- •2. Сусп.-політичне життя в Укр. У др..Пол 19ст.
- •3. Особливості літ процесу 70-90-х рр.. 19ст
- •5.Естетичні та світоглядні позиції Левицького
- •6. Провідні мотиви та образи творів Левицького
- •7. Роль і місце Левицького.
- •8.Новаторство і.Нечуя –Левицького
- •9. «Хмари» : просто аналіз твору, головні образи, роль і місце
- •10. «Маруся Богуславка»: просто аналіз твору, головні образи, роль і місце
- •10.2 Образи «Маруся Богуславка»
- •10.3 Значення твору «Маруся Богуславка»
- •11. «Микола джеря».
- •11.1. Аналіз твору «Микола Джеря»
- •11.2.Головні образи «Микола Джеря»
- •11.3. Роль і місце «Микола Джеря»
- •12. «Кайдашева сімя»: просто аналіз твору, головні образи, роль і місце
- •13. Тема села у творчості Левицького
- •14. Тема духовенства у творчості Левицького
- •15. Тема інтелігенції у творчості Левицького
- •16. Життя і творч Мирного
- •17. Драматична творчість м.
- •18. «Хіба ревуть» - перший соц.-психолог роман в укр. Літ
- •19. Головні образи «Хіба..», Чіпка
- •20.Новаторство Мирного
- •21. Тема суспільної ролі інтелігенції у творах п. М.
- •«Лимерівна »: просто аналіз твору, головні образи, роль і місце
- •24.Життя і творч Грінченко
- •26.Прозова спадщина г.
- •Роль і місце г.
- •28.Поезія г.
- •«Сама, зовсім сама»: просто аналіз твору, головні образи, роль і місце
- •30. «Дзвоник»: просто аналіз твору, головні образи, роль і місце
- •30.1.Просто аналіз «Дзвоник»
- •30.2. Головні образи «Дзвоник»
- •30.3.Роль і місце «Дзвоника»
- •31. «Екзамен»: просто аналіз твору, головні образи, роль і місце
- •31.1. Просто аналіз твору «Екзамен»
- •31.2.Головні образи «Екзамен»
- •31.3. Роль і місце «Екзамену»
- •32. «Без хліба»: просто аналіз твору, головні образи, роль і місце
- •32.1.Просто аналіз «Без хліба»
- •32.2. Головні образи «Без хліба»
- •32.3.Роль і місце «Без хліба»
- •33. «Сонячний промінь»: просто аналіз твору, головні образи, роль і місце
- •33.1«Сонячний промінь»: просто аналіз твору
- •33.2«Сонячний промінь»: головні образи
- •33.3 «Сонячний промінь»: роль і місце
- •34. «На розпутті»: просто аналіз твору, головні образи, роль і місце
- •34.1«На розпутті»: просто аналіз твору
- •34.2 «На розпутті» головні образи
- •34.3 «На розпутті» роль і місце
- •35. Особливості укр. Поезії 80-90-х рр. ХіХст
- •36. Творчий портрет Якова Щоголева
- •37. Творчий портрет Манжури
- •38. Творчий портрет Кониського.
- •39. Творчий портрет Грабовського
- •40.Розвиток аматорського театру (гуртки 60-70-х рр.) на Наддніпрянській Україні
- •41. Діяльність трупи г.Ашкаренка.
- •42. “Театральне товариство” 1882 р. – перша українська професійна трупа “корифеїв”.
- •43. Особливості діяльності галицького театру “Руська Бесіда”.
- •45. Марко Кропивницький (1840-1910). Життєвий і творчий шлях.
- •46. Акторська діяльність Кропивницького
- •47. Роль і внесок Кропивницького в діяльність першого професійного театру
- •48.Еволюція драматурга Кропивницького
- •49.“Дай серцю волю, заведе в неволю” як зразок народно-побутової драми.
- •50.Актуальність проблематики п’єси “Доки сонце зійде, роса очі виїсть”.
- •51.Процес розвитку сільського буржуа в драмах “Глитай, або ж Павук” та “Олеся”: Бичок – Балтиз.
- •52.Психологізація образів, викривально-сатиричне спрямування творів Кропивницького
- •53.Роль і місце драматургії Кропивницького в становленні українського реалістичного театру.
- •54.Михайло Старицький (1840-1904). Життя і діяльність.
