68.3 «Сто тисяч»: роль і місце

Драма Карпенка-Карого не втрачає своєї актуальності і за наших часів, бо і зараз ми зустрічаємо людей, для яких знецінилось одвічне та істинне, для яких гроші затьмарили все. п’єса «Сто тисяч» є не тільки майстерною сатирою на тогочасні суспільні події, а й одвічним нагадуванням нам, що Герасими-Калитки існують, їх багато і вони поміж нас, що треба пам’ятати про те справжнє та одвічне, що є в житті людини, про те, що має цінність завжди. Треба пам’ятати, що справжнім багатієм є не той, хто має вдосталь грошей, а той, хто має здоров’я, друзів, свободу. Такі багатства неоціненні, вони коштують набагато більше, аніж «сто тисяч»…

69. «Хазяїн»: просто аналіз твору, головні образи, роль і місце

69.1«Хазяїн»: просто аналіз твору

Ця п’са була написана в 1900 році. У ній драматург висвітлює явище становлення нової селянської української буржуазії в кінці 19 ст. Автор характеризував п'єсу, як злу сатиру на людську любов до стяжання без жодної іншої мети.І. Карпенко-Карий не міг обминути й такого суспільного зла, що нестримно розросталось у пореформених умовах, як гонитва спритних «мужиків», особливо недавніх панських прикажчиків та економів, за грошима. Вони, намагаючись «вибитися» вгору, посісти верхні щаблі в суспільній ієрархії, не гребували нічим у брудному процесі нагромадження грошей, майна, землі. Особливо яскраво ця тема розкрита у п'єсі «Хазяїн». Специфіку твору визначив сам автор: «Хазяїн — зла сатира на чоловічу любов до стяжання, без жодної іншої мети. Стяжання для стяжання!»В основу твору покладено конкретні сторони реальної дійсності. Драматург був досить добре обізнаний з життям сільських багатіїв на українському півдні, з методами збагачення, завдяки яким щонедавно звичайні селяни своїм майновим станом та прибутками не лише зрівнялися з колишніми дворянами, а я пеерважали їх. Також в основі п'єси покладено реальні факти капіталістичної дійсності. Драматург показав хижацьке обличчя українського капіталіста — землевласника, як ненаситна жадоба до наживи перетворює його на моральну потвору. Зла сатира на чоловічу любов до стяжання без жодної іншої мети. "Стяжання для стяжання!" — так визначив свій задум сам автор.Викриттю цього "стяжання для стяжання" і підпорядковані всі художні засоби комедії. Через дії персонажів, їхні слова, вчинки, взаємини розкриваються характери героїв твору. Драматична дія сконцентрована на центральній постаті комедії. Можна сказати, що ця п’єса як своєрідне попередження про те, що чекає на людину, яка надто захоплюється гонитвою за грошима.

69.2 «Хазяїн»: головні образи

У комедії «Хазяїн» вісімнадцять дійових осіб, не рахуючи робітників та позасценічних персонажів. Але драматург, відповідно до свого задуму, зосередив головну увагу на постаті мільйонера-землевласника Пузиря. Інші герої служать для підкреслення потворності характеру головного героя. Отже, у центрі комедії головний образ звісно займає мільйонер-аграрій Терентій Гаврилович Пузир з усім його «хазяйським колесом». Розкриваючи в численних ситуаціях методику господарювання хазяїна, драматург на конкретному, взятому з життя матеріалі показує весь процес блискавичного збагачення нових власників сотень і тисяч десятин землі, котрі вибилися з мужиків, акцентує на антигуманному характері їх господарювання. У постійному, непримиренному конфлікті перебуває Терентій Пузир з усіма, хто стає на перешкоді здійсненню його хижацьких планів. Ненаситна жадоба до збагачення — провідна, визначальна риса в характері Пузиря. Вона поглинула всю душу користолюбця, зробила його жорстоким і бездушним, безчесним, скупим, деспотичним, черствим і некультурним. Внутрішню нікчемність багатія, його ставлення до людей, до культурних надбань драматург майстерно висміює засобами їдкої іронії. Дочка Пузиря Соня, наївна і дуже любить батька, вонавражена тим, що почула від обурених робітників. Вона пообіцяла все зробити, щоб їх годували краще. Соня переконана, що люди, які працюють на землі, «повинні їсти за свою працю найкращий хліб». Пузир на прохання Соні погодився покращити харчування робітників, але лише на той час, коли в економіях багато роботи. А потім можна знову погіршити харчування. Таким перед нами постає жадібний Терентій Пузир. У кінці-кінців цей “пузир» лопнув і лопнула йому печінка, гнійник, зараження крові, призводить лінія, пов'язана з махінацією приховуванням чужих овець. У даного персонажа трагічна розв'язка- смерть. Феноген більш потайний, хитрий і підступний. Для прикриття власного злодійства не погербує і наклепом. Ліхтаренко більш нахабний і жорстокий, для свого збагачення використовує будь-які засоби: обман, підкуп, шахрайство.Петро Петрович Золотницький, на відміну від головного героя, гуманний і співчутливий. Через основний образ Терентія Пузиря, вихідця з селян, який швидко розбагатів, скуповуючи землі, Карпенко-Карий проводить основну ідею твору — моральне звиродніння стяжателя, для якого зиск понад все, і який не зупиняється перед жодними аферами, лише б помножити свої статки.