9.3. Безпека праці при виконанні земляних робіт
Земляні роботи, як правило, механізовані, виконуються з допомогою складної меліоративної техніки і вимагають підвищеної уваги до питань безпеки праці меліораторів.
Основною причиною травматизму при виконанні земляних робіт є обрушення земляних мас, що призводять до катастрофічних наслідків, засипають нижні ділянки з машинами, обладнанням і людьми. Найчастіше обвали ґрунтових мас виникають на весні і восени, в період активної дії поверхневих вод, дощів відтаювання грунту. Обвали грунту спостерігаються коли:
1. Перевищується глибина розробки без кріплення;
2. Недостатньо міцне кріплення;
3. Неправильна розробка кріплення;
4. Нестійкі укоси із-за великої їх крутизни.
В грунтах природної вологості з непорушеною структурою копання котлованів з вертикальними стінками без кріплення, згідно з вимогами Сніп-III-4-80* . Дозволяється на глибину не більше:
1. В насипних, піщаних і гравелистих грунтах – 1 м;
2. В супіщаних - 1,25 м;
3. В суглинистих - 1,5 м;
Розробку виїмок (котлованів) без кріплення слід вести з укосами. Від правильного вирішення крутизни укосів залежить безпека земляних робіт.
Максимальну допустиму глибину при розробці виїмок без кріплення для різних грунтів природної вологості наведено в Сніп -ІІІ-4-80*. Крутизну укосів, траншей і котлованів глибиною більше, як 5 м потрібно встановити за спеціальними розрахунками.
При проведені земляних робіт в глибоких (вузьких) виїмках, колодязях, тунелях до початку робіт необхідно перевірити якість шахтарською лампою, а подальше виконання земляних робіт здійснювати лише при наявності індикаторів для визначення наявності газу.
При копанні котлованів в місцях руху людей і транспортних засобів, навколо місця виконання робіт встановлюють суцільні огорожі висотою 1,2 м з системою освітлення. В межах призми обвалу грунту при копанні котлованів забороняється складати матеріали і обладнання, не можна встановлювати машини і механізми, допускати їх рух, прокладати залізниці і встановлювати стовпи для ліній електропередач чи зв'язку.
Вимоги безпечного проведення земляних робіт повинні пророблятись, насамперед в проектній документації - в проекті виконання робіт і його складовій частині - технологічній карті на земляні роботи згідно з СНіП-3.02.01.-87.
Потрібно визначити безпечну установку екскаватора відносно бровки котловану глибиною 2 м в гравійно-галькових грунтах. Вираховуємо допустиму віддаль по формулі оцінки можливого положення призми обвалу:
де h – глибина виїмки, м;
a – коефіцієнт закладання відкосів.’
7.4. Інженерне рішення з охорони праці
Розрахунок блискавкозахисту.
При влаштуванні блискавкозахисту на території тимчасового будівельного містечка дотримуються наступних умов:
відповідність типу блискавкозахисту характеру виробничого процесу в будівлі або споруді, а також на всьому об'єкті;
можливість типізації конструктивних елементів блискавкозахисту;
надійність дії всіх елементів блискавкозахисту;
великий термін служби (10 років і більше);
можливість застосування недорогих матеріалів і використання конструктивних елементів будівлі і споруди;
наявність попереджувальних знаків або огородження;
доступ до всіх елементів при контролі, відновленні або ремонті.
При виконанні блискавкозахисту будівель і споруд усіх категорій для підвищення безпеки людей і тварин заземлювачі розміщають у заглиблених, рідко відвідуваних місцях (на газонах, у чагарниках) на віддалі 5 м і більш від основних ґрунтових проїжджих і пішохідних доріг, розташовують їх під асфальтовими покриттями або встановлюють попереджуючі плакати. Струмовідводи розміщають у недоступних місцях.
Для зниження небезпеки крокових напруг застосовують заглиблені і розосереджені заземлювачі у вигляді променів і кілець.
При влаштуванні блискавкозахисту будівель і споруд будь-якої категорії враховують можливість екранування їх зонами захисту блискавковідводів інших близько розташованих будівель і споруд. При цьому максимально використовують природні блискавковідводи (витяжні труби, водонапірні башти, димарі, лінії електропередачі і т.ін.).
Блискавковідвід захищає будинок і спорудження від прямих ударів. Він складається з:
- блискавкоприймача, безпосередньо сприймаючий удар блискавки;
- струмовідводу (спуска), що з'єднує блискавкоприймач із заземлювачем;
- заземлювача, через який струм блискавки стікає у землю.
Вертикальну конструкцію (стовп, щоглу) або частину будівлі, призначену для закріплення блискавкоприймача і струмовідводу називають опорою блискавковідводу.
Захисна дія блискавковідводу заснована на властивості блискавки уражати найбільш високі і добре заземлені металеві спорудження.
Зона захисту блискавковідводу — це частина простору, що примикає до блискавковідводу, у середині якого будинок або споруда захищена від прямих ударів блискавки з певним ступенем надійності. Зона захисту типу А має ступінь надійності 99,5 % і вище, а зона захисту типу Б – 95% і вище.
При розрахунку зони захисту підбирається висота h або якщо величини hx та rх приймаються відомими, тоді ro визначається графічним шляхом з врахуванням планових розмірів споруди і місця розташування блискавковідводу.
Основні габарити зони захисту одиничного стержневого блискавковідвіду, визначаються наступним чином: h=5м; hx=4.
N = (S+6·h)∙(L+6·h) – 7,7 · h2 ∙ 10-6 ( 9.1.)
N
= (5+6·5)∙(4,5+6·5) - 7,7 · 4
·10
=0,00102
< 1, тоді буде зона Б.
Горизонтальний
перетин зони захисту на висоті захисного
рівня споруди hx
являє собою
коло радіусом R
.
Величини для зони типу Б складуть:
ho = 0,92 · h = 0,92 · 5 = 4,6 м; (9.2.)
Ro = 1,5 · h =1,5 · 5 = 7,5 м; (7.3.)
Rx
=1,5 ∙
= 0,98 м (7.4.)
За відомих величин hx та rx висота блискавковідводу буде:
м
(7.5.)
1. Блискавко приймач; 2. Опори; 3. Розточки; 4. Блискавко відводи; 5. Заземлювачі.
Рис. 9.1. Зона захисту одинарного стержневого блискавковідводу.