
- •Окремі питання з Особливої частини Кримінального права
- •1. Поняття та система Особливої частини кримінального права.
- •Структура Особливої частини кк:
- •2. Види норм Особливої частини кк
- •3. Кваліфікація злочинів
- •1. Поняття злочинів проти основ національної безпеки України.
- •1. Поняття злочинів проти життя особи. Поняття вбивства та його види.
- •5. Злочини проти життя та здоров’я особи (Розділ іі, ст.Ст.115-145 кк).
- •Умисне вбивство ч. 1 ст. 115
- •Умисне вбивство за обставин, що обтяжують відповідальність
- •3) Умисне вбивство за обставин, які пом'якшують відповідальність:
- •Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання (ст. 116 кк)
- •Види злочинів проти здоров’я особи:
- •Умисне тяжке тілесне ушкодження
- •Незаконне розголошення лікарської таємниці
- •1. Поняття та види злочинів проти волі, честі та гідності особи.
- •2. Корисливі злочини, пов'язані з незаконним обертанням чужого майна на користь винного або інших осіб
- •1. Загальна характеристика злочинів проти громадської безпеки
- •1. Загальна характеристика і види злочинів проти громадського порядку та моральності
Умисне тяжке тілесне ушкодження
(ст. 121 КК).
Елемент складу злочину |
Зміст (ст. 121 КК) |
Безпосередній об’єкт |
є здоров’я особи
|
Об’єктивна сторона |
Характеризується:
часом і певною обстановкою вчинення злочину. |
Суб’єкт |
будь-яка осудна особа, яка досягла 14 років |
Суб’єктивна сторона |
умисел (прямий або непрямий); мета впливає на кваліфікацію лише у випадку, коли нею є залякування потерпілого або інших осіб (ч. 2 ст. 121); ставлення винного до смерті потерпілого є необережним. |
Момент закінчення злочину |
з моменту настання суспільно небезпечних наслідків – тяжкого тілесного ушкодження (матеріальний склад злочину). |
Кваліфікуючі ознаки злочину |
вчинення його (ч. 2 ст. 121 КК): - способом, що має характер особливого мучення; - групою осіб; - з метою залякування потерпілого або інших осіб; - на замовлення; - спричиненням ним смерті потерпілого. |
Незаконне розголошення лікарської таємниці
(ст. 145 КК)
Елемент складу злочину |
Зміст (ст. 145 КК) |
Безпосередній об’єкт |
є порядок збереження лікарської таємниці Предметом є лікарська таємниця – певним чином задокументована інформація про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина. |
Об’єктивна сторона |
Характеризується: - діями у вигляді розголошення лікарської таємниці; - тяжкими наслідками (самогубство, самокалічення особи, серйозне загострення його хвороби внаслідок переживань); - причинним зв’язком між діянням та наслідками. |
Суб’єкт |
спеціальний (мед. працівники та інші особи, яким відповідна інформація стала відома у зв’язку з виконанням професійних чи службових обов’язків). |
Суб’єктивна сторона |
змішана форма вини: умисел до діяння і необережністю до його наслідків
|
Момент закінчення злочину |
з моменту настання тяжких наслідків (матеріальний склад злочину). |
1. Поняття та види злочинів проти волі, честі та гідності особи.
Конституція України у розділі II закріпила достатньо широкий та різний за своїм змістом перелік природних та невідчужуваних прав особи. До їх числа, зокрема, належать право кожної людини на повагу до іі гідності (ч. 1 ст. 28), право на свободу та особисту недоторканність (ч. 1 ст. 29). Розділ III Особливої частини КК містить норми, що передбачають кримінальну відповідальність за порушення зазначених прав. Виходячи із сутності злочинів, передбачених цим розділом, їх родовим об'єктом є суспільні відносини, що забезпечують особисту волю, честь та гідність особи.
З об'єктивної сторони злочини проти волі, честі та гідності особи за загальним правилом можуть бути вчинені шляхом активної поведінки — дії. Для деяких із них обов'язковою ознакою вчинення злочину є спосіб (використання обману, шантажу чи уразливого стану потерпілої особи — ст. 149) або місце (психіатричний заклад — ст. 151).
Із суб'єктивної сторони зазначена група злочинів може бути вчинена лише з прямим умислом. Певні з них обов'язковою ознакою вчинення злочину передбачають мотив (корисливий або інший особистий мотив — ст. 148) чи мету (отримання прибутку — ст. 150).
За загальним правилом суб'єктом злочинів проти волі, честі та гідності особи є фізична особа, осудна, яка досягла 16-річного віку. Лише за вчинення злочину, передбаченого ст. 147 (захоплення заручників), відповідальність настає з 14 років. Суб'єкт злочину, передбаченого ст. 151, — спеціальний, ним може бути лише лікар-психіатр або член комісії лікарів-психіатрів, ч.1 ст. 150-1 батьки або особи, що їх замінюють.
Отже, злочини проти волі, честі та гідності особи — це передбачені кримінальним законом суспільно небезпечні умисні діяння, що посягають на особисту волю, честь та гідність особи.
