14. Технічні засоби на уроках музики.

Важко собі уявити сучасний кабінет музики без аудіо – та відеоапаратури, за допомогою якої можна було б запропонувати учням перегляд фільмів мистецького спрямування та прослуховування музичних творів. Але сучасні технології дозволяють використовувати на уроках музики ще й комп,ютер та інтернет, що дасть можливість підвищувати інформативну компетентність учнів, підвищити рівень їх освіченості та компетентності. Адже, сучасна освітня технічна база дозволяє придбати через інтернет ліцензійні або безкоштовні програмні пакети та підпорядкувати їх навчальній меті.

Оптимізація навчального процесу через використання технічних засобів має відбуватися й завдяки введенню нових форм роботи, які можна було-б трактувати як «урок-концерт», «урок-лекція» або «урок-спектакль». На таких уроках, окрім аудіо-програвача та комп,ютера можна використовувати засоби суміжних видів мистецтв – живопису, сценографії, яскраві настінні ілюстрації, а для роботи у напрямку розвитку ритму - ще й відому в студійній роботі аранжувальників ритм-секцію (електро-ударну установку).

І все ж, становлення нової системи освіти в Україні неможливо уявити без комп,ютерних технологій. З появою пристроїв для запису та обробки звукової інформації, спеціалізованих комп,ютерних програм відкрито нову сторінку в музичному просторі. Тож, впровадження на уроках музики в середній школі при певному технічному забезпеченні таких програм, як «Комп,ютерне аранжування музичних творів», або «Музична інформатика», розробка їх програмно-методичних навчальних комплексів - є нагальною проблемою.

15. Професійна музична освіта для обдарованих дітей (форми та принципи роботи).

Перш за все, мається на увазі навчання дітей в спеціальних музичних школах-десятирічках для обдарованих дітей, які окрім середньої музичної освіти в комплексі надають ще й загальну освіту. Такі школи працюють за окремим затвердженим планом, мають гуртожитки для іногородніх, відповідну навчальну й матеріальну базу (приміщення, інструментарій тощо) й набирають учнів на конкурсній основі.

Зрозуміло, що форми роботи циклу загальноосвітніх програм будуються за груповим принципом, музичних програм – в групах та індивідуально (хор, сольфеджіо, музично-теоретичні дисципліни – в групах, спеціальні дисципліни – індивідуально). Слід зазначити, що в об,єднаному графіку занять пріоритет надається груповим заняттям загальноосвітнього циклу, з певним розширеним програмним навантаженням на гуманітарних напрямках.

Окрім музичних шкіл-десятирічок, в останні роки з,явилися, так іменовані, мистецькі Академії, в яких середню спеціальну освіту діти можуть отримувати ще й з хореографії, живопису та акторської майстерності. Звичайно ж, включення загально-освітніх програм в їх навчання є обов,язковим.

16. Роль вокально-хорового виховання в процесі становлення особистості інструменталіста в музичній школі.

Без слухового контролю є неможливою повноцінна музично-виконавська діяльність інструменталіста. Видатні талановиті виконавці вражають нас логікою розгортання та своєрідністю трактовки художнього композиторського задуму. Таке виконання є можливим лише при активному розвитку творчого музичного слуху, що гармонійно пов,язаний з інтелектом та емоційною сферою людини. Під активним творчим слухом слід розуміти, також, не лише вміння слухати себе зі сторони, а й внутрішній слух, який Б. Асафьєв назвав «особливим видом сприйняття» або «свідомістю музиканта».

Таким чином, функція слухової сфери полягає у тому, щоб передчувати внутрішнім слухом музичний твір до його виконання й контролювати реальне звучання в процесі виконання. Тож, у педагогічній практиці слід звертати увагу на спорідненість двох компонентів слуху: здатності до яскравої музичної уяви та зосередженості й проникнення в зміст твору, в авторський задум.

Досить часто можна спостерігати, що виконавці-інструменталісти запам,ятовують музичний текст за рахунок моторики, тобто, пальцями. Відомий музикознавець М. Перельман з цього приводу зазначає, що «необхідно розвивати пальці й вуха, але слідкувати, щоб перші не виявилися сильнішими, й не вийшли з-під контролю, адже, сильні не підкоряються слабким».

Процес розвитку музичного слуху тісно пов,язаний з вихованням здатності до внутрішнього «проспівування», а, отже, вокально-хорове відчуття у ставленні до звуку, що розпочинається зі співу на уроках сольфеджіо, не повинно перериватися ніколи. Фізіологічно, це пов,язано з вібрацією голосових зв,язок, що, власне, й іменується, в поетичному сенсі, «тремтінням душі», її переживанням музичного образу.