амністія не поширюється внаслідок статті 10 Указу.

11. При застосуванні Указу не враховуються судимості, зняті або погашені у порядку, встановленому статтею 55 Кримінального кодексу Української РСР.

Не враховуються також судимості осіб, які раніше були засуджені за злочини, вчинені з необережності, або за умисні злочини до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі.

12. Злісними порушниками режиму слід вважати осіб, які:

а) систематично порушують встановлену дисципліну та порядок під час відбування покарання або систематично ухиляються без поважних причин від суспільно корисної праці, а також умовно засуджені з обов'язковим залученням до праці та умовно звільнені з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, які порушують трудову дисципліну, громадський порядок або встановлені для них правила проживання;

б) вчинили умисні злочини під час відбування покарання в місцях позбавлення волі, виховно-трудовому профілакторії, а також заслання, вислання або в період обов'язкового залучення до праці на будовах та підприємствах народного господарства;

в) були умовно засуджені до позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці та умовно звільнені з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці і направлені в місця позбавлення волі за порушення трудової дисципліни, громадського порядку або встановлених для них правил проживання, а також які трималися в колоніях-поселеннях і направлені у виправно-трудові колонії інших видів, якщо після винесення ухвали про направлення у виправно-трудову колонію вони перебувають під вартою менше одного року на день набрання чинності Указом. Строк обчислюється з дня взяття засудженого під варту;

г) умовно засуджені відповідно до статті 45 Кримінального кодексу Української РСР, якщо вони в період іспитового строку вчинили новий умисний злочин або були направлені для відбування покарання, призначеного вироком, на підставах, передбачених у зазначеній статті, якщо з часу винесення вироку або ухвали суду до дня набрання чинності Указом пройшло менше одного року;

д) у період відстрочки виконання вироку відповідно до статті 461 Кримінального кодексу Української РСР вчинили новий умисний злочин і направлені для відбування призначеного судом покарання в місця позбавлення волі і на день набрання чинності Указом перебувають під вартою менше одного року;

е) умовно засуджені відповідно до статті 45 та засуджені з відстрочкою виконання вироку відповідно до статті 46-1 Кримінального кодексу Української РСР, якщо за допущені правопорушення їх направлено в місця позбавлення волі, де на день набрання чинності Указом вони перебувають менше одного року;

є) засуджені до виправних робіт без позбавлення волі і які до повного відбуття покарання вчинили новий умисний злочин або судом їм замінено невідбутий строк виправних робіт покаранням у вигляді позбавлення волі в порядку, передбаченому статтею 30 Кримінального кодексу Української РСР, якщо на день набрання чинності Указом вони перебувають під вартою менше одного року.

13. Матеріали на осіб, що підпадають під дію Указу, яким у встановленому порядку призначено лікування від алкоголізму, наркоманії або венеричного захворювання, розглядаються в період виконання Указу, а рішення про звільнення цих осіб виконується лише після завершення курсу лікування.

Підставою для визнання завершеним курсу лікування венеричного захворювання засудженого є медичний висновок, а призначеного судом примусового лікування від алкоголізму або наркоманії - ухвала суду про припинення примусового лікування.

14. На осіб, умовно звільнених на підставі статті 4 Указу, поширюються порядок та умови виконання умовного звільнення з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, встановлені для осіб, умовно звільнених з місць позбавлення волі відповідно до статті 52-2 Кримінального кодексу Української РСР.

15. Зобов'язати Кабінет Міністрів Української РСР, виконавчі комітети обласних, районних, міських, районних у містах Рад народних депутатів забезпечити:

а) організацію своєчасного обліку всіх осіб, звільнених від покарання на підставі Указу, їх обов'язкове працевлаштування не пізніше 15-денного строку з дня прибуття до місця проживання, а також наступний контроль за поведінкою цих осіб;

б) влаштування в будинки інвалідів звільнених інвалідів та непрацездатних осіб пенсійного віку, які не мають родичів, що могли б взяти їх на своє утримання.

16. Зобов'язати виконавчі комітети Рад народних депутатів забезпечити своєчасне взяття звільнених на підставі цього Указу неповнолітніх на облік після прибуття до місця проживання, їх трудове влаштування або передачу під нагляд батьків, органів опіки та піклування, поміщення в необхідних випадках у дитячі будинки, влаштування у школи-інтернати, професійно-технічні училища; вжити необхідних заходів, спрямованих на проведення серед цих осіб виховної роботи, недопущення вчинення ними нових злочинів.

Голова Верховної Ради Української РСР Л. КРАВЧУК

м. Київ, 11 липня 1991 року

N 1361-XII

Постанова Президії Верховної Ради України “Про поширення акту амністії на осіб, засуджених військовими трибуналами” // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 51, ст. 750

У зв'язку з проголошенням незалежності України, підпорядкуванням Верховній Раді України дислокованих на її території військових формувань та утворенням Міністерства оборони України Президія Верховної Рада України п о с т а н о в л я є:

Поширити дію Указу Президії Верховної Ради Української РСР "Про амністію з нагоди річниці прийняття Декларації про державний суверенітет України" на осіб, засуджених військовими трибуналами на території України.

Голова Верховної Ради України Л.КРАВЧУК

м. Київ, 21 жовтня 1991 року

N 1672-XII

Постанова Президії Верховної Ради України “Про застосування на території України Закону СРСР "Про амністію військовослужбовців, які ухилились від військової служби" // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, N 15, ст. 196 .

Президія Верховної Ради України п о с т а н о в л я є:

1. Поширити дію Закону СРСР "Про амністію військовослужбовців, які ухилились від військової служби" на осіб, які вчинили відповідні злочини на території України.

2. Встановити, що до військовослужбовців, які вчинили злочини, перелічені у статті 1 зазначеного Закону СРСР, і не з'явились до місця служби, амністія застосовується у випадку, якщо вони не пізніше одного місяця після прийняття цієї Постанови з'являться для дальшого проходження військової служби у найближчі органи військового управління, в органи внутрішніх справ або у військові частини, де вони проходили дійсну військову службу.

3. Доручити Міністерству внутрішніх справ України, Верховному Суду України разом з відповідними військовими органами забезпечити виконання на території України Закону СРСР "Про амністію військовослужбовців, які ухилились від військової служби" протягом грудня 1991 - січня 1992 року.

Голова Верховної Ради України І.ПЛЮЩ

м. Київ, 20 грудня 1991 року

N 2016-XII

Постанова Верховної Ради України “Про звільнення від покарання осіб, засуджених за ухилення від чергового призову на дійсну військову службу за релігійними переконаннями” // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, N 23, ст.341.

У зв'язку з прийняттям Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

1. Враховуючи, що відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" громадяни України можуть проходити альтернативну службу замість військової, коли релігійні переконання перешкоджають їм проходити військову службу, звільнити від відбуття покарання осіб, засуджених судами України до прийняття цього Закону за ухилення від чергового призову на дійсну військову службу за релігійними переконаннями (частини перша і друга статті 72 Кримінального кодексу Української РСР із зняттям з них судимості.

Закрити кримінальні справи, порушені за зазначеними вище підставами, які розслідуються органами дізнання та попереднього слідства або знаходяться у провадженні судів.

2. Виконання цієї Постанови покласти на:

органи, що відають виконанням вироків щодо осіб, які відбувають покарання;

органи дізнання і попереднього слідства - у справах, які розслідують ці органи;

суди:

щодо осіб, справи яких знаходяться в провадженні судів і не розглянуті по суті, а також якщо справи розглянуті, але вироки не набрали законної сили;

щодо засуджених, виконання вироків яким відстрочено у випадках, передбачених законом, і умовно засуджених згідно з статтею 45 Кримінального кодексу Української РСР;

щодо осіб, умовно-достроково звільнених від покарання.

3. Якщо особу засуджено за ухилення від чергового призову на дійсну військову службу за релігійними переконаннями в сукупності з іншими злочинами, вона підлягає звільненню від покарання, призначеного за статтею 72 Кримінального кодексу Української РСР, судом, який постановив вирок. В разі, коли остаточне покарання, призначене за сукупністю злочинів, є таким самим або менш суворим, ніж призначене за відповідною частиною статті 72 Кримінального кодексу Української РСР , засуджена особа підлягає звільненню від покарання органом, що виконує покарання.

