4.1. Геваризм як філософська і практична концепція марксистської теорії

Поняття "геваризм" розкриває концепцію, яка сягає своїми витоками до Ересто Че Гевари і набула в Латинській Америці великого значення. Вона також виступає теоретичною основою партизанської боротьби. Проте, на противагу таким поняттям, як ленінізм або маоїзм, вона не підлягає настільки ж точному визначенню, бо, між поглядами, яких дотримувався Гевара, скажімо, до 1956 року і, починаючи приблизно з 1961 року, існує відмінність набагато більша, ніж відмінність між поглядами молодого Леніна або Мао Цзедуна тридцятих років і переконаннями, яких дотримувалися обидва політичні діячі і теоретики двома десятиліттями пізніше. Геваризм можна (дуже приблизно) зіставити з кастроїзмом, зазначивши, що обом концепціям властива мінливість [11].

Геваризм - загальна назва філософських і практичних концепцій марксистської теорії, інтерпретованих, запропонованих і розвинених аргентино-кубинським революціонером Ернесто Геварою. Геваризм містив у собі послідовний розвиток ленінізму, специфічну інтерпретацію екзистенціалізму і, в практичній галузі, розвиток маоїстської концепції партизанської війни. Геваризм, хоча і не став внаслідок загибелі Че Гевари цілісною завершеною системою, був сприйнятий і включений як одна із складових частин у теорію нових лівих [31].

Це досить-таки влучне, хоча і дещо утрируване, формулювання суті усього феномену, який, проте, як такий може бути сприйнятий тільки історично, але не може бути визначений теоретично. Все ж слід спробувати висловити цей феномен у поняттях, тобто окреслити основні уявлення про нього.

З одного боку, геваризм можна було б розглядати як різновид комунізму, який на відміну від троцькізму, сталінізму, тітоїзму, маоїзму тощо, не зобов'язаний своїм походженням Комуністичному Інтернаціоналу, а виник незалежно від нього і має явні ознаки латиноамериканського походження. З іншого боку, його можна було б розглядати як переклад марксизму-ленінізму на іспанську мову Латинської Америки, переклад, при якому оригінал виявився неабияк модифікованим. Особливості геваризму проявляються в загальній політичній спрямованості, в стилі, в метаполітичній ідеології, але, передусім в його стратегічно-тактичних концепціях, яким слід було б дати назву "герильєризм" (від іспанського слова «querrilla», що означає "партизанська війна", "партизанський загін").

По своїй загальній політичній спрямованості геваризм, як продукт ідеології латиноамериканської інтелігенції, характеризується передусім тим, що можна визначити як "волюнтаризм" або "суб'єктивізм" [22, с. 24]. Воля окремих рішучих революціонерів або їх невеликих груп важливіша за реальний стан речей; дії революційного суб'єкта мають більше значення, ніж об'єктивна ситуація; революційна активність важливіша, ніж найбільш досконала і логічно завершена теорія. Власне стиль геваризму відзначається проявом прямолінійного контрастування за принципом "чорне - біле", властиве пристрасному маніхеїзму, що виключає будь-які проміжні відтінки, протиставляє справжніх революціонерів, які борються за інтереси пригноблюваних мас, злочинним імперіалістам та їх прислужникам і що одночасно заперечує всі ті кліше, які ось вже упродовж майже п'яти десятиліть характеризують запозичену у Радянському Союзі манеру вираження ортодоксальних комуністів.

Отже, теоретичним визначенням історичного феномену "геваризм" може вважатися загальна назва філософських і практичних концепцій марксистської теорії, інтерпретованих, запропонованих і розвинених аргентино-кубинським революціонером Ернесто Геварою. Геваризм вміщує послідовний розвиток ленінізму, специфічну інтерпретацію екзистенціалізму і, в практичній галузі, розвиток маоїстської концепції партизанської війни.