Задруковуваний матеріал

Трафаретним друком друкують на найрізноманітніших матеріалах. Вони відрізняються природою, твердістю, нерівністю та шорсткістю поверхні, змочуваністю їх фарбою і поглинанням вологи.

Задруковуваний матеріал повинен відповідати вимогам стандартів технічних умов. Лінійні розміри матеріалу повинні відповідати форматам друкованої продукції. Аркуші не повинні мати загнуті кути, розриви, подряпини, морщення та інші механічні пошкодження. Матеріал повинен мати однакові геометричні розміри, щільність і гладкість.

Враховуючи еластичність друкарської форми, трафаретним способом можна друкувати також і на виробах, які мають незначну нерівність поверхні (до 5 мм). При цьому сітку необхідно розтягувати слабше, ракель повинен мати середню твердість (близько 70 од. за Шором), з гостро заточеною кромкою, таким чином можна друкувати на ручках, олівцях та інших циліндричних виробах.

При друкуванні продукції слід врахувати деформацію ЗМ. Папір реагує на зміну вологи. При зміні вологості на 10 % приводить до зміни відносних розмірів паперу впоперек волокон на 0,1 %. Тому папір слід акліматизувати 1-2 доби. При зміні температури t на 5⁰С лавсан змінює розміри на 0,01 %, ПВХ-плівка — на 0,04 %.

Тому треба друкування продукції проводити при однакових умовах і робити підготовку поверхні перед друкуванням тиражу.

Перед друкуванням аркушевої продукції ЗМ необхідно підготувати і нарізати на певний формат, вирівняти, при необхідності протерти від мастила, бруду, пилу або знежирити. Матеріали або вироби з поліетилену та лавсану необхідно обробити коронним розрядом або газовим полум’ям.

34

Процес тампонного друку застосовується для одержання відбитків на виробах з будь-якого матеріалу шляхом перенесення фарби з форми на виріб, що задруковується, за допомогою високоеластичного тампона. Це дає змогу задруковувати будь-які поверхні — опуклі, ввігнуті та зі складним рельєфом. Тому тамподрук є незамінним для маркування деталей електроніки, радіотехніки, машинобудування; в легкій, фармацевтичній, меблевій промисловостях. А також в рекламній індустрії (оздоблення ручок, брелоків, запальничок, калькуляторів, годинників та інших сувенірів), друкування тари та упаковки, дитячих іграшок.

Переваги тамподруку:

– можливість задруковування об’єктів різних форм, а також всередині їх;

– добре відтворення малих елементів зображення (при застосуванні відповідного растра, форми і тампона);

– низькі витрати фарби;

– проста будова і легке обслуговування друкарських машин;

– легке пристосування машин до вже існуючих виробничих ліній;

• широка гама пристроїв для друкування.

Недоліки і обмеження:

– тонкий шар фарби, який може перенести тампон;

• обмежена величина відбитка, який можна отримати (максимально 250 × 250 мм або діаметром біля 300 мм).

Особливістю тамподруку є застосування форм глибокого друку, тому його деколи називають глибоким офсетним.

60

Магнітографія

На поверхні циліндра з магнітним покриттям (Fe₂O₃) створюється приховане зображення. У проявному вузлі до намагнічених ділянок барабана притягуються частинки феромагнітного порошку, утворюючи видиме зображення. Закріплення порошку відбувається втискуванням його в папір. Порошок, що залишився на барабані після перенесення зображення на папір знімається у вузлі очищення спеціальними щітками, а приховане магнітне зображення стирається магнітною голівкою.

Елкографія — технологія названа по імені канадської фірми, що її розробила — Elkorsi Technology. Була винайдена канадським хіміком А. Кастенье. В 1995 р. її придбав японський виробник фарб Toyo Ink, створив друкарську машину під назвою ЕLCO – 200. Цей спосіб називають (Computer-to-Ink).

Іонографія

Ця технологія базується на процесі локального осадження іонів на діелектричній поверхні під дією електричного струму, що подається на електроди, розміщені вздовж діелектрика. Для запису прихованого електростатичного зображення, яке потім проявляється тонером, напруга на керуючих електродах рівна близько 650В.

59

Cтруминний друк

Друкуючий пристрій має головку, яка містить від 1 до 64 сопел, кожне з яких формує фарбовий струмінь з діаметром краплі 100 мкм і швидкістю декілька м/с. Головка переміщується вздовж аркушу паперу. Краплі фарби виштовхуються із сопел під імпульсним тиском. Продуктивність пристрою 400-600 зн./с. При цьому застосовується спеціальна швидкосохнуча фарба, водорозчинна.

Електрофотографія — це спосіб формування друкарських і проміжкових елементів на поверхні, електричні властивості якої змінюються відповідно до кількості світлової енергії, що була на неї спрямована.

Цей спосіб використовується в електрофотографічних пристроях двох типів:

– з використанням сухого тонера (проявника): лазерні та світлодіодні принтери, копіювальні апарати, цифрові машини фірми «Xeikon», «Xerox»;

– рідких проявників (цифрові машини фірми «Indigo»).

Електрофотографічна система з сухим проявником містить такі вузли:

– заряджаючий коротрон для створення коронного розряду;

– формний циліндр з нанесеним шаром фотонапівпровідника;

– лазер або світлодіоди для створення прихованого електростатичного зображення;

– вузол проявлення прихованого зображення (тонера і його носія);

– пристрій для перенесення проявника на ЗМ;

– блок закріплення проявника — термо та притискальний валик;

– розряджальний коротрон;

– пристрій для очищення поверхні формного циліндра.

58