4. Постанови про звільнення від покарання зазначених у статті 1 цієї Постанови осіб або закриття щодо них кримінальної справи, винесені начальниками виправно-трудових колоній, спецкомендатур чи органами дізнання і попереднього слідства, органами внутрішніх справ, затверджуються прокурором.

5. Матеріали на осіб, звільнених від відбуття покарання відповідно до цієї Постанови, надсилаються органами або посадовими особами, які її виконують, до комісій у справах альтернативної служби за місцем проживання звільнених осіб для вирішення питання про проходження ними альтернативної служби. Тривалість проходження альтернативної служби в цих випадках відповідно зменшується на строк відбутого покарання.

Голова Верховної Ради України І. ПЛЮЩ

м.Київ, 11 березня 1992 року

N 2192-XII

Указ Президента України “Про амністію з нагоди річниці проголошення незалежності України” // Збірник указів Президента України, 1992, 30 вересня, № 3.

У зв'язку з річницею проголошення незалежності України та керуючись принципами гуманізму, п о с т а н о в л я ю:

1. Звільнити від покарання у вигляді позбавлення волі, а також позбавлення волі умовно з обов'язковим залученням до праці засуджених за злочини, що не є тяжкими:

а) неповнолітніх;

б) жінок, які мають дітей віком до 16 років або дітей-інвалідів;

в) чоловіків, які мають дітей віком до 16 років або дітей-інвалідів, мати яких померла або позбавлена батьківських прав;

г) вагітних жінок;

д) учасників Великої Вітчизняної війни;

е) чоловіків віком понад 60 років та жінок - понад 55 років;

ж) інвалідів першої і другої груп;

з) осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

і) осіб - учасників війни в Афганістані та воєнних конфліктів у інших зарубіжних країнах.

2. Звільнити від покарання осіб, зазначених у статті 1 цього Указу, засуджених за тяжкі злочини до позбавлення волі на строк до трьох років включно, якщо на день набрання чинності Указом вони відбули не менше однієї третини призначеного строку покарання.

3. Звільнити від покарання осіб, крім зазначених у статті 1 цього Указу, засуджених до позбавлення волі умовно з обов'язковим залученням до праці, якщо на день виконання Указу вони відбули не менше однієї третини призначеного строку покарання.

4. Звільнити від покарання осіб, які не підпадають під дію статті 1 цього Указу, засуджених за злочини, вчинені з необережності, на строк до п'яти років позбавлення волі включно, якщо на день виконання цього Указу вони відбули не менше однієї третини призначеного строку покарання.

5. Звільнити від покарання засуджених до виправних робіт без позбавлення волі, якщо це покарання не замінено на позбавлення волі, а також засуджених до інших покарань, не зв'язаних з позбавленням волі.

6. Звільнити від покарання осіб, засуджених до направлення в дисциплінарний батальйон, якщо на день виконання цього Указу вони відбули не менше однієї третини призначеного строку покарання.

7. Звільнити від покарання у вигляді позбавлення волі незалежно від строку покарання осіб, зазначених у статті 1 цього Указу, засуджених за розкрадання державного або колективного майна (статті 81-84, 86-1 Кримінального кодексу України, крім вчиненого шляхом розбою, якщо на день набрання чинності Указом заподіяну злочином матеріальну шкоду повністю покрито.

8. Звільнити від покарання осіб, засуджених умовно, а також засуджених до позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку, якщо ці особи не були направлені в місця позбавлення волі.

9. Закрити слідчі справи і справи, не розглянуті судами, про злочини, вчинені до набрання чинності цим Указом особами, які підлягають звільненню від покарання відповідно до статті 1 цього Указу.

10. Амністія не поширюється на осіб:

а) які раніше засуджувались за умисні злочини до позбавлення волі, в тому числі з відстрочкою виконання вироку та умовно з іспитовим строком, і судимість з яких не знято або не погашено у встановленому законом порядку, якщо вони знову вчинили умисні злочини;

б) які звільнялись з місць позбавлення волі до повного відбуття призначеного судом строку покарання умовно-достроково, за амністією або у зв'язку з помилуванням і знову вчинили умисні злочини;

в) які злісно порушують режим під час відбування покарання.

11. Цей Указ застосовується до осіб, засуджених судами України, а також судами СРСР на території України, незалежно від місця відбування ними покарання.

12. Указ набирає чинності з дня його підписання.

13. Покласти виконання цього Указу:

а) на органи, що відають виконанням вироку, - щодо засуджених, які перебувають в місцях позбавлення волі, а також умовно засуджених до позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, умовно звільнених з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці.

Застосування Указу провадиться за постановою начальника виправно-трудової установи, начальника спецкомендатури, погодженою із відповідною спостережною комісією або комісією в справах неповнолітніх та санкціонованою прокурором. До зазначеної постанови додаються довідка про заохочення і стягнення, особова справа засудженого та інші документи, необхідні для вирішення питання про застосування амністії;

б) на суди:

щодо осіб, справи і матеріали про злочини яких знаходяться у провадженні судів і до набрання Указом чинності не розглянуті, а також осіб, справи про злочини яких розглянуто, але вироки не набрали законної сили;

щодо осіб, виконання вироків яким відстрочено у випадках і в порядку, передбачених законом, та умовно засуджених (питання про застосування амністії вирішує суд за поданням органу внутрішніх справ, який здійснює контроль за поведінкою засудженого);

щодо засуджених до штрафу, якщо на день набрання Указом чинності штраф не стягнуто (питання про застосування амністії вирішує суд, який виніс вирок);

щодо осіб, яким невідбуту частину покарання замінено більш м'яким покаранням до набрання Указом чинності (питання про застосування амністії вирішує суд за місцем відбування більш м'якого покарання);

щодо осіб, які засуджені судами України і відбувають покарання на території іншої держави СНД (питання про застосування амністії вирішує суд, який виніс вирок).

Питання про застосування амністії суд вирішує з власної ініціативи, з ініціативи державних органів і громадських організацій, а також засуджених;

в) на органи внутрішніх справ:

щодо осіб, які засуджені до позбавлення волі і які не перебувають під вартою, але вироки на яких набрали законної сили;

щодо умовно засуджених до позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, яких не направлено до місця роботи;

щодо осіб, засуджених до покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі, а також до інших покарань, не зв'язаних з позбавленням волі;

г) на командування дисциплінарних батальйонів - щодо осіб, засуджених до направлення в дисциплінарний батальйон;

д) на органи дізнання та попереднього слідства - щодо осіб, справи і матеріали про злочини яких знаходяться у провадженні цих органів.

14. Рішення про застосування або незастосування амністії приймається щодо кожної особи індивідуально, після розмови з нею і на підставі ретельної оцінки матеріалів особової справи, даних про поведінку засудженого та його ставлення до праці за час відбування покарання.

При відсутності необхідних відомостей на засудженого розгляд питання про застосування амністії відкладається до одержання додаткових матеріалів.

Органам, на які покладено виконання Указу, надається право вимагати од відповідних установ судові справи та інші матеріали, необхідні для вирішення питань, зв'язаних із застосуванням амністії. Такі вимоги повинні виконуватись негайно.

15. Постанови про застосування амністії, винесені органами дізнання і попереднього слідства, органами внутрішніх справ, а також командуванням дисциплінарних батальйонів, санкціонуються прокурором. Кримінальну справу може бути закрито на підставі цього Указу лише в разі письмової на це згоди обвинуваченого. В іншому випадку закінчена розслідуванням справа надсилається до суду, який розглядає її і вирішує питання про можливість застосування амністії до винної особи. В такому ж порядку розглядаються судами справи, не розглянуті ними до набрання чинності цим Указом.

При розгляді судами справ про застосування амністії участь прокурора в судовому засіданні є обов'язковою.

16. Під дію Указу підпадають особи, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно.