- •55. Світогляд, естетичні вподобання Старицького
- •56.Драматургія Старицького
- •57.Проблематика, система образів, конфлікт п’єси “Не судилось”.
- •58.Образ протестанта: драма “у темряві”.
- •59.Фольклорна основа соціальної драми “Ой не ходи, Грицю”.
- •60.Традиції і новаторство в розв’язанні проблеми творчої особистості (“Талан”).
- •61.Новаторство м.Старицького у розробці історичної тематики (“Богдан Хмельницький”, “Оборона Буші” та ін.).
- •63. Місце творів і значення Старицького
- •64. І.Карпенко-Карий (1845-1907). Життєвий і творчий шлях, вияви таланту драматурга.
- •65. Жанрово-тематичний діапазон творчості Карого
- •66. Новаторський характер конфлікту. (Карий)
- •67. Масштабність і хист характеротворення (“Сто тисяч”, “Хазяїн”).
- •68. «Сто тисяч»: просто аналіз твору, головні образи, роль і місце
- •68.1 «Сто тисяч»: просто аналіз твору
- •68.2 «Сто тисяч»: головні образи
- •68.3 «Сто тисяч»: роль і місце
- •69. «Хазяїн»: просто аналіз твору, головні образи, роль і місце
- •69.1«Хазяїн»: просто аналіз твору
- •69.2 «Хазяїн»: головні образи
- •«Хазяїн»: роль і місце
- •70. Жанрова природа та художня специфіка п’єс Карого
- •71. Життєвість проблематика, комедіографічна майстерність (“Мартин Боруля”).
- •72. Історична тематика драматургії і.Карпенка-Карого.
- •74. Утвердження історичної трагедії в кінця хіх ст. (“Сава Чалий”).
- •75. Майстерність Карого, секрети високої сценічності його творів
- •76. Особливості стилю Карого
- •77. Значення спадщини Карого.
- •78.Зеньковецька – життя і творчість
- •79. Заньковецька - значення
- •80.Життя і творчість Федьковича
- •81. Роль Федьковича та його творів
- •82. «Сафат Зінич»: просто аналіз, головні образи, значення
- •83. Новаторство Федьковича
- •84. Життя і творчість і. Франка
- •85.Три кохання Франка
- •86. Проза Франка
- •87. «Борислав сміється»: просто аналіз твору, образи, роль і місце
- •87.1 Просто аналіз твору «Борислав сміється»
- •87.2 Головні образи твору «Борислав сміється»
- •87.3 Значення твору «Борислав сміється»
- •89. Поетична збірка «Мій Ізмарагд»
- •90. «Що таке поступ»: просто аналіз твору, роль і місце
- •90.1«Що таке поступ»: просто аналіз твору
- •90.2 «Що таке поступ»: роль і місце
- •91 «Моісей»: просто аналіз твору, головні образи, роль і місце
- •91.1 «Моісей»: просто аналіз твору
- •91.2 «Моісей» головні образи
- •91.3Моісей»:роль і місце
- •92. «Смерть Каїна»: просто аналіз твору, головні образи, роль і місце
- •92.1 «Смерть Каїна»: просто аналіз твору
- •92.2 «Смерть Каїна»головні образи
- •92. «Смерть Каїна» роль і місце
- •93. «Похорон»: просто аналіз твору, головні образи, роль і місце
- •94. «Перехресні стежки»
- •95. «Украдене щастя»: просто аналіз твору, головні образи, роль і місце.
- •95.1.Аналіз.
- •95.2. Головні образи.
- •95.3.Роль і місце.
