4. Механізми соціалізації.
Ідентифікація – діти засвоюють різноманітні норми, форми поведінки, які властиві батькам, оточуючим. Найяскравіше – рольова гра в садку. Важлива статево-рольова ідентифікація: хлопець – з батьком, дівчинка – з мамою.
Наслідування – свідоме чи несвідоме відтворення індивідом досвіду інших людей.
Навіювання – процес неусвідомленого відтворення людського досвіду, думок, почуттів інших людей, з якими вона спілкується.
Соціальна фасилітація (підвищення швидкості чи продуктивності діяльності індивіда внаслідок уявної чи реальної присутності іншої людини чи групи людей, які спостерігають за його діями або конкурують з ним) – інші люди допомагають здобувати певний досвід.
Конформність (податливість людини реальному чи уявному тиску групи) – зовнішня згода з іншими людьми при усвідомленій внутрішній незгоді.
5. Процес розвитку особистості не може бути зведений до сукупності пізнавальних, емоційних і вольових компонентів, які характеризують індивідуальність людини.
Петровський пропонує соціально-психологічну концепцію розвитку особистості в групі.
Детермінантою розвитку особистості є діяльнісно-опосередкований тип взаємовідносин, які склалися у людини з найбільш референтною групою (референтність – відношення значимості. Тобто референтна група – це група, на норми якої орієнтується людина у регуляції своєї поведінки).
У загальному вигляді розвиток особистості можна уявити як процес її входження в нову групу та інтеграцію в ній (людина постійно є в якійсь групі).
3 етапи розвитку особистості у відносно стабільній групі:
1.Адаптація – активне засвоєння діючих у спільноті норм;
2.Індивідуалізація – породжується протиріччям між досягнутим рівнем адаптації і необхідністю в персоналізації.
3.Інтеграція – група приймає лише ті індивідуальні особливості, які відповідають її цінностям.