17. Роз'яснити, що при застосуванні амністії:

а) під дію статті 1 Указу підпадають особи, засуджені за злочини, що не є тяжкими (не зазначені у статті 7-1 Кримінального кодексу України;

б) під дію пункту "а" статті 1 Указу підпадають особи чоловічої та жіночої статі, які народились після 17 серпня 1974 року;

неповнолітні жіночої статі підпадають також під дію пунктів "б" і "г" статті 1 Указу;

в) під дію пунктів "б" і "г" статті 1 та статті 7 Указу підпадають не позбавлені батьківських прав жінки, які мають дітей, що народились після 17 серпня 1976 року, або дітей-інвалідів, та жінки, які є вагітними на день розгляду матеріалів про застосування амністії;

г) під дію пункту "в" статті 1 Указу підпадають не позбавлені батьківських прав чоловіки, які мають дітей, що народилися після 17 серпня 1976 року, або дітей-інвалідів;

д) під дію пункту "е" статті 1 та статті 7 Указу підпадають чоловіки, які досягли 60 років, та жінки - 55 років на день розгляду матеріалів про застосування амністії, а при відсутності документів, що підтверджують день і місяць народження, - чоловіки, які народились до настання 1933 року, і жінки, які народились до настання 1938 року;

е) під дію пункту "ж" статті 1 та статті 7 Указу підпадають особи, визнані у встановленому порядку інвалідами першої та другої груп до набрання чинності цим Указом;

ж) документом, що підтверджує визнання особи учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, є видане їй посвідчення відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

До учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС прирівнюються громадяни, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, а також у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї;

з) під дію пункту "і" статті 1 Указу та статті 7 Указу підпадають особи, які брали участь у війні в Афганістані та воєнних конфліктах в інших зарубіжних країнах і підтверджують це документом, виданим у встановленому порядку;

і) під дію пункту "б" статті 10 Указу підпадають особи, які після умовно-дострокового звільнення з місць відбування покарання в порядку, передбаченому статтею 52 Кримінального кодексу України, вчинили у період, що припадає на невідбуту частину покарання, новий умисний злочин, а також засуджені, які протягом 1984-1991 років звільнялись од відбування покарання в порядку амністії або помилування і знову вчинили умисні злочини.

18. Злісними порушниками режиму слід вважати засуджених до позбавлення волі, які мають стягнення за систематичні (не менше трьох разів) порушення встановленої дисципліни та порядку під час відбування покарання або систематичні (не менше трьох разів) ухилення без поважних причин від суспільно корисної праці, а також умовно засуджених з обов'язковим залученням до праці та умовно звільнених з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, які мають стягнення за систематичні (не менше трьох разів) порушення трудової дисципліни, громадського порядку або встановлених для них правил проживання. Стягнення, які були достроково зняті або погашені до набрання чинності цим Указом, не враховуються.

19. Матеріали на осіб, що підпадають під дію Указу, яким у встановленому порядку призначено лікування від алкоголізму, наркоманії чи венеричного захворювання, розглядаються в період виконання Указу, а рішення про звільнення цих осіб виконується лише після завершення курсу лікування. Підставою для визнання завершеним курсу лікування венеричного захворювання засудженого є медичний висновок, а призначеного судом примусового лікування від алкоголізму або наркоманії - ухвала суду про припинення примусового лікування.

20. При застосуванні амністії до осіб, яким строк покарання було скорочено в порядку помилування або амністії, необхідно виходити з строку покарання, встановленого відповідно до цих актів.

21. Особи, які підпадають під дію цього Указу, від додаткових мір покарання не звільняються.

22. Кабінету Міністрів України, Уряду Республіки Крим, обласним, Київській і Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям забезпечити:

а) організацію своєчасного обліку всіх осіб, звільнених від покарання на підставі Указу, сприяння працевлаштуванню працездатних не пізніше 15-денного строку з дня прибуття до місця проживання, а також наступний контроль за поведінкою цих осіб;

б) трудове влаштування звільнених на підставі цього Указу неповнолітніх або передачу їх під нагляд батьків, органів опіки та піклування, поміщення в необхідних випадках у дитячі будинки, влаштування в школи-інтернати, професійно-технічні училища, вжиття необхідних заходів, спрямованих на проведення серед цих осіб виховної роботи, недопущення вчинення ними нових злочинів;

в) влаштування в будинки інвалідів звільнених інвалідів та непрацездатних осіб похилого віку, які не мають родичів, що могли б узяти їх на своє утримання.

23. Указ підлягає виконанню протягом шести місяців з дня набрання ним чинності.

Президент України Л. КРАВЧУК

м.Київ, 17 серпня 1992 року

N 395/92

Указ Президента України “Про амністію учасників війни в Афганістані та воєнних конфліктів в інших зарубіжних країнах” // www.rada.kiev.ua.

У зв'язку з 5-ю річницею виведення військ колишнього Радянського Союзу з території Афганістану та керуючись принципами гуманізму, п о с т а н о в л я ю:

1. Звільнити учасників війни в Афганістані та воєнних конфліктів в інших зарубіжних країнах:

а) засуджених за злочини, що не є тяжкими (крім випадків, коли їх дії спричинили загибель кількох осіб), - від покарання у вигляді позбавлення волі та інших покарань, не зв'язаних з позбавленням волі;

б) засуджених за тяжкі злочини, - від покарання у вигляді позбавлення волі на строк до трьох років включно, якщо на день набрання чинності Указом вони відбули не менше однієї третини призначеного строку покарання, а також від інших покарань, не зв'язаних з позбавленням волі.

2. Закрити слідчі справи і справи, не розглянуті судами, про злочини, вчинені до набрання чинності цим Указом особами, які підлягають звільненню від покарання відповідно до пункту "а" статті 1 Указу.

3. Амністія не поширюється на осіб:

а) які визнані у встановленому порядку особливо небезпечними рецидивістами;

б) які раніше засуджувались за умисні злочини до позбавлення волі, в тому числі з відстрочкою виконання вироку, умовно з іспитовим строком, умовно з обов'язковим залученням до праці, направлення в дисциплінарний батальйон та виправних робіт без позбавлення волі, і судимість з яких не знято або не погашено у встановленому порядку, якщо вони знову вчинили умисні злочини;

в) які були засуджені до позбавлення волі умовно з іспитовим строком або з відстрочкою виконання вироку і яким ухвалою суду було скасовано умовне засудження чи відстрочку виконання вироку і вони були направлені для відбування покарання, призначеного вироком;

г) які були засуджені до виправних робіт без позбавлення волі і це покарання замінено на позбавлення волі;

д) які звільнялись від призначеного судом строку покарання умовно-достроково, за амністією або у зв'язку з помилуванням і знову вчинили умисні злочини;

е) які злісно порушують режим під час відбування покарання;

ж) які не пройшли призначеного судом повного курсу лікування від алкоголізму, наркоманії чи венеричної хвороби.

4. Цей Указ застосовується до осіб, засуджених судами України, а також судами колишнього СРСР на території України, незалежно від місця відбування ними покарання.

5. Покласти виконання цього Указу:

а) на органи, що відають виконанням вироку, - щодо засуджених, які перебувають в місцях позбавлення волі, а також умовно засуджених до позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, умовно звільнених з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці.

Застосування Указу провадиться за постановою начальника місця відбування покарання, погодженою із відповідною спостережною комісією та санкціонованою прокурором. До зазначеної постанови додаються довідка про заохочення і стягнення, особова справа засудженого та інші документи, необхідні для вирішення питання про застосування амністії;

б) на суди:

щодо осіб, справи і матеріали про злочини яких знаходяться у провадженні судів і до набрання Указом чинності не розглянуті, а також осіб, справи про злочини яких розглянуто, але вироки не набрали законної сили;

щодо осіб, виконання вироків яким відстрочено у випадках і в порядку, передбачених законом, та умовно засуджених (питання про застосування амністії вирішує суд за поданням органу внутрішніх справ, який здійснює контроль за поведінкою засудженого);

щодо засуджених до штрафу, якщо на день набрання Указом чинності штраф не стягнуто (питання про застосування амністії вирішує суд, який постановив вирок);

щодо осіб, яким невідбуту частину покарання замінено більш м'яким покаранням до набрання Указом чинності (питання про застосування амністії вирішує суд за місцем відбування більш м'якого покарання);

щодо осіб, які засуджені судами України і відбувають покарання на території іншої країни СНД (питання про застосування амністії вирішує суд, який постановив вирок).