- •97. Франко- театральний критик
- •98.Наукова діяльність Франка
- •99. Комедія Мирного «Перемедрив»: просто аналіз твору, головні образи, роль і місце
- •100. Драма «Згуба » Мирного
- •101. П’єса «Спокуса» Мирного
- •102.Збірка Франка «з вершин і низин»
- •103. «Із днів журби» (Франко)
- •104. «Світогляд укр. Народу» Левицького
85.Три кохання Франка
До недавнього часу І. Франко був відомий у п
ершу чергу як письменник і громадський діяч. Уважалося, що ніжні почуття були не властиві цій людині із залізною силою волі. Робота, робота й тільки робота. Проте великий Каменяр був людиною з палким серцем, яка все своє життя прагнула кохання, справжнього, великого, всеперемагаючого. "Зів'яле листя" — таку назву має збірка інтимної поезії, у якій "три жмутки" символізують три періоди єдиного трагічного кохання поета до Ольги Рошкевич. Це не просто збірка поезій, а справжня лірична драма, пройнята тугою за щастям, за нещасливим коханням. Ольга походила з родини священика Михайла Рошкевича. Була досить освіченою дівчиною, знала німецьку і французьку мови. Перший раз Франко побачив Ольгу, коли їй було двадцять років. Побачив і закохався. Об'єднували закоханих не тільки почуття, але й спільні інтереси. Франко радив Ользі та її сестрі Михайлині братися до літературної діяльності. Франко тоді навчався на філософському факультеті Львівського університету. На початку юнак із бідної сім’ї Франків, який уперше зіткнувся з жінкою із інших сфер, навіть не знав, як з Ольгою поводитися. Не вмів сидіти за столом, між першою і другою стравами зривався, не вмів танцювати. До того ж думав, що дівчина, в яку закохався, має говорити якось незвично, а тому перші листи до неї писав німецькою мовою. Батьки Ольги спочатку заохочували її дружбу з Іваном, сподіваючись, що він зробить блискучу кар’єру. Та навчання Франка було перерване першим арештом. Поета виключили з університету, сім місяців він пробув в ув’язненні. Після цих подій батьки Ольги заборонили молодому поетові з’являтися в їхньому домі. Хоч напередодні двадцятирічний Франко уже офіційно попросив батьків Ольги її руки і, незважаючи на те, що чоловік в Австро-Угорщині вважався повнолітньою особою лише у 24 роки, пропозиція була прийнята. Щоправда, була умова: Іван та Ольга вважатимуться зарученими, але весілля справлять лише тоді, коли Франко вивчиться та дістане посаду. Арешт врешті-решт призвів до розриву з коханоюЧи можна вважати те, що Ольга вийшла заміж-за Володимира Озаркевича, зрадою коханому? Згадаємо ті часи. При укладанні ні любу враховувалися не бажання молодих, а тонкий розрахунок батьків. Ольга виконувала волю своїх батьків. Хоч у неї був дуже сильний характер, але, мабуть, піти проти батьків вона не могла: традиції, вплив виховання в родині священика. Навіть після одруження Франко і Рошкевич продовжують спілкуватися за допомогою листування. В одному з листів Франко пише: "Кохана Олю! Не можу не писати тобі хоч кілька слів. Не знаю, чи дійде до тебе мій лист, та все одно пишу. Ти сама знаєш, що приємніше і легше живеться, хоч і не разом, коли знаєш, що не з чиїхось рук їси і маєш власну волю в усьому... При щирій любові наше щастя повинне рости, не зменшуватися! Нічого тужити за минулим! Ми молоді, світ ще усміхнеться нам, — жити хороше, любити хороше!" Поступово кожного з них захоплює вир життя. Листи стають дедалі рідшими. Ольга Рошкевич все ж таки дуже кохала Франка. Її останнім проханням було, щоб листи від поета поклали їй у труну, під голову — як найдорожчий скарб її життя.
Отже, одним з ярусів, що створюють універсальний світ у збірці, є біографічна історія самого Франка. Перший "жмуток" віршів перейнятий весняними тонами "молодої любові" з її життєдайною силою. У такі моменти вплив любові, навіть нерозділеної, дає відчуття "правдивої любові", відкривається, як "найкращий спів", ще не виспіваний, безсловесний, але розбуджений. Другий "жмуток" — це поезія літа, поезія споглядання "мого серця драми". Спомин, у якому розриваються душа і тіло, ідеал і реальність. Лірична драма у другому "жмутку" звучить чи не найтрагічніше. Цей розділ можна назвати поверненням з небес на землю. Третій "жмуток" — поезія зимового подиху, старості. Руйнується сама світобудова, в центрі якої стояв ідеал, а уявна смерть об'єкта бажання ("вона умерла! Ні, се я умер...") стає проекцією власної долі. Адже його власна смерть відчутна на рівні підсвідомості. Останній "жмуток" сповнений уже не людського, а всесвітнього метафізичного розчарування. У кожній своїй новій коханій Франко шукав своє втрачене кохання. Він навіть сам собі не зміг дати відповідь на питання, чи любов є добром, чи злом.
