95. «Украдене щастя»: просто аналіз твору, головні образи, роль і місце.

95.1.Аналіз.

"Украдене щастя" – за жанром соцiально-психологiчна драма І. Франка, у якiй письменник глибоко розкрив со­цiально-психологiчнi причини конфлiкту, який виник у героïв.

Історія написання.Драма "Украдене щастя" була створена 1891 року на основi народноï "Пiснi про шандаря", яку записала сестра Ольги Рошкевич. Тема: У нiй змальовано трагедiю особистого життя трьох головних персонажiв, у яких украдено щастя. На питання Хто украв щастя Анни, Михайла, Миколи дає вiдповiдь змiст п'єси, внутрiшнiй свiт ïï героïв. Iз спогадiв та повiдомлень персонажiв твору ми дiзнаємось про попереднє життя героïв, про подiï, якi мали вирiшальний вплив на ïхнi долi. Ідея: передісторією життя героїв автор розкриває страхiтливi умови життя захiдноукраïнських селян пiд владою Австро-Угорщини, правдиво пока­зує галицьке пекло, у якому за клаптик поля син пiднiмав руку на батька, брат на брата, сусiд на сусiда. Показати соціальну причину нещастя людей - несправедливий суспiльний лад, що породжує

бiдних i багатих, жорстокi умови, що чесних людей перетво­рюють на злих

честолюбцiв.

95.2. Головні образи.

Центральний персонаж драми - Анна. Це добра, вродлива, розумна жiнка. Життя ïï повне тривог i хвилювань. Але завдяки силi волi вона вмiє стримувати своï почуття, ховаючи ïх на

самому днi свого серця. Ще до одруження у життi Анни сталася трагедiя: прагнучи

отрима­ти частку спадщини Анни, брати силомiць вiддали ïï замiж за

нелюба Миколу, який згодився одружитися з Анною без посагу. Вони переконали Анну,

що ïï коханий Михайло загинув.Минули роки. Але якось до села, де жили Анна з Миколою, прибув жандарм. Це i був коханий Анни Михайло Гурман, якому вона присягалася у вiрностi.Тепер Анна зрозумiла, як жорстоко, пiдло вчинили ïï рiд­нi брати

Вона починає розумiти, що життя ïï понiвечене, що в неï назавжди вкрадено щас­тя. Потрапивши у жорстокi пута нелюдських обставин, якi ïй несила розiрвати, Анна повнiстю вiддала себе

своєму коханню. У душi ïï стався психо­логiчний злам. ïï не лякають уже людськi пересуди, не криється вона й вiд свого чоловiка Миколи, одверто говорячи, що нiколи не кохала його,сподiваючись, що зустрiч з коханим поверне ïй втрачене, що житимуть вони з Михайлом довго й щасливо. Але трагiчна смерть Михайла вирвала в неï цю надiю.

Найтрагiчнiшою постаттю в драмi є образ Миколи Задорожного. Це добрий, працьовитий

чоловiк. Спо­дiвався, що одруження з Анною, яку вiн дуже кохав, дасть йому щастя. I вже пiсля одруження зрозумiв, що серце його молодоï, красивоï дружини йому не належить. Але вiн ще не

знає, що Анна кохає iншого. Михайло, прагнучи вiльно зустрiча­тися з Анною, яку вiн дуже кохав, несправедливо звинувачує Миколу у вбивствi корчмаря й заарештовує його. Повернувшись iз тюрми, Микола дiзнається про невiрнiсть дружини, але, кохаючи ïï, не насмiлюється одвертовисловити своï до­кори. Починає пити. Та не такими терплячими i розсудливими були сусiди. Вони насмiхаються з Миколи i пiдбурюють його проти Анни й Михайла. Доведений до вiдчаю безсоромною поведiнкою Михайла, Микола вбиває його сокирою.

Михайло Гурман - не менш трагiчний образ драми. Вiн син бiдноï вдови, якого нечесним шляхом вiдправили в армiю. До служби в армiï й жандармерiï вiн був чесним, працьовитим парубком. Казарма i вiйськова служба зробили його жорстоким i безсердечним, а служба в жандармерiï довершила формування його характеру. Незмiнною й палкою зали­шилася лише його любов до Анни, яка не померла з роками, i яку вiн хоче будь-що повернути. Зустрiв­шись з Анною, Михайло намагається повернути своє вкрадене щастя, йде на­пролом, не боячись поговорiв, нi законiв Божих чи людських, що й призвело до його загибелi. Але в Михайла залишилися ще краплi людяностi й благородства: вбивство, скоєне Миколою, вiн видає за самогубство. Вiн прощає Миколi й го­ворить, що сам собi заподiяв смерть.

Таким чином, доля усiх героïв драми трагiчна. Хто ж винен у цьому? Хто украв

щастя цих людей? Причина соцiальна. Це несправедливий суспiльний лад, що породжує

бiдних i багатих, жорстокi умови, що чесних людей перетво­рюють на злих

честолюбцiв.