Питання про застосування амністії суд вирішує з власної ініціативи, з ініціативи державних органів і громадських організацій, а також засуджених;

в) на органи внутрішніх справ:

щодо осіб, які засуджені до позбавлення волі і які не перебувають під вартою, але вироки на яких набрали законної сили;

щодо умовно засуджених до позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, яких не направлено до місця роботи;

щодо осіб, засуджених до покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі, а також до інших покарань, не зв'язаних з позбавленням волі;

г) на командування дисциплінарних батальйонів - щодо осіб, засуджених до направлення в дисциплінарний батальйон;

д) на органи дізнання та попереднього слідства - щодо осіб, справи і матеріали про злочини яких знаходяться у провадженні цих органів.

6. Рішення про застосування або незастосування амністії приймається щодо кожної особи індивідуально, після бесіди з нею і на підставі ретельної оцінки матеріалів особової справи, даних про поведінку засудженого та його ставлення до праці за час відбування покарання.

При відсутності необхідних відомостей на засудженого розгляд питання про застосування амністії відкладається до одержання додаткових матеріалів.

Органам, на які покладено виконання Указу, надається право вимагати від відповідних установ судові справи та інші матеріали, необхідні для вирішення питань, зв'язаних з застосуванням амністії. Такі вимоги повинні виконуватись негайно.

7. Постанови про застосування амністії, винесені органами дізнання і попереднього слідства, органами внутрішніх справ, а також командуванням дисциплінарних батальйонів, мають бути санкціоновані прокурором. Кримінальну справу може бути закрито на підставі цього Указу лише в разі письмової на це згоди обвинуваченого. В іншому випадку закінчена розслідуванням справа надсилається до суду, який розглядає її і вирішує питання про можливість застосування амністії до винної особи. В такому ж порядку розглядаються судами справи, не розглянуті ними до набрання чинності цим Указом.

При розгляді судами справ про застосування амністії участь прокурора в судовому засіданні є обов'язковою.

8. Під дію Указу підпадають особи, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно.

9. Роз'яснити, що при застосуванні амністії:

а) під дію Указу підпадають особи, які брали участь у війні в Афганістані та воєнних конфліктах в інших зарубіжних країнах і це підтверджено документом, виданим у встановленому порядку;

б) під дію пункту "а" статті 1 Указу підпадають особи, засуджені за злочини, що не є тяжкими (не зазначені у статті 7-1 Кримінального кодексу України;

в) під дію пункту "б" статті 1 Указу підпадають особи, засуджені за тяжкі злочини до позбавлення волі на строк до трьох років включно, а також до інших покарань, не зв'язаних з позбавленням волі;

г) під дію пункту "д" статті 3 Указу підпадають особи, які після умовно-дострокового звільнення від покарання в порядку, передбаченому статтею 52 Кримінального кодексу України, вчинили у період, що припадає на невідбуту частину покарання, новий умисний злочин, а також засуджені, які протягом 1984-1994 років звільнялись від відбування покарання в порядку амністії або помилування і знову вчинили умисні злочини.

10. Злісними порушниками режиму слід вважати:

- засуджених до позбавлення волі, які мають стягнення за систематичні (не менше трьох разів) порушення встановленої дисципліни та порядку під час відбування покарання, ухилення без поважних причин від суспільно корисної праці або які за злісні порушення вимог режиму переведені до виправно-трудових установ з більш суворим режимом;

- умовно засуджених з обов'язковим залученням до праці та умовно звільнених з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, які мають стягнення за систематичні (не менше трьох разів) порушення трудової дисципліни, громадського порядку або встановлених для них правил проживання, та тих з них, які були направлені в місця позбавлення волі для дальшого відбування покарання за ухилення від роботи або систематичне чи злісне порушення трудової дисципліни, громадського порядку або встановлених для них правил проживання;

- засуджених до позбавлення волі умовно з іспитовим строком або з відстрочкою виконання вироку, щодо яких застосовано заходи адміністративного стягнення або громадського чи дисциплінарного впливу за систематичні порушення громадського порядку чи трудової дисципліни.

Стягнення, які були достроково зняті або погашені до набрання чинності цим Указом, не враховуються.

11. При застосуванні амністії до осіб, яким строк покарання було скорочено в порядку помилування або амністії, слід виходити з строку покарання, встановленого відповідно до цих актів.

12. Особи, які підпадають під дію цього Указу, від додаткових мір покарання не звільняються.

13. Кабінету Міністрів України, Уряду Республіки Крим, обласним, Київській і Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві і Севастополі державним адміністраціям забезпечити:

а) організацію своєчасного обліку всіх осіб, звільнених від покарання на підставі Указу, сприяння працевлаштуванню працездатних не пізніше 15-денного строку з дня прибуття до місця проживання, а також наступний контроль за поведінкою цих осіб;

б) влаштування в будинки інвалідів звільнених інвалідів та непрацездатних осіб похилого віку, які не мають родичів, що могли б взяти їх на своє утримання.

14. Указ набирає чинності з дня його підписання і підлягає виконанню протягом трьох місяців.

Президент України Л.КРАВЧУК

м.Київ, 10 березня 1994 року

N 78/94

Указ Президента України “Про амністію з нагоди третьої річниці незалежності України” // Урядовий кур’єр, 1994, № 130(425), с. 4.

У зв'язку з третьою річницею незалежності України, керуючись принципами гуманізму та відповідно до пункту 11-1 статті 114-5 Конституції України п о с т а н о в л я ю:

1. Звільнити від покарання у вигляді позбавлення волі, позбавлення волі умовно з обов'язковим залученням до праці та від інших покарань, не зв'язаних з позбавленням волі, засуджених за злочини, що не є тяжкими (крім випадків, коли їх дії спричинили загибель кількох осіб):

а) неповнолітніх;

б) жінок, які мають дітей віком до 16 років або дітей-інвалідів;

в) чоловіків, які мають дітей віком до 16 років або дітей-інвалідів, мати яких померла або позбавлена батьківських прав;

г) вагітних жінок;

д) учасників Великої Вітчизняної війни, учасників війни в Афганістані та воєнних конфліктів в інших зарубіжних країнах;

е) чоловіків віком понад 60 років та жінок - понад 55 років;

ж) інвалідів першої і другої груп;

з) осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

2. Звільнити від покарання осіб, які підпадають під дію статті 1 цього Указу, засуджених за тяжкі злочини до позбавлення волі на строк до трьох років включно, якщо на день набрання чинності Указом вони відбули не менше однієї третини призначеного строку покарання.

3. Звільнити від покарання осіб, крім зазначених у статті 1 цього Указу, засуджених до позбавлення волі умовно з обов'язковим залученням до праці, якщо на день набрання чинності Указом вони відбули не менше однієї третини призначеного строку покарання, а також умовно звільнених з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, якщо на день набрання чинності Указом вони відбули не менше половини призначеного строку покарання.

4. Звільнити від покарання осіб, які не підпадають під дію статті 1 цього Указу, засуджених за умисні злочини, що не є тяжкими, на строк до трьох років позбавлення волі включно, якщо на день набрання чинності Указом вони відбули не менше однієї третини призначеного строку покарання.

5. Звільнити від покарання осіб, які не підпадають під дію статті 1 цього Указу, засуджених за злочини, вчинені з необережності (крім випадків, коли їх дії спричинили загибель кількох осіб), на строк до семи років позбавлення волі включно, якщо на день набрання чинності Указом вони відбули не менше однієї третини призначеного строку покарання.

6. Звільнити від покарання засуджених до виправних робіт без позбавлення волі.

7. Звільнити від покарання осіб, засуджених за злочини, що не є тяжкими, до направлення в дисциплінарний батальйон, якщо на день набрання чинності Указом вони відбули не менше однієї третини призначеного строку покарання.

8. Звільнити від покарання осіб, засуджених умовно, а також засуджених до позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку, якщо ці особи не були направлені в місця позбавлення волі.

9. Закрити слідчі справи і справи, не розглянуті судами, про злочини, вчинені до набрання чинності цим Указом особами, які підлягають звільненню від покарання відповідно до статті 1 цього Указу.

