6. Мислення. Форми мислення і його різновиди.

Пізнання навколишнього світу починається з відчуттів, сприймань і породжує людське мислення. Воно супроводжує усі розумові процеси людини. Що ж таке мислення з психологічної точки зору? Мислення - це психічний процес пошуків та відкриттів нового, істинного, глибинного внаслідок аналізу та синтезу навколишньої дійсності. У процесі мислення ми пізнаємо світ узагальнено та опосередковано (через слово). При цьому для нас важливе значення мають зв'язки між предметами та явищами. Види мислення за формою існування: конкретно-дійове (грунтується на безпосередньому сприйнятті предметів), наочно-образне та абстрактне (наявне під час сприймання людиною навколишньої дійсності). Види мислення за характером розумової діяльності: 1)теоретичне (оперування образами та уявленнями з метою розв'язання задач, найчастіше яскраво виявляється в діяльності письменників, художників, акторів) та 2)практичне (на основі практичного досвіду формуються певні уявлення про навколишнє).Види мислення за ступенем оригінальності: репродуктивне та продуктивне. Форми мислення: 1)Поняття - форма мислення, що відображає істотні властивості, зв'язки, виражені словом чи групою слів. Поняття є загальні та часткові, конкретні та абстрактні, емпіричні й теоретичні. Емпіричні поняття формуються на основі порівняння; теоретичні – на основі встановлення об'єктивних зв'язків між загальним та індивідуальним. 2) Судження - форма мислення, яка відображає зв'язки між предметами та явищами, ствердження чи заперечення чогось. Виділяють загальні, часткові та поодинокі судження. Судження є істинні та хибні. Істинні - це ті, що перевіряються часом, обставинами, практикою.3) Логічний висновок - це асоціація суджень, форма мислення, за якої на основі кількох суджень виводять нове. 4)Індуктивний висновок - логічний висновок, зроблений в процесі мислення від часткового до загального, виражає можливість, а не впевненість. 4)Дедуктивний висновок - логічний висновок, зроблений в процесі мислення від загального до конкретного, часткового.

7. Уява і її характеристики. Види уяви

Уява – це психічний процес створення образів предметів, ситуацій, обставин шляхом установлення нових зв’язків між відомими образами та знаннями.

Уява надає людині можливість виходити за межі реального світу, перемацувати речі та події в майбутнє, минуле, в інші світи та простори. Принциповим є те, що уява пов’язана з образами, уявленнями, хоча продукт уяви оформлюється знаково – у вигляді, наприклад, опису, тексту, тобто вербально. Уяву інколи досить важко відрізнити від мислення, особливо мислення, особливо мислення образного.

Види уяви:

- пасивна ( це щось на зразок сурогату реальності, її заміни в уяві, може виконуватись довільно й мимовільно) - активна ( до неї належать відтворююча й творча уяви )

Відтворююча уява ств. образи на основі опису, який може проводитись в різних знакових системах.

Творча уява вимальовує нові, оригінальні образи та ідеї.