НОВІ ТРИ ЗАХОПЛЕННЯ ПОЕТА Після розриву з Ольгою Рошкевич у долі Франка майже одночасно з’явилися письменниця Уляна Кравченко, молода вчителька Климентія Попович та представниця відомого роду Білинських Ольга. Однак коли Уляна Кравченко зранку давала згоду йти заміж, то вже ввечері забирала свої слова назад. Пояснювала, що замилування творчістю — це одне, а коли уявила, що Франко буде цілий день перед очима, то не захотіла. Потім, уже вийшовши заміж за польського шовініста, не раз говорила, що тому заміж за Франка не пішла, аби зберегти його для української культури.
Цікаво, що серйозно збиралася за Франка заміж Ольга Білинська і навіть плаття собі пошила. Але повторилася історія, як з Ольгою Рошкевич: Франко уявив її нужденну, з малими діточками на роздоріжжі, коли він буде відбувати ув’язнення — і зник з її горизонту.
ДРУЖИНА: ОЛЬГА ХОРУЖИНСЬКА Минуло майже десятиліття, перш ніж уже тридцятирічний Франко написав іншій жінці, своїй майбутній дружині, яку зустрів “за кордоном” — у Києві: ”повіяло свіжим вітром” і ”починається нова доба в моїм житті”. Ольга Хорунжинська закінчила Харківський інститут шляхетних дівиць, отримала диплом учителя, володіла французькою, німецькою і англійською мовами, чудово грала на фортепіано. Ця освічена жінка була йому вірною дружиною, народила трьох синів і дочку, писала статті, видавала журнал ”Життя і слово”, багато допомагала чоловікові у написанні та виданні творів, переживала з ним радість і горе. Саме вона спонукала Франка записатися до Чернівецького університету — і він здобув вищу освіту. А невдовзі за кошти дружини Іван Якович поїхав до Відня, де написав та захистив дисертацію і отримав диплом доктора філософії. Про їхній шлюб говорили, що це сокровенна мрія українського народу, розділеного кордоном, про возз’єднання Заходу і Сходу України. (Цікаво, що під час весілля наречений на викрик “Гірко” не знав що робити, адже в Галичині тоді ще такої традиції не було). Але Іван Франко у листі своєму другові Агатангелу Кримському зізнався: ”З теперішньою моєю жінкою я одружився без любові, а з доктрини, що треба оженитися з українкою (себто наддніпрянкою), і то більш освіченою курсисткою... Но то дарма. Судженої і конем не об’їдеш”. ДРУГЕ КОХАННЯ: ЮЗЕФА ДЗВОНКОВСЬКА Про красу Юзефи Дзвонковської, її начитаність він уперше почув від своїх польських друзів, а коли побачив Юзю, то відразу й закохався. У Юзиній сім’ї — хоча і дуже збіднілій — був культ ”голубої крові”, і дівчина дивилася на Франка згори вниз. Хоч що б він робив — навіть спеціально організував кооператив, аби Юзя та її мама (батька дівчини на той час уже не стало) мали якусь копійку — це не допомогло: Юзя Івана Франка не захотіла. Уже потім, щоб якось ту ситуацію виправдати, Франко писав, що Юзя тому не пішла за нього заміж, що знала про свою хворобу — туберкульоз — і що за кілька років відійшла з життя народною вчителькою. ТРЕТЯ ЛЮБОВ: ЦЕЛІНА ЖУРОВСЬКА Одна з найромантичніших історій із життя Івана Франка — це його кохання до шляхтянки Целіни Журавської. Прекрасну дівчину з голівкою грецької богині він уперше побачив і закохався в неї за прозаїчних обставин — вона сиділа за касовим віконцем, бо служила на пошті у Львові. Щоб бачити її знов і знов, поет неодноразово писав сам до себе листи і сам їх відбирав. Але гордовита красуня не могла покохати ”русина” з рудим волоссям у вишиваній сорочці і простими манерами. Оця нерозділена любов мучила поета багато років. Благоговійно схиляючись перед своїм ідеалом, Іван Якович писав: ”Я не тебе люблю, о, ні, люблю я власну мрію!” Цікаво, що, будучи цілковито байдужою до Франка і згодом до пам’яті про нього, вона намагалася його приязнь до себе та його ім’я усіляко використати за кожної ліпшої нагоди. Сина виганяють з гімназії — Франко допоможе, матеріальна скрута — він грошей дасть. Однак є кілька фактів, які цю жінку дуже підносять. Один з них: коли самотній письменник помирав від важкої хвороби (дружина Ольга Хоружинська на той час була у божевільні), вона прийшла у його помешкання і доглядала за ним...