10. Скоротити невідбуту частину покарання наполовину особам, які не підлягають звільненню від покарання на підставі цього Указу:

а) військовослужбовцям, засудженим до направлення в дисциплінарний батальйон;

б) засудженим до позбавлення волі умовно з обов'язковим залученням до праці та умовно звільненим з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці;

в) засудженим, які вчинили злочини з необережності та які на день набрання чинності Указом відбули не менше однієї третини призначеного строку покарання.

11. Амністія не поширюється на осіб:

а) які раніше засуджувались за умисні злочини до позбавлення волі, в тому числі з відстрочкою виконання вироку, умовно з іспитовим строком, умовно з обов'язковим залученням до праці, направлення в дисциплінарний батальйон та виправних робіт без позбавлення волі, і судимість з яких не знято або не погашено у встановленому порядку, якщо вони знову вчинили умисні злочини;

б) які були засуджені до позбавлення волі умовно з іспитовим строком або з відстрочкою виконання вироку і яким судом було скасовано умовне засудження чи відстрочку виконання вироку і вони були направлені для відбування покарання, призначеного вироком, якщо після винесення ухвали (постанови) суду про направлення до виправно-трудової установи вони перебували під вартою менше одного року на день набрання чинності Указом;

в) які були засуджені до виправних робіт без позбавлення волі і це покарання замінено на позбавлення волі, якщо після винесення ухвали (постанови) суду про направлення до виправно-трудової установи вони перебували під вартою менше одного року на день набрання чинності Указом;

г) які звільнялись від призначеного судом строку покарання умовно-достроково, за амністією або у зв'язку з помилуванням і знову вчинили умисні злочини;

д) які злісно порушують режим під час відбування покарання;

е) які на день набрання чинності Указом не пройшли призначеного судом повного курсу лікування від алкоголізму, наркоманії чи венеричної хвороби.

12. Цей Указ застосовується до осіб, засуджених судами України, а також судами колишнього СРСР на території України, незалежно від місця відбування ними покарання.

13. Покласти виконання цього Указу:

а) на органи, що відають виконанням покарань, - щодо засуджених, які перебувають в місцях позбавлення волі, а також умовно засуджених до позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, умовно звільнених з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці.

Застосування Указу провадиться за постановою начальника виправно-трудової установи, начальника спецкомендатури, погодженою із відповідною спостережною комісією або комісією в справах неповнолітніх та санкціонованою прокурором. До зазначеної постанови додаються довідка про заохочення і стягнення, особова справа засудженого та інші документи, необхідні для вирішення питання про застосування амністії;

б) на суди:

щодо осіб, справи і матеріали про злочини яких знаходяться у провадженні судів і до набрання Указом чинності не розглянуті, а також осіб, справи про злочини яких розглянуто, але вироки не набрали законної сили;

щодо осіб, виконання вироків яким відстрочено у випадках і в порядку, передбачених законом, та умовно засуджених (питання про застосування амністії вирішує суд за поданням органу внутрішніх справ, який здійснює контроль за поведінкою засудженого);

щодо засуджених до штрафу, якщо на день набрання Указом чинності штраф не стягнуто (питання про застосування амністії вирішує суд, який постановив вирок);

щодо осіб, яким невідбуту частину покарання замінено більш м'яким покаранням до набрання Указом чинності (питання про застосування амністії вирішує суд за місцем відбування більш м'якого покарання);

щодо осіб, які засуджені судами України і відбувають покарання на території іншої держави СНД (питання про застосування амністії вирішує суд, який постановив вирок).

Питання про застосування амністії суд вирішує з власної ініціативи, з ініціативи державних органів і громадських організацій, а також засуджених;

в) на органи внутрішніх справ:

щодо осіб, які засуджені до позбавлення волі і не перебувають під вартою, але вироки на яких набрали законної сили;

щодо умовно засуджених до позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, яких не направлено до місця роботи;

щодо осіб, засуджених до покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі, а також до інших покарань, не зв'язаних з позбавленням волі;

г) на командування дисциплінарних батальйонів - щодо осіб, засуджених до направлення в дисциплінарний батальйон;

д) на органи дізнання та попереднього слідства - щодо осіб, справи і матеріали про злочини яких знаходяться у провадженні цих органів.

14. Рішення про застосування або незастосування амністії приймається щодо кожної особи індивідуально, після розмови з нею і на підставі ретельної оцінки матеріалів особової справи, даних про поведінку засудженого та його ставлення до праці за час відбування покарання.

При відсутності необхідних відомостей на засудженого розгляд питання про застосування амністії відкладається до одержання додаткових матеріалів.

Органам, на які покладено виконання Указу, надається право вимагати від відповідних установ судові справи та інші матеріали, необхідні для вирішення питань, зв'язаних з застосуванням амністії. Такі вимоги повинні виконуватись негайно.

15. Постанови про застосування амністії, винесені органами дізнання і попереднього слідства, органами внутрішніх справ, а також командуванням дисциплінарних батальйонів, санкціонуються прокурором. Кримінальну справу може бути закрито на підставі цього Указу лише в разі письмової на це згоди обвинуваченого. В іншому випадку закінчена розслідуванням справа надсилається до суду, який розглядає її і вирішує питання про можливість застосування амністії до винної особи. В такому ж порядку розглядаються судами справи, не розглянуті ними до набрання чинності цим Указом.

При розгляді судами справ про застосування амністії участь прокурора в судовому засіданні є обов'язковою.

16. Під дію Указу підпадають особи, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно.

17. Роз'яснити, що при застосуванні амністії:

а) під дію статей 1, 4 і 7 Указу підпадають особи, засуджені за злочини, що не є тяжкими (не зазначені у статті 7-1 Кримінального кодексу України;

б) під дію пункту "а" статті 1 Указу підпадають особи чоловічої та жіночої статі, які народились після 18 серпня 1976 року;

неповнолітні жіночої статі підпадають також під дію пунктів "б" і "г" статті 1 Указу;

в) під дію пунктів "б" і "г" статті 1 Указу підпадають не позбавлені батьківських прав жінки, які мають дітей, що народились після 18 серпня 1978 року, або дітей-інвалідів, та жінки, які є вагітними на день набрання чинності цим Указом;

г) під дію пункту "в" статті 1 Указу підпадають не позбавлені батьківських прав чоловіки, які мають дітей, що народилися після 18 серпня 1978 року, або дітей-інвалідів;

д) під дію пункту "д" статті 1 Указу підпадають особи, які визнані ветеранами війни відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і це підтверджено документом, виданим в установленому порядку;

е) під дію пункту "е" статті 1 Указу підпадають чоловіки, які досягли 60 років, та жінки - 55 років на день набрання чинності Указом, а за відсутності документів, що підтверджують день і місяць народження, - чоловіки, які народились до настання 1934 року, і жінки, які народились до настання 1939 року;

ж) під дію пункту "ж" статті 1 Указу підпадають особи, визнані у встановленому порядку інвалідами першої та другої груп до набрання чинності цим Указом;

з) під дію пункту "з" статті 1 Указу підпадають особи, яким видано посвідчення відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

18. Під дію пункту "г" статті 11 Указу підпадають особи, які після умовно-дострокового звільнення з місць відбування покарання в порядку, передбаченому статтями 52 і 53 Кримінального кодексу України, вчинили у період, що припадає на невідбуту частину покарання, новий умисний злочин, а також засуджені, які протягом 1984 - 1994 років звільнялись від відбування покарання в порядку амністії або помилування і знову вчинили умисні злочини.

19. Злісними порушниками режиму є:

- засуджені до позбавлення волі - особи, зазначені у статті 47 Виправно-трудового кодексу України;

- умовно засуджені до позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці та умовно звільнені з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, які мають стягнення за систематичні (не менше трьох разів) порушення трудової дисципліни, громадського порядку або встановлених для них правил проживання, та ті з них, які були направлені в місця позбавлення волі для дальшого відбування покарання за ухилення від роботи або систематичне чи злісне порушення трудової дисципліни, громадського порядку або встановлених для них правил проживання;

- засуджені до позбавлення волі умовно з іспитовим строком або з відстрочкою виконання вироку, щодо яких застосовано заходи адміністративного стягнення або громадського чи дисциплінарного впливу за систематичні (не менше трьох разів) порушення громадського порядку чи трудової дисципліни;

- засуджені до направлення в дисциплінарний батальйон, які піддавались дисциплінарним стягненням за систематичні (не менше трьох разів) порушення статутних правил, порядку тримання та ухилення від суспільно корисної праці.