Враховуючи специфіку безпосередніх об'єктів, можна виділити наступні групи злочинів проти волі, честі та гідності особи:
1) незаконне позбавлення волі або викрадення людини, захоплення заручників, підміна дитини та незаконне поміщення в психіатричний заклад (статті 146—148, ст. 151);
2) торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини, експлуатація дітей та використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом (статті 149, 150, 150-1).
1. Загальна характеристика злочинів проти власності, їх види.
Родовим об'єктом злочинів проти власності є суспільні відносини власності, що охороняються кримінальним законом як частина економічних відносин, як основа економічної системи держави. Юридичною формою відносин власності є право власності, яке відповідно до статей 316, 317 Цивільного кодексу України (далі — ЦК), є правом власника на володіння, користування та розпоряджання своїм майном за своєю волею незалежно від волі інших осіб.
На підставі статей 324—327 ЦК суб'єктами права власності виступають народ України, фізичні та юридичні особи, держава, територіальні громади.
Стаття 13 Конституції України проголошує рівність усіх суб'єктів права власності перед законом і забезпечення захисту їх прав державою. Тому кримінальне законодавство рівним чином охороняє права всіх суб'єктів власності.
Небезпечність злочинів проти власності, важливість її охорони кримінально-правовими засобами визначається тим, що вона є найважливішою соціальною цінністю: нормальне функціонування відносин власності забезпечує стабільність всієї економічної системи, підвищення рівня добробуту народу.
Особливе значення для цих злочинів має їх предмет. Ним є приватне, державне та комунальне майно, яке має певні обов'язкові ознаки: 1) юридична — право на майно належить певному власнику або особі, якій воно на законній підставі ввірено, перебуває у її віданні чи під її охороною; для винного майно є чужим; 2) економічна — майно має становити певну матеріальну цінність, певну вартість. Іноді цю ознаку називають соціальною, оскільки вона означає, що в майно вкладена праця людини. Цінність, вартість майна якраз і вимірюється цією працею; 3) фізична — це предмети, речі, які можна вилучити, привласнити, спожити, пошкодити, знищити тощо.
Предметом злочинів проти власності можуть бути також гроші, цінні папери, документи, які є еквівалентом вартості.
Не є предметами злочинів проти власності такі, що перебувають у природному стані: ліс на корені, риба та інші водяні тварини в природних водоймах, звіри у лісі тощо. їх незаконне знищення, пошкодження, вилов відносять до злочинів проти довкілля (статті 246, 248 і 249). Однак ці предмети стають предметом злочинів проти власності, якщо вони вже вилучені з природного стану працею людини або вирощуються людиною в спеціальних розплідниках, ставках тощо.
Не є предметами злочинів проти власності вогнепальна зброя, бойові припаси, вибухові речовини, радіоактивні матеріали (статті 262—267); наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги та прекурсори (ст. 312 та ін.); військове майно (статті 410, 411 та ін.), які внаслідок особливих (небезпечних) своїх властивостей віднесені до предметів злочинів проти громадської безпеки, народного здоров'я.
Не є предметами злочинів проти власності об'єкти інтелектуальної та промислової власності (статті 176, 177).
Крім майна у деяких злочинах проти власності предметом можуть бути право на майно, а також дії майнового характеру. Це такі злочини, як вимагання (ст.189) та шахрайство (ст. 190).
Специфіка об'єкта і предмета злочинів проти власності визначають і загальні об'єктивні та суб'єктивні ознаки цих злочинів.
З об'єктивної сторони переважна більшість з них сконструйовані законодавцем як злочини з матеріальним складом: їх обов'язковою ознакою є спричинення суспільно небезпечних наслідків у вигляді матеріальної шкоди в певному розмірі відносинам власності. Тому закінченими вони є з моменту настання цієї шкоди. Однак для закінчення таких злочинів, як розбій, вимагання, погроза знищенням майна, не потрібно фактичного настання шкоди (це так звані усічені склади злочинів).
Із суб'єктивної сторони більшість злочинів проти власності характеризується прямим умислом, при якому особа усвідомлює, що посягає на чужу власність, на яку вона не має права, передбачає спричинення матеріальної шкоди і бажає цього, одночасно бажаючи власного незаконного збагачення. Певні особливості суб'єктивної сторони мають злочини, передбачені статтями 194, 196, 197, про що буде сказано далі при аналізі цих злочинів.
За наявності низки загальних ознак, що характеризують злочини проти власності, вони істотно розрізняються між собою за характером діяння, способом їх вчинення, мотивами та метою. Саме це дає можливість класифікувати їх на різні групи, побудувати їх систему.
Так, за наявності як обов'язкових ознак корисливих мотиву та мети злочини проти власності поділяються на корисливі й некорисливі. Корисливі злочини, своєю чергою, за характером діяння, за способом їх вчинення можуть бути поділені на злочини: 1) пов'язані з незаконним обертанням чужого майна на користь винного або інших осіб і 2) не пов'язані з таким обертанням.