Засвідчення справжності підпису на документах
При посвідченні справжності підпису на документах нотаріус встановлює такі обставини:
зміст документа не суперечить закону;
документ не містить відомостей, що порочать честь та гідність людини;
документ не мас характеру правочину.
З останнього правила є один виняток. На договорі може бути засвідчена справжність підпису особи, що підписалась за іншу особу, яка не могла це зробити власноручно внаслідок фізичної вади, хвороби або з інших поважних причин. У цьому випадку нотаріус установлює особу як того, хто підписався, так і того, за кого ця особа підписалася.
Нотаріус, засвідчуючи справжність підпису, не посвідчує факти, викладені у документі, а лише підтверджує, що підпис зроблений певною особою. У випадку, коли громадянин викладає в документі обставини, право посвідчення яких належить лише відповідному державному органові (час народження, шлюб\. смерті, наявність хвороби, інвалідності, права власності на майно), нотаріус зобов'язаний відмовити у засвідченні підпису на такому документі.
Законодавство передбачає лише один виняток із цього правила:
справжність підпису на такому документі може бути засвідчена у випадку, якщо документ призначений для подання до компетентних органів іншої держави.
При засвідченні зразків підписів посадових осіб юридичних осіб на картках, що подаються до Національного банку України, комерційних банків (у тому числі Ощадного банку України, інших комерційних банків різних видів і форм власності) з метою відкриття рахунків, нотаріус перевіряє:
обсяг правоздатності юридичної особи; справжність підписів посадових осіб;
повноваження посадових осіб на право підпису.
На підтвердження повноважень на право підпису нотаріусу подається наказ про призначення на посаду, протокол про обрання посадової особи, довіреність на їм’я керівника, видана вищим органом управління юридичної особи.
За наявності технічних можливостей роботи з електронними документами нотаріус засвідчує справжність електронного цифрового підпису на таких документах та вчиняє посвідчувальний напис.
Засвідчення вірності перекладу
Нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови.
Якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, а нотаріус засвідчує фактично не вірність перекладу, а справжність підпису перекладача.
При вчиненні такої нотаріальної дії нотаріус встановлює особу як заявника, що надав документ для перекладу , так і перекладача. Крім того, обов'язково надасться документ, який підтверджує кваліфікацію перекладача.
У тому випадку, якщо документ виданий державними органами інших країн, його переклад та засвідчення вірності перекладу здійснюються тільки за наявності на документі позначки про легалізацію, тобто відмітки консула або консульської установи про те, що даний документ відповідає законодавству країни, де він виданий, і що підписи посадових осіб на документі не викликають сумніву в їх достовірності. Позначки про легалізацію не вимагається, якщо існує відповідна угода між Україною та відповідною державою.
Оформлення перекладу тексту може здійснюватися двома способами. Якщо при здійсненні нотаріальної дії (посвідчення угоди, засвідчення вірності копії та ін.) одночасно вчиняється й переклад на іншу мову, то переклад розміщується поруч з оригіналом угоди, копією тощо на одній сторінці, розділеній вертикальною рискою таким чином, щоб оригінальний текст розташовувався на лівому боці, а переклад — на правому. Переклад має бути зроблений з усього тексту документа, що перекладається, і закінчуватися підписами. Під перекладом ставиться підпис перекладача. Посвідчу вальний напис виконується під текстами доку мента і перекладу з нього. Переклад може бути оформлений на окремому від оригіналу або копії аркуші. Тоді переклад прикріплюється до оригіналу, прошнуровується і скріплюється підписом нотаріуса і його печаткою.
Під час запису в реєстр зазначаються основні реквізити і короткий зміст перекладеного документа, а також відомості про його легалізацію (у необхідних випадках).