8.Відчуття, їх властивості та види.

Відчуття — це відображення окремих властивостей пред­метів і явищ при безпосередній дії подразників на органи чуття. У відчуттях людині відкриваються кольори та звучан­ня, пахощі і смак, вага, тепло чи холод речей, що її ото­чують. Крім того, відчуття дають інформацію про зміни у власному тілі: людина відчуває порушення у функціону­ванні внутрішніх органів, положення і рух свого тіла й окре­мих його частин. Сприймання — це відображення цілісних предметів і явищ при безпосередній дії подразників на органи чуття. Коли людина перебуває в оточенні звичайних речей, у неї форму­ються цілісні образи навколишніх предметів. Вона бачить речі, чує їхнє звучання, торкається їх. Властивості.Відчуття та сприймання людини виконують у її жит­тєдіяльності дві основні, тісно пов'язані між собою функції, — з одного боку, інформують про властивості середовища, з іншого — організують дії людини відповідно до зміни умов. Відчуття від­биває основні характеристики предметів і явищ — якісні, кількісні та просторово-часові. Основні п'ять органів чуття — зір, слух, смак, нюх та дотик. Насправді відчуттів та їхніх аналізаторних апаратів у людини значно більше. Самостійним різновидом с темпера­турні відчуття, больові відчуття, які виникають унаслідок дії занадто сильних подразників, але мають і свої самостійні рецептори.

9.Сприймання, види і властивості.

Процес відображення предметів і явищ об’єктивної дійсності, що діють в даний момент на аналізатори людини, називається сприйманням.

Властивостями сприймання є:

- Предметність — властивість перцептивного образу, яка полягає у його здатності перебувати за межами аналізатора, в об'єктивній системі координат.

- Цілісність — властивість перцептивного образу відображати предмет у сукупності притаманних йому рис. Це те, що передусім відрізняє сприй­мання від відчуттів.

- Структурність — це властивість перцептивного образу відображати будову предмета сприймання.

- Константність (від лат. constans — постійний) — властивість, яка полягає у відносній незалежності перцептивного, головним чином зоро­вого, образу від умов, у яких перебуває предмет сприймання.

- Осмисленість — властивість перцептивного образу відбивати певне значення, отже, бути усвідомленим. Вона характеризує сприймання інди­віда як акт категоризаціі — співвіднесення образу предмета з певним класом еталонних образів, причому образів, що несуть у собі досвід людсь­кої діяльності.

Види сприймання:

- Сприймання віддаленості в глибину також передбачає дії, які за­безпечують тривимірність перцептивного образу .

-Сприймання руху — відображення зміни положення предметів в прос­торі і часі.

-Сприймання простору — відображення взаємного розміщення пред­метів, включаючи їх форму, віддаленість, розмір і напрямок, в якому вони розташовані.

-Сприймання розміру залежить від сприймання віддаленості, яку опи­сує закон зорового кута.

-Сприймання напрямку — відображення розміщення предметів, які перебувають один щодо одного і до спостерігача у певних відношеннях.

-Сприймання часу — відображення тривалості і послідовності явиш дійсності. Особливістю цього виду сприймання є відсутність конкретного фізичного подразника та відповідного аналізатора.

-Сприймання тривалості, як і сприймання послідовності, залежить від організації стимулів, що чергуються.