Сушильні пристрої

Призначенні для інтенсифікації затвердіння фарби на відбитку.

Автономні сушки використовуються при друкуванні на ручних верстатах та напівавтоматичних друкарських машинах, де знімання продукції відбувається вручну. Вищий ступінь автоматизації передбачає агрегатування сушильних пристроїв з друкарськими машинами.

Найпростішим сушильним пристроєм є стелаж-візок. На вертикальній стінці стелажу змонтовано на шарнірах решітчасті полички. Вони забезпечують легкість конструкції і доступ повітря до відбитків. У піднятому стані полички підтримуються пружинами.

Закріплення фарби на відбитках, розміщених на стелажах, відбувається в природних умовах. Це дає змогу заощаджувати електроенергію. З метою інтенсифікації закріплення фарби відбитки можна обдувати теплим повітрям. Для переміщення стелажу його виконано у вигляді візка — на колесах. Це головне його достоїнство.

Сушильний пристрій переважно складається з транспортера, який переміщається в сушильній камері, джерела опромінювання (обігрівання), системи обдування повітрям та відсмоктування виведених із фарби парів розчинника.

Наприклад, сушильний пристрій фірми «Svecia», має велику площа та інерційність нагрівання. Дозволяє сушити різну продукцію та об’ємні вироби. Сушильний пристрій СТЛ-600 розміщується горизонтально, але він складається з окремих поличок. Це дає змогу заощаджувати площу. Як джерела випромінювання використовується ІЧ-лампи, які забезпечують велику температуру і прогрівання фарби на значну товщину. Сушильні пристрої СЛ машини ЛПТ-2 і СТК машини ПТК-300 —вертикального типу. Висушування відбитків у цих пристроях забезпечується обдуванням теплим повітрям (до 60⁰С).

Найкраще вирішують проблему сушіння відбитків або готових виробів УФ-лампи. Вони малогабаритні і висушують відбитки за 1-2 с.

Трафаретні фарби — високоструктуровані колоїдно-дис­персні системи. Вони займають проміжне положення між густотертими фарбами офсетного і високого друку та рідкими фарбами глибокого й флексографічного друку.

Вимоги до фарб:

• добре прилипати до ракеля, форми, ЗМ; легко і рівномірно розподілятись ракелем по формі і продавлюватись крізь чарунки сітки, але не повинні самовільно протікати через сітку;

• помірно розтікатись на відбитку, щоб заповнити нерівності матеріалу, але не викликати спотворень елементів зображення;

• не витягуватись при відведенні форми від ЗМ;

• швидко висихати і міцно закріплюватися на відбитку, але не засихати на сітці і легко зніматися з неї розчинником;

• мати великий ступінь перетирання (не більш 10 мкм по клину), щоб вільно проходити крізь чарунки сітки і не забивати їх.

1.9.2. Система нумерації і класифікації вітчизняних трафаретних фарб

Трафаретні фарби за новою системою індексації позначають СТ (С — для спец видів друку, Т — трафаретні).

Нітроцелюлозна фарба для друкованих плат. Захисна фарба призначена для захисту елементів друкованої схеми в процесі кислотного травлення. Надалі фарбова плівка змивається етилцелозольвом. Маркувальну фарбу одержують із захисної введенням додаткового компонента. Вона витримує обробку спиртово-бензиновою сумішшю

Прозора нітроцелюлозна фарба. Застосовується для друкування вітражів на триацетатцелюлозній плівці та листівок на алюмінієвій фользі, папері.

Фарби для нанесення легкозмивного малюнка на обігову скляну тару. Закріплюється випаровуванням розчинника протягом 7-8 с при температурі 120⁰С. Випускаються покривні та напівпрозорі фарби 5 кольорів.

Фарби для друку на деталях спідометра. Фарби чорного і червоного кольорів відзначаються підвищеною інтенсивністю.

Фарби для полістиролу. Вони аналогічні фарбам серії СТ 3.10, покривні, мають підвищений блиск і твердість. Випускаються шести кольорів.

Фарби для анодованого алюмінію.

Фарби для силіконових гум.

Люмінесцентні фарби. Пігмент цих фарб, окрім відбиття видимих світлових променів, перетворює невидимі короткохвильові промені на видимі, посилюючи світіння. Повний ефект світіння досягається при товщині шару не менше 70 мкм. Світять лише при їх освітленні. Остаточного ефекту не мають.

Фосфоресцентні фарби. Ці фарби світяться в темряві за рахунок спеціальних фосфоресцентних пігментів.

Керамічні фарби. Призначені для кераміки і скла з наступним випалюванням. Пігментом для цих фарб служать оксиди металів, які при нагріванні сплавляються, утворюючи твердий скловидний шар. В’яжучим компонентом виступає лак, який при випалюванні вигоряє.

Для друкування на склі застосовуються емалі, які складаються з флюсу та неорганічного пігменту.

Фарби УФ затвердіння можна використовувати для друкування на папері, картоні, фольгованому гетинаксі та інших матеріалах. Вони не містять у своєму складі летких розчинників або містять їх у незначній кількості. В ролі в’яжучих компонентів в них використовуються реакційноздатні олігомер-мономерні системи, що містять ініціатор фотополімеризації. Під впливом УФ-випромінення ініціатор розкладається на вільні радикали, що викликає полімеризацію фарбових композицій.

Фарби практично не виділяють шкідливих парів у навколишнє середовище, стабільні в процесі друкування, швидко закріплюються на відбитку (від часток секунди до кількох секунд): фарбова плівка відзначається високою механічною міцністю та хімічною стійкістю, майже не дає усадки при затвердінні. Разом з тим УФ-фарби мають обмежений термін зберігання та більшу вартість ніж звичайні фарби.

Дані фарби вітчизняною промисловістю не випускаються.

Термофарби застосовуються в основному для друкування на кераміці та склі. Фарби містять у своєму складі плавкі в’яжучі компоненти на основі воску і термопластичних смол. Вони розріджуються при нагріванні та миттєво твердішають при охолодженні.

25