Стягнення, які були достроково зняті або погашені до набрання чинності цим Указом, не враховуються.

20. При застосуванні амністії до осіб, яким строк покарання було скорочено в порядку помилування або амністії, слід виходити з строку покарання, встановленого відповідно до цих актів.

21. Особи, які підпадають під дію цього Указу, від додаткових мір покарання не звільняються.

22. Кабінету Міністрів України, Уряду Республіки Крим, виконавчим комітетам обласних, Київської і Севастопольської міських, районних, міських, районних у містах Рад народних депутатів забезпечити:

а) організацію своєчасного обліку всіх осіб, звільнених від покарання на підставі Указу, сприяння працевлаштуванню працездатних не пізніше 15-денного строку з дня прибуття до місця проживання, а також наступний контроль за поведінкою цих осіб;

б) трудове влаштування звільнених на підставі цього Указу неповнолітніх або передачу їх під нагляд батьків, органів опіки та піклування, поміщення в необхідних випадках до дитячих будинків, влаштування до шкіл-інтернатів, професійно-технічних училищ; здійснення необхідних заходів, спрямованих на проведення серед цих осіб виховної роботи, недопущення вчинення ними нових злочинів;

в) влаштування в будинки інвалідів звільнених інвалідів та непрацездатних осіб похилого віку, які не мають родичів, що могли б взяти їх на своє утримання.

23. Цей Указ набирає чинності з дня його підписання і підлягає виконанню протягом чотирьох місяців.

Президент України Л.КУЧМА

м.Київ, 18 серпня 1994 року

N 446/94

Указ Президента України “Про амністію з нагоди 50-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війн”і // www.rada.kiev.ua

У зв'язку з 50-ю річницею Перемоги у Великій Вітчизняній війні, керуючись принципами гуманізму та відповідно до пункту 11-1 статті 114-5 Конституції України п о с т а н о в л я ю:

1. Звільнити від покарання у вигляді позбавлення волі та від інших покарань, не зв'язаних з позбавленням волі, учасників бойових дій та інвалідів війни.

2. Звільнити від покарання учасників війни, засуджених за тяжкі злочини до позбавлення волі на строк до п'яти років включно, якщо на день набрання чинності Указом вони відбули не менше однієї третини призначеного строку покарання.

3. Звільнити від покарання у вигляді позбавлення волі та від інших покарань, не зв'язаних з позбавленням волі, засуджених за злочини, що не є тяжкими (крім випадків, коли їх дії спричинили загибель кількох осіб або завдали істотної шкоди державним чи громадським інтересам):

а) учасників війни;

б) дружин та вдів інвалідів війни, а також вдів, чоловіки яких загинули у Великій Вітчизняній війні, війні в Афганістані та воєнних конфліктах в інших зарубіжних країнах;

в) неповнолітніх;

г) жінок, які мають дітей віком до 16 років або дітей-інвалідів;

д) чоловіків, які мають дітей віком до 16 років або дітей-інвалідів, мати яких померла або позбавлена батьківських прав;

е) вагітних жінок;

ж) чоловіків віком понад 60 років та жінок - понад 55 років;

з) інвалідів першої і другої груп;

і) осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також осіб, які потерпіли від наслідків цієї аварії.

4. Звільнити від покарання осіб, перелічених у статті 3 Указу (крім учасників війни), засуджених за тяжкі злочини до позбавлення волі на строк до трьох років включно, якщо на день набрання чинності Указом вони відбули не менше однієї третини призначеного строку покарання.

5. Звільнити від покарання осіб, крім перелічених у статтях 1, 2, 3, 4 Указу, засуджених за умисні злочини, що не є тяжкими, до позбавлення волі на строк до п'яти років включно, а також до направлення в дисциплінарний батальйон, якщо на день набрання чинності Указом вони відбули не менше однієї третини призначеного строку покарання.

6. Звільнити від покарання осіб, крім перелічених у статтях 1, 2, 3, 4 Указу, засуджених за злочини, вчинені з необережності (крім випадків, коли їх дії спричинили загибель кількох осіб), на строк до семи років позбавлення волі включно, якщо на день набрання чинності Указом вони відбули не менше однієї третини призначеного строку покарання.

7. Скоротити на одну третину невідбуту частину покарання учасникам війни, які не підлягають звільненню від покарання на підставі цього Указу, якщо на день набрання чинності Указом вони відбули не менше половини призначеного строку покарання.

8. Закрити слідчі справи і справи, не розглянуті судами, про злочини, вчинені до набрання чинності цим Указом особами, які підлягають звільненню від покарання відповідно до статей 1 і 3 Указу.

9. Амністія не поширюється на осіб:

а) які визнані особливо небезпечними рецидивістами;

б) яким смертну кару в порядку помилування замінено позбавленням волі;

в) які раніше двічі засуджувались за умисні злочини до позбавлення волі, в тому числі з відстрочкою виконання вироку, умовно з іспитовим строком, умовно з обов'язковим залученням до праці, направлення в дисциплінарний батальйон та виправних робіт без позбавлення волі, і судимість за останній злочин не знято або не погашено у встановленому порядку, якщо вони знову вчинили умисні злочини;

г) які були засуджені до позбавлення волі умовно з іспитовим строком або з відстрочкою виконання вироку і в період іспитового строку чи відстрочки виконання вироку знову вчинили умисні злочини, а також ті, яким судом було скасовано умовне засудження чи відстрочку виконання вироку і вони були направлені для відбування покарання, призначеного вироком, якщо після винесення ухвали (постанови) суду про направлення до виправно-трудової установи вони перебували під вартою менше одного року на день набрання чинності Указом;

д) які були засуджені до виправних робіт без позбавлення волі і під час відбування виправних робіт знову вчинили умисні злочини, а також ті, яким виправні роботи замінено на позбавлення волі, якщо після винесення ухвали (постанови) суду про направлення до виправно-трудової установи вони перебували під вартою менше одного року на день набрання чинності Указом;

е) які після умовно-дострокового звільнення від покарання в порядку, передбаченому статтями 52 і 53 Кримінального кодексу України ( 2001-05 ), вчинили в період, що припадає на невідбуту частину покарання, новий умисний злочин, а також засуджені, до яких протягом 1985-1995 років застосовувались амністія або помилування і які знову вчинили умисні злочини;

ж) дії яких спричинили загибель кількох осіб або завдали істотної шкоди державним чи громадським інтересам;

з) які злісно порушують режим під час відбування покарання;

і) які на день набрання чинності Указом не пройшли призначеного судом повного курсу примусового лікування від алкоголізму чи наркоманії, або лікування від венеричної хвороби;

к) які за злісні порушення режиму були переведені в інші виправно-трудові установи з більш суворим режимом, якщо після винесення ухвали (постанови) суду про таке переведення пройшло менше одного року на день набрання чинності Указом;

л) які засуджені за особливо небезпечні злочини проти держави; бандитизм; дії, що дезорганізують роботу виправно-трудових установ; контрабанду; контрабанду наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів; масові безпорядки; пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів; виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів; порушення правил про валютні операції; розкрадання державного або колективного майна в особливо великих розмірах; умисне вбивство (крім умисного вбивства, вчиненого в стані сильного душевного хвилювання,або вчиненого при перевищенні меж необхідної оборони, або умисного вбивства матір'ю своєї новонародженої дитини); умисне тяжке тілесне ушкодження; згвалтування при обтяжуючих обставинах; захоплення заложників; крадіжку з проникненням у житло; відкрите викрадення державного, колективного майна або індивідуального майна громадян (грабіж) при обтяжуючих обставинах; вимагательство державного, колективного майна або індивідуального майна громадян; розбій з метою заволодіння державним, колективним майном або індивідуальним майном громадян; одержання хабара при обтяжуючих обставинах; посягання на життя працівника міліції або народного дружинника, а також військовослужбовця у зв'язку з їх діяльністю по охороні громадського порядку; особливо злісне хуліганство; угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна при обтяжуючих обставинах; розкрадання вогнестрільної зброї, бойових припасів або вибухових речовин; незаконне вироблення, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів або психотропних речовин; розкрадання наркотичних засобів або психотропних речовин; розкрадання прекурсорів, а також за злочини, передбачені пунктом "б" статті 232, пунктами "б" і "в" статті 234, пунктом "а" статті 236, пунктом "в" статті 238, пунктами "б" і "в" статті 240, пунктом "в" статті 241, пунктом "а" статті 243, пунктом "в" статті 249, пунктом "в" статті 251, пунктом "б" статті 254 Кримінального кодексу України.

