2. Діяльнісний підхід (Леонтьєв, Ельконін): розвиток особистості відбувається в процесі різних провідних діяльностей, які поступово змінюють одна одну в процесі онтогенезу.
Розвиток дитини має нерівномірний характер. Стабільні періоди (літичні) – зміни у дитячій психіці накопичуються повільно і поступово. Критичні періоди – зміни відбуваються бурхливо і швидко. Особливості: межі невизначені, важко визначити момент початку і кінця, кульмінація – у середині етапу; апогей кризи виявляється у зміні поведінки дитини, болісні внутрішні переживання дитини; розвиток під час кризи має переважно негативний характер, виникнення нового у розвитку означає і відмирання старого, водночас спостерігається і конструктивність процесів розвитку, поява перехідних новоутворень, які не зберігаються надалі у тому ж вигляді (автономна мова однорічних дітей). Послідовність розвитку визначається чергуванням стабільних і критичних періодів. Критичні періоди відкрили емпірично, причому непослідовно (криза 7, 3, 13, 1 року, криза новонародженості).
Періодизація за Ельконіним.
Немовля (від 0 до 1 р.).
ПД – безпосереднє емоційне спілкування з дорослим.
НУ – всередині цього періоду формуються орієнтовні та сенсо-моторні, маніпулятивні реакції, на основі яких виникають маніпулятивні дії. Засвоєння норм відношень між людьми.
Раннє дитинство (1-3 р.)
ПД – предметно-маніпулятивна.
Дитина оволодіває визначеними суспільством засобами дій з предметами при допомозі дорослих.
НУ – наочно-дійове мислення.
Дошкільний (3-7 р.)
ПД – рольова гра, в процесі якої дитина засвоює соціальні ролі, взаємовідносини між людьми, оволодіває змістом людської діяльності.
НУ – потяг до суспільно-значущої та суспільно-оціночної діяльності, які характеризують підготовку дитини до початкового навчання.
Молодший шкільний вік (7-11)
ПД – навчання. В ньому формуються пам’ять, засвоєння знань про предмети і процеси зовнішнього середовища.
НУ – довільність психічних явищ, внутрішній план дій, рефлексія.
Підлітковий (11-15)
ПД – спілкування з однолітками у системі суспільно-потрібної діяльності (навчання тощо). Оволодіння навичками спілкування у різних ситуаціях.
НУ - формування самооцінки, критичне відношення до оточуючих людей, бажання дорослості і самостійності, вміння підпорядковуватися нормам колективного життя.
Старший шкільний вік (рання юність, 15-17)
ПД – учбово-професійна.
НУ – світогляд, професійні інтереси, самосвідомість, життєві цілі тощо.
3. Соціалізація – процес засвоєння і активне відтворення індивідом суспільного досвіду, в результаті якого він стає особистістю.
Стадії соціалізації:
первинна – стадія адаптації – від народження до підліткового віку дитина засвоює соц. досвід некритично, наслідує;
індивідуалізації – бажання виділити себе;
інтеграції - з’являються бажання знайти своє місце в суспільстві;
трудова – період зрілості людини – не лише засвоює соц. досвід, а й відтворює його, активно впливає на соц. середовище;
післятрудова – похилий вік – відтворюють соц. досвід, передають новим поколінням.
Розширення та поглиблення соціалізації людини відбувається у 3 осн.сферах:
у сфері діяльності – засвоєння нових видів діяльності, спрямованих на виділення передусім особистісних смислів, найбільш значущих саме для конкр.людини певних видів та аспектів діяльності;
у сфері спілкування – розширює коло спілкування, збагачує його зміст, поглиблює розуміння інш.людей, розвиває навички спілкування;
у сфері самосвідомості соціалізація означає формування вл.”я” як акт.субєкта діяльності, осмислення особистістю своєї соціальної належності, соц.ролі тощо.