
- •Внутрішні води.
- •Природні зони. Висотна поясність
- •Загальна характеристика розвитку рекреаційно-туристської індустрії в регіоні.
- •Основні туристські райони та центри. Південноамериканський макрорайон об'єднує 4 мезорайони (Бейдик о.О. Словник-довідник з географії туризму, рекреалогії та рекреаційної географії):
- •Бразилія
- •Північ або Амазонія.(головними туристськими центрами є міста Манаус та Белен).
- •Північний Схід. (головні центри – м. Ресіфі, м. Сальвадор, м. Форталеза).
- •Еквадор
- •М ал.5. Рекреаційно-туристські райони та центри Еквадору
- •2) На сході - передгірні рівнини Ор'єнте (головний центр – м. Пуйо);
- •3) На заході - Коста (головні центри – м. Гуаякіль, м. Салінас.)
- •Буенос-Айрес та прилеглі території.
- •Патагонія (головним центром є гірськолижний курорт Сан-Карлос-де-Барілоче).
- •Пампа. (головними центрами є міста Кордова, Санта-Фе, Росаріо).
- •Північний (Чако) – головними центрами є міста Корріентес та Сальта.
Загальна характеристика розвитку рекреаційно-туристської індустрії в регіоні.
Для даного регіону характерна незначна доля на світовому туристському ринку, що пояснюється такими причинами:
Значна віддаленість від світових економічних центрів, які є основними постачальниками туристів.
Низький економічний розвиток переважної більшості країн та нестабільність економіки відносно розвинених Бразилії, Аргентини та Венесуели.
Політична нестабільність в багатьох країнах регіону.
Наявність значних осередків терористичних угрупувань та процвітання наркобізнесу, що особливо стосується країн в північно-західній частині регіону.
Дуже низький рівень розвитку транспортних комунікацій, особливо в межах Анд та Амазонії.
Відсутність в більшості країн рекреаційно-туристської інфраструктури, яка б відповідала міжнародним стандартам.
Неосвоєність значної кількості природних та суспільно-історичних рекреаційно-туристських ресурсів.
Але незважаючи на ці несприятливі для розвитку туризму фактори рекреаційна галузь в регіоні з кожним роком поступово виходить на провідні місця в господарстві багатьох країн. Цьому сприяють перш за все такі фактори:
Постійне зростання кількості закладів розміщення та покращення обслуговування в них при незначному зростанні цін на рекреаційні послуги.
Швидкий розвиток транспортних комунікацій, особливо це стосується автомобільних доріг та залізниць. (Загальна протяжність автошляхів складає майже 3 млн км, разом з тим з кожним роком зростає кількість автотранспорту в регіоні, що в свою чергу сприяє підвищенню мобільності населення. В другій половині ХХ століття побудовано трансконтинентальні магістралі, які сполучають майже всі країни регіону – Панамериканське, Трансамазонське та Окраїнне шосе сельви. Стосовно залізничного транспорту слід сказати про поступове зростання його долі у перевезеннях, хоча цьому заважають такі проблеми: колоніальна спрямованість залізниць (від джерел сировини до портів), різноколійнеість залізниць та їх застарілість в більшості випадків.)
Значний розвиток морського та повітряного транспорту (наявні міжнародні аеропорти в Буенос-Айресі, Ріо-де Жанейро, Каракасі, Сант-Яго та ін.).
Сприятливе географічне розташування щодо високоємного туристського ринку Північної Америки (США та Канада).
Поступове зростання долі внутрішньо регіонального туристського обміну між країнами Південної Америки.
Наявність величезної кількості природних (сприятливий клімат, велика кількість пляжів, гірські масиви, різноманітні мальовничі ландшафти тощо) та культурно-історичних (індіанських та колоніальних) рекреаційно-туристських ресурсів.
На сьогоднішній день головними напрямками туризму в регіоні є перш за все
приморський відпочинок з використанням пляжних та водних ресурсів, пізнавальний туризм, пов’язаний з залишками давніх індіанських цивілізацій, особливо інків, а також з неосвоєними просторами Амазонії, особливе місце займає розважальний туризм, пов’язаний з проведенням карнавалів (особливо в Ріо-де Жанейро) корида (Венесуела), а також різноманітних спортивних змагань, особливо футболу, який посідає особливе місце в цьому регіоні.
Для прийому та обслуговування туристів останнім часом створено досить багато рекреаційно туристських закладів. Особливої уваги заслуговують надзвичайно потужні комплекси Мар-дель-Плата (1500 готелів) в Аргентині, Копакабана, Лебнон, Іпанема, о.Банал в Бразилії, Мендоса в Аргентині, Пунта-дель-Еста в Уругваї, Вінья-дель-Мар в Чилі та ін.
Для більшості країн характерний сусідський обмін туристами. Головними постачальниками туристів в регіоні є Бразилія, Чилі, та Аргентина. Крім того досить вагомий внесок в наповнення туристського ринку роблять країни Північної Америки, особливо Канада та США, на які припадає близько 25% туристів. Серед інших держав вагомий внесок роблять деякі країни Європи, особливо колишні метрополії – Іспанія, Португалія, Нідерланди, Франція, Великобританія та Німеччина.
Туристопотоки
з Південної Америки незначні і спрямовані
переважно до Європи, де особливо
виділяються Іспанія, Італія та Франція,
а також до США. Інші регіони світу майже
не відвідуються.