3. Грошовий обіг. Закон грошового обігу.

Виконуючи функцію засобу обігу та засобу платежу, гроші рухаються в сфері обігу, тобто відбувається грошовий обіг. Вони відображають рух товарів, і тому кожна держава визначає необхідну кількість грошей для ефективного грошового обігу. Ця сума зумовлюється впливом особливих факторів, які перебувають між собою у певній залежності: кількість товарів проданих на ринку і кількість грошей – прямопропорційна залежність, рівень товарних цін і кількість грошей – прямо пропорційна залежність, швидкість обігу грошей і кількість грошей - обернено пропорційна залежність.

Загальний закон грошового обігу – кількість грошей, необхідних державі для нормального обігу, прямо пропорційна кількості товарів та рівню їхніх цін і обернено пропорційна швидкості обігу грошей.

Західні економісти як формулу закону обігу грошей використовують модель економіста і математика Ірвінга Фішера, згідно з якою кількість грошей М, необхідних для обслуговання торгового обігу прямо пропорційна кількості товарів і послуг Q, їхній ціні Р, та обернено пропорційна швидкості обігу грошей – V:

M*V=P*Q

M=(P*Q)/V

Суть моделі Фішера полягає в тому , що збалансованість грошової маси і товарної маси забезпечує стабільність цін в економіці.

Грошова маса.

Особливою проблемою будь-якої економі­ки є питання про грошову масу. Воно було і залишається актуа­льним через те, що маса грошей в обігу пов'язана з інфляцією. Контроль за масою грошей — один із напрямів діяльності су­часної держави. Цей напрям називається грошовою політикою.

Як визначити масу грошей? Щоб відповісти на це питання, треба розглянути елементи грошової маси.

Для визначення грошової маси застосовуються показники або "грошові агрегати" М₁, М₂, М_3, М₄.

М_о — готівка, або паперові гроші та монети.

M₁ = М_о + чекові (поточні) рахунки.

Чекові _ це такі рахунки у банках або інших фінансово-кредитних установах, гроші з яких можуть бути зняті (перераховані) за допомогою чека.

М₂ = М₁ + внески на безчекових (ощадних) рахунках та дрібні термінові рахунки.

Гроші з безчекових рахунків можна одержати у будь-який час, але без участі чеків.

Дрібні термінові рахунки — це рахунки, гроші з яких можна

одержати тільки через певний, але короткий термін.

М₃ = М₂ + кошти на вкладах за трастовими операціями банків.

Взагалі, дані агрегати використовують для аналізу і регулювання грошової маси і проведення певної державної грошової політики.

Закріплення щойно вивченого матеріалу.

Це все, що я хтів розповісти вам по даній темі. Які є до мене запитання? (з’ясовую розуміння учнями викладеного матеріалу, відповідаю на запитання; якщо запитань не має, запитую учнів). Тапер діти давайте перевіримо, як ви засвоїли новий матеріал. Давайте, будь-ласка, відповіді на такі питання:

1. Які існують концепції походження грошей та яка з них більш адеква­тна ринковій практиці використання грошей в економіці?

2. Який спосіб обміну продуктами вигідніший і зручніший для учасни­ків ринку — у формі бартеру чи з допомогою грошей? Чому?

3. Дайте визначення грошей як економічної категорії.

4. Чим гроші відрізняються від звичайного товару?

5. Чи існує ймовірність повернення золота на роль грошового товару?

6. Які функції виконують гроші? В різних джерелах подається від 3 до 5 функцій грошей з чим це пов’язано?

7. У яких функціях гроші найбільше потерпають від інфляції?

8. Як може впливати на економіку зміна кількості грошей в обороті? Поясніть на основі рівняння Фішера.

ІІІ. Загальні підсумки заняття (5 хв.)

1. Гроші не були придумані людством і не є продуктом тво­рення держави, а з'явилися стихійно як результат еволюційного розвитку товарного виробництва й обміну. Тому гроші не можна вольовим способом відмінити там, де для їх існування є об'єк­тивні передумови, як і не можна запровадити там, де таких пере­думов немає.

2. Обмін за допомогою грошей має істотні переваги перед ба­ртером (натуральним обміном): здешевлює, прискорює, краще гарантує здійснення обмінних операцій, розширює можливості вибору, знімає часові і територіальні обмеження, створює умови для суспільного контролю і впливу на процеси обміну; все це сприяє прискоренню суспільного відтворення.

3. Гроші за своєю сутністю є особливим товаром, що має вла­стивості загального еквівалента — здатність обмінюватися на будь-який інший товар, загальну споживну вартість замість спе­цифічної, властивої звичайним товарам.

4. Гроші пройшли тривалий і складний шлях розвитку від зви­чайних товарів широкого вжитку до сучасних електронних грошей. Кожна зміна форми грошей зумовлювалася більш високим рівнем розвитку суспільних відносин та істотним ускладненням вимог ри­нку до грошового еквівалента.

5. Гроші виконують такі функ­ції: міри вартості, засобу обігу, засобу платежу та засобу нагрома­дження вартості. У функції міри вартості гроші забезпечують визначення вартості товарів через форму ціни. У фун­кції засобу обігу гроші обслуговують реалізацію товарів з негайним поверненням власникові еквівалентної вартості. У функції засобу платежу гроші обслуговують погашення боргових зобов'язань, що виникають у процесі розподілу та реалізації вартості.

6. Кількість грошей, необхідних державі для нормального обігу, прямо пропорційна кількості товарів та рівню їхніх цін і обернено пропорційна швидкості обігу грошей.