
- •2.4. Який клінічний матеріал може бути використаний при лабораторній діагностиці вірусних інфекцій у живих системах.
- •Вкажіть мішені дії противірусних препаратів у життєвому циклі вірусів.
- •3.1. Особливості росту клітин в культурі.
- •Особенности образования монослоя трансформированными клетками (клетки образуют мультислой)
- •Методи прямої і непрямої імунофлюоресценції.
- •Метод "летающих стекол"
- •Стандартизація лабораторних тварини за генетичними характеристиками.
- •1. Инбредные (линейные):
- •Отбор клинического материала для исследования
- •Основні групи сучасних дезінфікуючих засосбів, їх характеристики, механізми дії.
- •Галоїдовмісні сполуки
- •Альдегідовмісні сполуки
- •Пероксиданти
- •Четвертинні амонієві сполуки
- •Похідні гуанідину
- •Третинні алкіламіни (амфотензиди)
- •Композиційні препарати
- •4.5. Протигерпетичні препарати
- •5.3. Відповідно класифікації всі лабораторні тварини поділяються на 4 категорії
- •Що таке сд50, лд50, мпк, особливості їх визначення у біологічних системах.
- •6.1.Джерела одержання клітинних культур
- •Види клінічного матеріалу, що використовуються у лабораторній діагностиці вірусних інфекцій
- •6.3. Гнотобіоти і гнотобіологія
- •Які існують способи введення інфекційного матеріалу лабораторним тваринам
- •6.5.Категорії дезінфікуючих засобів в залежності від кінцевої мети їх застосування
- •7.2. Підготовка клінічного матеріалу до лабораторних досліджень в біологічних системах.
- •7.3. Стандартні умови утримання і годівлі лабораторних тварин.
- •7.4 За якими ознаками можна визначити, що в організмі лабораторної тварини відбувається репродукція вірусів.
- •7.5. Вимоги до тест-вірусів при дослідженні віруліцидної дії дезінфікуючих засобів.
- •8.1. Живильні середовища для культивування клітинних культур, їх призначення і основні характеристики.
- •8.2. Особливості деконтамінації клінічного матеріалу, що містить складні віруси.
- •8.3. Яке значення має вибір певного виду і кількості лабораторних тварин для валідації вірусологічних досліджень.
- •8.4. .Що таке лд50 та інфекційний титр вірусу, визначений на лабораторних тваринах, як між собою пов’язані ці величини.
- •8.5.Чому необхідно використовувати тест-віруси при дослідженні віруліцидної дії дезінфікуючих засобів.
- •Билет №9
- •Сольові розчини для культивування клітинних культур, їх призначення і основні характеристики.
- •9.2. Що таке стандартні умови утримання лабораторних тварин.
- •Алгоритми дослідження віруліцидної дії дезінфікуючих засобів.
- •Які основні принципи гуманного ставлення до лабораторних тварин викладені у Європейській конвенції про захист лабораторних тварин.
- •13.4.В чому полягають основні методичні прийоми при типуванні вірусів в рн у біологічних системах.
- •13.5.Визначення віруліцидної дії дезінфікуючих засобів суспензійним методом.
- •Роль ростових факторів при культивуванні культур клітин, джерела їх одержання.
- •14.2.Титрування вірусів в культурі клітин.
- •14.3.Категорій лабораторних тварин відповідно до наявності у них патогенів та умов утримання.
- •14.4.Противірусні препарати розширеного спектру дії.
- •Призначення живильних середовищ в залежності від вмісту в них сироватки.
- •15.2.Який взаємозв’язок існує між генетичним статусом тварин і об’ємом їх вибірки у групах при проведенні вірусологічних досліджень.
- •15.3.Що таке типування вірусів і як воно проводиться на лабораторних тваринах.
- •15.4Алгоритми визначення специфічної дії противірусних препаратів.
- •Визначення віруліцидної дії дезінфікуючих засобів методом тест-об"єктів.
- •Сироватка тварин як джерело ростових факторів.
- •В чому полягають основні небезпечні чинники при роботі з лабораторними тваринами.
- •16.3 Що є критерієм визначення серотипу вірусу при його типуванні в рн.
- •16.4 Як визначити оптимальний режим дії противірусних хіміопрепаратів у культурі клітин.
- •16.5 Визначення віруліцидної дії дезінфікуючих засобів при знезаражуванні білизни.
- •Билет 17
- •17.1 Основні етапи підготовки сироватки крові тварин до використання у біотехнології клітинних культур.