10. Цей Указ застосовується до осіб, засуджених судами України, а також судами колишнього СРСР на території України, незалежно від місця відбування ними покарання.

11. Покласти виконання цього Указу:

а) на органи, що відають виконанням покарань, - щодо засуджених, які перебувають в місцях позбавлення волі.

Застосування Указу провадиться за постановою начальника виправно-трудової установи, погодженою із відповідною спостережною комісією або комісією (службою) у справах неповнолітніх та санкціонованою прокурором. До зазначеної постанови додаються довідка про заохочення і стягнення, особова справа засудженого та інші документи, необхідні для вирішення питання про застосування амністії;

б) на суди:

щодо осіб, справи і матеріали про злочини яких перебувають у провадженні судів і до набрання Указом чинності не розглянуті, а також осіб, справи про злочини яких розглянуто, але вироки не набрали законної сили;

щодо осіб, виконання вироків яким відстрочено у випадках і в порядку, передбачених законом, та умовно засуджених (питання про застосування амністії вирішує суд за поданням органу внутрішніх справ, який здійснює контроль за поведінкою засудженого);

щодо засуджених до штрафу, якщо на день набрання Указом чинності штраф не стягнуто (питання про застосування амністії вирішує суд, який постановив вирок);

щодо осіб, яким невідбуту частину покарання замінено більш м'яким покаранням до набрання Указом чинності (питання про застосування амністії вирішує суд за місцем відбування більш м'якого покарання);

щодо осіб, які засуджені судами України і відбувають покарання на території іншої держави - учасниці СНД (питання про застосування амністії вирішує суд, який постановив вирок).

Питання про застосування амністії суд вирішує з власної ініціативи, з ініціативи державних органів і громадських організацій, а також засуджених;

в) на органи внутрішніх справ:

щодо осіб, які засуджені до позбавлення волі і не перебувають від вартою, але вироки відносно них набрали законної сили;

щодо осіб, засуджених до виправних робіт без позбавлення волі, а також до інших покарань, не зв'язаних з позбавленням волі;

г) на командування дисциплінарних батальйонів - щодо осіб, засуджених до направлення в дисциплінарний батальйон;

д) на органи дізнання та попереднього слідства - щодо осіб, справи і матеріали про злочини яких знаходяться у провадженні цих органів.

12. Рішення про застосування або незастосування амністії приймається щодо кожної особи індивідуально, після розмови з нею і на підставі ретельної оцінки матеріалів особової справи, даних про поведінку засудженого та його ставлення до праці за час відбування покарання.

У разі відсутності необхідних відомостей на засудженого розгляд питання про застосування амністії відкладається до одержання додаткових матеріалів.

Органам, на які покладено виконання Указу, надається право вимагати від відповідних установ судові справи та інші матеріали, необхідні для вирішення питань, зв'язаних з застосуванням амністії. Такі вимоги повинні виконуватись негайно.

13. Постанови про застосування амністії, винесені органами дізнання і попереднього слідства, органами внутрішніх справ, а також командуванням дисциплінарних батальйонів, санкціонуються прокурором. Кримінальну справу може бути закрито на підставі цього Указу лише в разі письмової на це згоди обвинуваченого. В іншому випадку закінчена розслідуванням справа надсилається до суду, який розглядає її та вирішує питання про можливість застосування амністії до винної особи. В такому ж порядку розглядаються судами справи, не розглянуті ними до набрання чинності цим Указом.

Під час розгляду судами справ про застосування амністії участь прокурора в судовому засіданні є обов'язковою.

14. Під дію Указу підпадають особи, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно.

15. Роз'яснити, що при застосуванні амністії:

а) до тяжких належать злочини, які зазначені в статті 7-1 Кримінального кодексу України;

б) до учасників бойових дій, інвалідів війни і учасників війни належать особи, яким видано посвідчення відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

в) під дію пункту "б" статті 3 Указу підпадають жінки, які перебувають у зареєстрованому шлюбі з особами, визнаними інвалідами війни відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", вдови інвалідів війни, а також жінки, чоловіки яких загинули у Великій Вітчизняній війні, війні в Афганістані та воєнних конфліктах в інших зарубіжних країнах, якщо ці жінки не вступили в інший зареєстрований шлюб;

г) під дію пункту "в" статті 3 Указу підпадають особи чоловічої та жіночої статі, які народилися після 19 квітня 1977 року;

д) під дію пунктів "г" і "е" статті 3 Указу підпадають не позбавлені батьківських прав жінки, які мають дітей, що народилися після 19 квітня 1979 року, або дітей-інвалідів незалежно від їх віку, та жінки, які є вагітними на день набрання чинності цим Указом;

е) під дію пункту "д" статті 3 Указу підпадають не позбавлені батьківських прав чоловіки, які мають дітей, що народилися після 19 квітня 1979 року, або дітей-інвалідів незалежно від їх віку;

ж) під дію пункту "ж" статті 3 Указу підпадають чоловіки, які досягли 60-річного віку, та жінки - 55-річного віку на день набрання чинності Указом, а за відсутності документів, що підтверджують день і місяць народження, - чоловіки, які народились до настання 1935 року, і жінки, які народились до настання 1940 року;

з) під дію пункту "з" статті 3 Указу підпадають особи, визнані у встановленому порядку інвалідами першої та другої груп до набрання чинності Указом;

і) під дію пункту "і" статті 3 Указу підпадають особи, яким видано посвідчення відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

к) до невідбутої частини покарання, що підлягає скороченню на підставі статті 7 Указу, належить покарання, яке залишилось на день розгляду матеріалів про застосування амністії.

16. Злісними порушниками режиму є:

- засуджені до позбавлення волі - особи, зазначені у статті 47 Виправно-трудового кодексу України;

- засуджені до позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку, щодо яких застосовано заходи адміністративного стягнення або громадського чи дисциплінарного впливу за систематичні (не менше трьох разів) порушення громадського порядку чи трудової дисципліни;

- засуджені до направлення в дисциплінарний батальйон, які піддавались дисциплінарним стягненням за систематичні (не менше трьох разів) порушення статутних правил, порядку тримання та ухилення від суспільно корисної праці.

Стягнення, які були достроково зняті або погашені до набрання чинності цим Указом, не враховуються.

17. При застосуванні амністії до осіб, яким строк покарання було скорочено в порядку помилування або амністії, слід виходити з строку покарання, встановленого відповідно до цих актів.

18. Особи, які підпадають під дію цього Указу, від додаткових мір покарання не звільняються.

19. Кабінету Міністрів України, Уряду Автономної Республіки Крим, виконавчим комітетам обласних, Київської та Севастопольської міських, районних, міських, районних у містах Рад забезпечити:

а) організацію своєчасного обліку осіб, звільнених від покарання на підставі Указу, сприяння трудовому влаштуванню працездатних не пізніше 15-денного строку з дня прибуття до місця проживання та контроль за поведінкою цих осіб;

б) трудове влаштування звільнених на підставі цього Указу неповнолітніх або передачу їх під нагляд батьків, органів опіки та піклування, влаштування в необхідних випадках до дитячих виховних закладів; здійснення необхідних заходів, спрямованих на проведення серед цих осіб виховної роботи, недопущення вчинення ними нових злочинів;

в) влаштування до будинків інвалідів звільнених інвалідів та непрацездатних осіб похилого віку, які не мають родичів, що могли б узяти їх на своє утримання.

20. Цей Указ набирає чинності з дня його підписання і підлягає виконанню протягом чотирьох місяців.

Президент України Л.КУЧМА

м.Київ, 19 квітня 1995 року

N 321/95

Указ Президента України “Про звільнення з місць позбавлення волі деяких категорій засуджених жінок і неповнолітніх” // Урядовий кур’єр, 1996, 24 лютого.

