12.2 Тип та варіанти виконання траверс

Кріплення траверс до опори виконується за допомогою різного роду металевих деталей (хомутів, скоб, болтів і т.п.). Під голівки і гайки болтів підкладаються шайби. Усі гайки ретельно затягуються. Для захисту від корозії всі металеві деталі повинні бути оцинковані або покриті іншими антикорозійними складами. Варіанти виконання траверс зображені на рисунку 14.

Траверси металеві для повітряних ліній повинні виготовлюватись із штирями та підкосами, та встановлюватись паралельно одна до одної і перпендикулярно до вісі стовпа, отвори та підкоси виконують під кутом вісі стовпа, що дорівнює куту нахилу лінії.

Рисунок 16 — Варіанти виконання траверс.

12.3 Типи застосованих ізоляторів

Для безаварійної роботи електричної апаратури слід забезпечити надійну ізоляцію струмопроводів між собою і відносно землі. Стійкість ізоляції визначається пробивною напругою.

Ізолятори, що використовуються для електричної апаратури поділяють на опорні та прохідні. Ізолятори, що використовують для кріплення проводів ПЛ і шин ВРУ звуть лінійними.

Основне призначення ізоляторів повітряних ліній – ізолювати провода від опор і інших несучих конструкцій. В більшості випадків ізолятори витримують значні механічні навантаження. Матеріал ізоляторів повинен задовольняти перерахованим вимогам і, крім того, бути пристосованим до роботи на відкритому повітрі під впливом змінних температур, опадів, сонця і т.д. Таким матеріалом є фарфор, тому ізолятори повітряних ліній виготовляють головним чином із фарфору.

Ізолятори повітряних ліній всіх типів виготовляють також із скла. Механічна міцність таких ізоляторів вища, а розміри і маса менші, ніж у фарфорових. При електричному пробої скляні ізолятори руйнуються, що значно спрощує контроль за їх станом.

Ізолятори повітряних ліній в залежності від способу кріплення їх на опорі розділяють на штирові та підвісні.

На лініях низької напруги застосовують штирові ізолятори рисунок 15.а різних розмірів. На прямих ділянках провід кріплять до головки ізолятора, а на поворотах лінії - до шийки.

Для ліній напругою 10 кВ застосовують штирові ізолятори ШФ10 рисунок 15.б.

Рисунок 17 — Штирові ізолятори: а – типу ТФ; б – типу ШФ10

12.4 Способи кріплення проводів на опорах

Коли провід натягнули, його закріплюють на кінцевій анкерній опорі, а потім до ізоляторів усіх проміжних опор. До штирьових ізоляторів проводи прикріплюють спеціальними затискачами або дротом — в’язкою.

Матеріалом для в'язки алюмінієвого дроту до ізолятора служить алюмінієвий дріт, а для сталевих дротів - м'яка сталь. При в'язці дротів виконують зазвичай одинарне кріплення, подвійне ж кріплення застосовують в населеній місцевості і при підвищених навантаженнях. Перед в'язкою заготовляють дріт потрібної довжини (не менше 300 мм).

Головну в'язку виконують двома в'язальними проволоками різної довжини. Ці дроті закріплюють на шийці ізолятора, скрутивши між собою. Кінцями коротшого дроту обвивають дріт і щільно протягують чотири-п'ять разів довкола дроту. Кінці іншого дроту, довші, накладають на голівку ізолятора навхрест через дріт чотири-п'ять разів.

Для виконання бічної в'язки беруть один дріт, кладуть його на шийку ізолятора і обертають довкола шийки і дроту так, щоб однієї її кінець прошов над дротом і загнувся зверху вниз, а другий - від низу до верху. Обидва кінця дроту виводять вперед і знову обертають їх довкола шийки ізолятора з дротом, помінявши місцями відносно дроту.

Після цього дріт щільно притягують до шийки ізолятора і обмотують кінці в'язального дроту довкола дроту з протилежних сторін ізолятора шість-вісім разів. Щоб уникнути пошкодження алюмінієвих дротів місце в'язки інколи обмотують алюмінієвою стрічкою. Згинати дріт на ізоляторі сильним натягненням в'язального дроту не дозволяється.

В'язку дротів виконують вручну, використовуючи монтерські пасатижі. Особливу увагу звертають при цьому на щільність прилягання в'язального дроту до дроту і на положення кінців в'язального дроту (вони не повинні стирчати). Штирьові ізолятори кріплять до опор на сталевих крюках або штирях. Крюки вкручують безпосередньо в дерев'яні опори, а штирі встановлюють на металевих, залізобетонних або дерев'яних траверсах. Для кріплення ізоляторів на крюках і штирях використовують перехідні поліетиленові ковпачки. Розігрітий ковпачок щільно насовують на штир до упору, після цього на нього нагвинчують ізолятор.

Рисунок 18 — Штир (а); крюк високої напруги (б); крюк низької

напруги (в).

а) кінцеві опори та вводи у будівлі; б) анкерні опори; в) кутові анкерні опори; г) кутові проміжні опори; д) проміжні опори

Рисунок 19 — Способи кріплення проводів на опорах