- •17.2 Яких правил слід дотримуватись при роботі з кров’ю та біологічними рідинами інфікованих або померлих тварин.
- •17.3 Особливості виділення вірусів з клінічного матеріалу, їх титрування та типування у біологічних системах
- •17.4 Розрахунок хіміотерапевтичного індексу противірусного хіміопрепарату.
- •17.5 Визначення віруліцидної дії дезінфікуючих засобів при знезаражуванні води. (в лекциях просто приведены все методы, именно для воды нету)
13.4.В чому полягають основні методичні прийоми при типуванні вірусів в рн у біологічних системах.
Типирование вирусов в РН
При постановке РН с целью типирования выделеленного вируса, его используют в дозе 100 ТЦД50/мл (100 ЛД50).
Диагностические сыворотки используют в рабочих разведениях не менее 20 нейтрализующих единиц в одинаковых объемах жидкости.
Готовят серийные двукратные разведения диагностической сыворотки в ПС
От 2-1 (1:2) до 2-5 (1:32) в 1 мл
Готовят суспензию выделенного вируса в инфекционной дозе 100 ЛД50 в 1 мл ПС
Диагностическую сыворотку в соответствующем разведении вводят во взаимодействие с равным объемов вируса в дозе 100 ЛД50
Смесь инкубируют(1 ч при 37 ос) для образования комплекса АГ-АТ
Начиная с образца с наименьшим разведением сыворотки, смеси наносят на отмытые культуры клеток или вводят лабораторным животным (КЭ)(по 4 тест-объекта на каждую смесь)
Контроли (по 4 тест-объекта) :
К дозы вируса (ЛД50);
К манипуляции (ФР)
К токсичности сыворотки
За живыми системами наблюдают в течение 5-21 дня
Результат РН считеют положительным, если в группах животных (КК, КЭ), получивших смесь сыворотки и 100 ЛД50 вируса объекты выживут или не заболеют
Серотип выделенного вируса определяется типом сыворотки, нейтрализующей 100 ТЦД50 или 100 ЛД50 этого вируса.
Если диагностируемый вид вируса представлен большим количеством серотипов (например Коксаки А, В), для постановки РН используют смеси известных сывороток или поливалентные сыворотки
13.5.Визначення віруліцидної дії дезінфікуючих засобів суспензійним методом.
Суспензійний метод
Дозволяє забезпечити контакт досліджуваного дезінфекційного засобу з концентрованим вірусовмісним матеріалом у рідкому середовищі
Надає можливість моделювання дезінфекції біологічних рідин (варіант з білковим навантаженням);
Відносно безпечний при виконанні для персоналу лабораторії
Не застосовується при відсутності прийнятних способів припинення дії дезінфектанту після завершення експозиції з вірусовмісною рідиною.
Виконання суспензійного методу
Змішують рівні об'єми вірусовмісної рідини (з відповідним інфекційним титром тест-вірусу в ній) та досліджуваного дезінфекційного засобу, кінцева концентрація якого в розчині в 2 рази перевищує ту, що вказано в інструкції по застосуванню.
Час експозиції в даному тесті становить 1 хвилину або 30 секунд, якщо в інструкції виробником не передбачено інакше.
Після завершення експозиції до суміші вірус - дезінфектант додають рівну кількість розчину нейтралізатору і витримують 5 хв.
Виконання суспензійного методу
Після завершення заданих експозицій готують послідовні десятиразові серійні розведення одержаних дослідних і контрольних проб у підтримуючому живильному середовищі від 10-1 до 10-4.
Титр вірусу в них (залишкову інфекційну активність тест-вірусу) визначають стандартним методом
Контроль: контрольну пробу готують паралельно з дослідною, використовуючи замість дезінфекційного засобу стерильну дистильовану воду.
Критерії оцінки
Загальну віруліцидну ефективність розраховують як різницю між титром вірусу в присутності дезінфектанту і його титром в присутності розчинника:
Е=тк - тд , де
Е – загальна віруліцидна ефективність;
Тк – титр вірусу в контролі;
Тд – титр вірусу в суміші вірус/дезінфектант.
Результат
Рзультат випробування віруліцидної дії дезінфекційного засобу по відношенню до відповідного тест-вірусу вважається позитивним, якщо досягається зменшення інфекційного титру тест-вірусу не менше ніж на 4.0 lg тцд50/мл в порівнянні з контролем
Білет 14