Керуючись принципами гуманізму, відповідно до пункту 20 статті 24 Конституційного Договору між Президентом України та Верховною Радою України "Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України" п о с т а н о в л я ю:

1. Звільнити в порядку амністії з місць позбавлення волі:

а) жінок, які мають дітей віком до 16 років або дітей-інвалідів, вагітних жінок, жінок віком понад 55 років та жінок-інвалідів першої та другої груп:

- засуджених вперше за злочини, що не є тяжкими, - незалежно від призначеного строку покарання;

- засуджених вперше за тяжкі злочини на строк до п'яти років позбавлення волі включно, - якщо вони на день набрання чинності Указом відбули не менше однієї третини призначеного строку покарання;

б) неповнолітніх:

- засуджених вперше за злочини, що не є тяжкими, - незалежно від призначеного строку покарання;

- засуджених вперше за тяжкі злочини на строк до п'яти років позбавлення волі включно, - якщо вони на день набрання чинності Указом відбули не менше однієї третини призначеного строку покарання;

в) осіб, перелічених у пунктах "а" і "б" цієї статті, засуджених вперше за розкрадання державного або колективного майна (статті 81-84, 86-1 Кримінального кодексу України, крім вчиненого шляхом грабежу при обтяжуючих обставинах та розбою, незалежно від призначеного строку покарання, - якщо вони на день набрання чинності Указом відбули не менше однієї третини призначеного строку покарання і покрили заподіяну злочином шкоду;

г) жінок, крім перелічених у пункті "а" цієї статті:

- засуджених вперше за злочиин, що не є тяжкими, на строк до трьох років позбавлення волі включно, - якщо вони на день набрання чинності Указом відбули не менше однієї третини призначеного строку покарання;

- засуджених вперше за злочини, що не є тяжкими, на строк до п'яти років позбавлення волі включно, - якщо вони на день набрання чинності Указом відбули не менше половини призначеного строку покарання.

2. Указ не поширюється на осіб:

а) які злісно порушують режим під час відбування покарання;

б) дії яких спричинили загибель кількох осіб;

в) які на день набрання чинності Указом не пройшли призначеного судом повного курсу примусового лікування від алкоголізму чи наркоманії, або лікування від венеричної хвороби;

г) які раніше судилися і судимість з яких не знята і не погашена у встановленому законом порядку;

д) до яких протягом 1985-1995 років застосовувались амністія чи помилування незалежно від зняття чи погашення судимості і які знову вчинили злочини;

е) які засуджені за особливо небезпечні злочини проти держави; бандитизм; контрабанду наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів; пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів; виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів; умисне вбивство (крім умисного вбивства, вчиненого в стані сильного душевного хвилювання, або вчиненого при перевищенні меж необхідної оборони, або умисного вбивства матір'ю своєї новонародженої дитини); умисне тяжке тілесне ушкодження при обтяжуючих обставинах; згвалтування при обтяжуючих обставинах; крадіжку з проникненням у житло; відкрите викрадення державного, колективного майна або індивідуального майна громадян (грабіж) при обтяжуючих обставинах; розбій з метою заволодіння державним, колективним майном або індивідуальним майном громадян; вимагательство державного, колективного майна або індивідуального майна громадян при обтяжуючих обставинах; одержання хабара при обтяжуючих обставинах; заподіяння тілесних ушкоджень працівникові правоохоронного органу при обтяжуючих обставинах; умисне знищення або пошкодження майна працівника правоохоронного органу при обтяжуючих обставинах; посягання на життя працівника міліції або народного дружинника, а також військовослужбовця у зв'язку з їх діяльністю по охороні громадського порядку; угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного. морського чи річкового судна при обтяжуючих обставинах; блокування транспортних засобів при обтяжуючих обставинах; розкрадання вогнестрільної зброї, бойових припасів або вибухових речовин при обтяжуючих обставинах; незаконне вироблення, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання з метою збуту, а так само збут наркотичних засобів або психотропних речовин; розкрадання наркотичних засобів або психотропних речовин; розкрадання прекурсорів;

ж) яким виправні роботи замінено на позбавлення волі, а також тим, щодо яких судом було скасовано умовне засудження чи відстрочку виконання вироку і вони були направлені для відбування покарання, призначеного вироком, - якщо після винесення ухвали (постанови) суду про направлення до виправно-трудової установи вони перебували під вартою менше одного року на день набрання чинності Указом.

3. Цей Указ застосовується до осіб, засуджених судами України, а також судами колишнього СРСР на території України, незалежно від місця відбування ними покарання, які перебувають в місцях позбавлення волі за вироками, що набрали законної сили на день набрання чинності Указом, а також в період виконання Указу.

4. Покласти виконання Указу на органи, що відповідають виконанням покарань.

Застосування Указу провадиться за постановою начальника виправно-трудової установи, погодженою з відповідною спостережною комісією або службою у справах неповнолітніх та санкціонованою прокурором. До зазначеної постанови додаються довідка про заохочення і стягнення, особова справа засудженого та інші документи, необхідні для вирішення питання про застосування амністії.

Рішення про звільнення чи відмову в звільненні з місць позбавлення волі приймається щодо кожної особи індивідуально, після розмови з нею і на підставі ретельної оцінки матеріалів особової справи, даних про поведінку засудженого та його ставлення до праці за час відбування покарання.

У разі відсутності неохідних відомостей на засудженого розгляд питання про застосування амністії відкладається до одержання додаткових матеріалів.

Органам, на які покладено виконання Указу, надається право вимагати від відповідних установ документи, необхідні для вирішення питань, пов'язаних із застосуванням амністії. Такі вимоги повинні виконуватись негайно.

5. Роз'яснити, що при застосуванні Указу:

а) до тяжких належать злочини, які зазначені в статті 7-1 Кримінального кодексу України;

б) під дію пункту "а" статті 1 Указу підпадають жінки, які на день набрання чинності цим Указом:

- мають дітей, що народилися після 20 лютого 1980 року, або дітей-інвалідів незалежно від їх віку, і не позбавлені щодо них батьківських прав;

- були вагітними або у встановленому порядку визнані інвалідами першої чи другої груп;

- досягли 55-річного віку, а за відсутності документів, що підтверджують день і місце народження, - народились до настання 1941 року;

в) під дію пункту "б" статті 1 Указу підпадають особи чоловічої та жіночої статі, які народилися після 20 лютого 1978 року.

6. Злісними порушниками режиму є особи, зазначені у статті 47 Виправно-трудового кодексу України.

Стягнення, які були достроково зняті або погашені до набрання чинності цим Указом, не враховуються.

7. Підставою для визнання закінченим курсу лікування венеричної хвороби засудженого є медичний висновок, а щодо осіб, яким призначено судом примусове лікування від алкоголізму чи наркоманії, - ухвала (постанова) суду про припинення примусового лікування.

8. При застосуванні Указу до осіб, яким строк покарання було скорочено в порядку помилування або амністії, слід виходити з строку покарання, встановленого відповідно до цих актів.

9. Особи, які підпадають під дію цього Указу, від додаткових мір покарання не звільняються.

10. Кабінету Міністрів України, Уряду Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві і Севастополі державним адміністраціям, виконкомам міських, районних у містах Рад забезпечити:

а) організацію своєчасного обліку осіб, звільнених з місць позбавлення волі на підставі Указу, сприяння трудовому влаштуванню працездатних не пізніше 15-денного строку з дня прибуття до місця проживання та контроль за поведінкою цих осіб;

б) трудове влаштування звільнених на підставі цього Указу неповнолітніх або передачу їх під нагляд батьків, органів опіки та піклування, влаштування в необхідних випадках до дитячих виховних закладів; здійснення необхідних заходів, спрямованих на проведення серед цих осіб виховної роботи, недопущення вчинення ними нових злочинів;

в) влаштування до будинків інвалідів звільнених інвалідів та непрацездатних осіб похилого віку, які не мають родичів, що могли б узяти їх на своє утримання.

11. Цей Указ набирає чинності з дня його підписання і підлягає виконанню протягом двох місяців.

Президент України Л.КУЧМА

м.Київ, 20 лютого 1996 року

N 136/96