10.Принципи навчання

Принцип – це керівна ідея, основне правило, основна вимога до діяльності, поведінки.

Принципами навчання називають певну систему вхідних, основних дидактичних вимог до процесу навчання, виконання яких забезпечує його необхідну ефективність З позиції системно-структурного підходу теоретично процес навчання описується і якоюсь мірою визначається відповідними принципами і закономірностями, технологією, системою управління, практичними порадами.

Розрізняють такі принципи навчання:

- принцип спрямування навчання на вирішення проблеми взаємозв'язку завдань освіти, виховання і розвитку.

- принцип науковості навчання (є найважливішим принципом. Він спирається на закономірний зв'язок між змістом науки і навчального предмету, вимагає, щоб зміст навчання знайомив з науковими фактами).

- принцип систематичності і послідовності (вимагає, щоб знання, вміння і навички формувалися в системі, в певному порядку, коли кожний новий елемент навчального матеріалу логічно зв'язується з іншими, наступне спирається на попереднє, готує до засвоєння нового).

- принцип наочності.

Завершуючи розгляд принципів навчання, треба особливо підкреслити, що тільки їхня сукупність забезпечує успішне визначення завдань, вибір змісту, способів і методів навчання.

11.Задатки і здібності.

Здібності – це індивідуально-психологічні властивості особистості, які визначають міру успішності при виконанні або при засвоєнні тієї чи іншої діяльності.

Розвиток здібностей особистості залежить, по-перше, від вроджених якостей індивіда – задатків, які визначають рівень потенційних можливостей; по-друге, від конкретних умов його виховання та навчання. Існують так звані сенситивні періоди, коли розвиток тієї чи іншої здібності проходить найбільш швидко та легко. Якщо в такий період не було достатнього підкріплення відповідної діяльності, то з кожним наступним роком шанси розвитку певної здібності чи здібностей значно знижуються. Згідно з дослідженнями науковців, у формі відповідних задатків здібності передаються по спадковості, при цьому загальні здібності успадковуються краще, ніж спеціальні, а учбові (репродуктивні) – краще, ніж творчі.

12.Загальна хар. Пізнавальних психічних процесів.

Психічні пізнавальні процеси (відчуття, сприйняття, пам'ять, уява, мислення і мова) відіграють важливу роль в діяльності, навчанні і вихованні людини. Засвоєння знань, вироблення переконань, практичні дії лягають в основу психічних процесів, особливо мислення. Ефективність діяльності спеціаліста визначається не тільки властивостями його особистості, але і рівнем функціонування психічних процесів.

Найпростішим пізнавальним психічним процесом є відчуття відображення окремих ознак і властивостей предметів, явищ, що безпосередньо впливають на органи чуття.

Сприйняття на відміну з відчуттям більш складний психічний пізнавальний процес. Між ними є схожість: відчуття і сприйняття - це форми відображення предметів і явищ.

Уява - це діяльність свідомості, в процесі якої створюються нові образи, ідеї на основі уявлень, які у нас є, знань.

Мислення - складний психічний процес, що дозволяє пізнавати як наочні зв'язки, відношення об'єктів, явищ, так і їх сутність.

13,Процес навчання як система.

Процес навчання є складною цілісною системою. Найважливішими його структурними компонентами є: цільовий, стимуляційно-мотиваційний, змістовий, операційно-діяльнісний, контрольно-регулювальний і оцінно-результативний. Внутрішню структуру й організацію процесу навчання ілюструє схема «Процес навчання». Осмислення даної схеми дозволяє зрозуміти суть процесу навчання і зробити такі висновки: 1. Навчання має двосторонній характер і зумовлює необхідність тісної взаємодії учителя та учнів на всіх етапах навчальної роботи, починаючи з постановки її цілі і закінчуючи оцінюванням знань. Якщо на одному з цих етапів той чи інший учень «не включається» в навчально-пізнавальну діяльність, його навчання припиняється. 2. Виділення окремих структурних компонентів процесу навчання дає чітке уявлення про те, як потрібно підходити до його організації. Ця організація містить: постановку цілей навчання, визначення завдань навчальної роботи, збудження потреби учнів в оволодінні навчальним матеріалом, чітке визначення його змісту, залучення учнів до пізнавальної діяльності з метою його осмислення, засвоєння тощо. 3. Активізація навчально-пізнавальної діяльності учнів у процесі навчання не обмежується тим, що викладаючи матеріал, учитель використовує певні методичні прийоми. Це завдання вирішується і при визначенні цілі навчання, завдань навчальної роботи, і при формуванні мотиваційної сфери учнів, і при структуруванні змісту навчальних занять та ін. 4. Компоненти процесу навчання характеризують певний етап (цикл) взаємодії педагога й учнів. Схема показує зміну процесу в часі, його постійний рух, розвиток, тобто динамізм. 5. Процес навчання в сучасних умовах є безперервним, таким, що вказує на єдність усіх ступенів навчання, наступність етапів навчальної роботи. Саме тому його називають перманентним.