Сітчаста зона

У сітчастій зоні виробляються статеві гормони (андрогени, які є речовинами - попередниками естрогенів). Дані статеві гормони грають роль дещо іншу, ніж гормони, що виділяються статевими залозами. Вони активні до статевого дозрівання і після дозрівання статевих залоз, у тому числі вони впливають на розвиток вторинних статевих ознак.

Мозкова речовина надниркових залоз

Клітини мозкової речовини надниркових залоз виробляють катехоламіни - адреналін і норадреналін. Ці гормони підвищують артеріальний тиск, посилюють роботу серця, розширюють просвіти бронхів, збільшують рівень цукру в крові. У стані спокою вони постійно виділяють невеликі кількості катехоламінів. Під впливом стресової ситуації секреція адреналіну і норадреналіну клітинами мозкового шару надниркових залоз різко підвищується.

Крім адреналіну і норадреналіну клітини мозкового шару виробляють пептиди, що виконують регуляторну функцію в центральної нервової системи і шлунково-кишковому тракті. Серед цих речовин:

• Речовина P

• Вазоактивний інтестинального поліпептид

• Соматостатин

• Бета-енкефалін

21. Загальна характеристика травної системи. Морфофункціональні особливості різних відділів травного каналу

Травний тракт здійснює такі функції: секреторну, моторну, всмоктувальної, екскреторну. Секреторна функція полягає в утворенні залозистими клітинами травних соків містять ферменти, які розщеплюють білки, жири, вуглеводи. Моторна функція здійснюється мускулатурою травного тракту і забезпечує жування, ковтання, пересування їжі по травному тракту і всмоктування неперетравлених залишків. Всмоктування здійснюється слизовою оболонкою шлунка, тонкого і товстого кишечника. Цей процес забезпечує надходження переварених органічних речовин, солей, вітамінів і води у внутрішнє середовище організму. Екскреторна функція проявляється виділенням речовин з внутрішнього середовища в просвіт шлунково-кишкового тракту, який приймає участь у підтримці кислотно-лужного та водно-сольового рівноваги. Будова травного тракту забезпечує виконання його основних функцій. Травний тракт починається ротовим отвором, за яким слід порожнину рота, де їжа піддається механічній обробці і починається її хімічне перетворення під впливом секрету, що надходить з слинних залоз. Потім ротова порожнина переходить у звужену частину травного тракту - глотку і стравохід, через які проводиться харчова грудка в шлунок. У шлунку їжа піддається подальшим хімічним перетворенням під впливом шлункового соку, виділень залозами шлунка. Шлунок переходить у тонку кишку - найбільш вузьку і довгу частину шлунково-кишкового тракту. У тонкому кишечнику відбувається істотне хімічне перетворення поживних речовин, тому що сюди надходить сік підшлункової залози, дуже багатий ферментами, виділяється кишковий сік залозистими клітинами кишечнику, а також виливається жовч, продукуються печінкою. У тонкому кишечнику відбувається всмоктування поживних речовин. Тонка кишка переходить в більш широкий по просвіту відділ травного тракту - товсту кишку. Тут закінчується травлення і відбувається головним чином всмоктування води, мінеральних солей і формування калових мас. Травний тракт закінчується заднім прохідним отвором, через яке видаляються з організму неперетравлені частини їжі. Відділи тонкої кишки

Тонка кишка (intestinum tenue) розташована в середній області живота, донизу від шлунка й поперечної ободової кишки, досягаючи входу в порожнину тазу. Довжина тонкої кишки в людини коливається від 2,2 до 4,5 м. У чоловіків вона трохи довша, ніж у жінок. Тонка кишка має форму трубки, що у поперечнику становить близько 47 мм, а наприкінці - близько 27 мм. Верхньою межею тонкої кишки є воротар шлунка, а нижньою - ілеоцекальний клапан у місці входу в сліпу кишку. У тонкій кишці виділяють три відділи: 12-палу кишку, порожню і й клубову.

Дванадцятипала кишка (лат. duodenum, читається „дуоденум”) - початковий відділ тонкого кишечника, має форму букви „С” і довжину 25-30 см (21 см у живої людини), обгинає голівку підшлункової залози. Назва цьому відділу дана відповідно до довжини цієї кишки, що древні анатоми вимірювали на пальцях. Дванадцятипала кишка тісно анатомічно і функціонально зв'язана з підшлунковою залозою і жовчовидільною системою. Саме у неї відкриваються загальна жовчна протока і головна протока підшлункової залози (у більшості людей вона впадає в загальну жовчну протоку, але у деяких йде окремо).

Дванадцятипала кишка починається під печінкою на рівні XІІ грудного або І поперекового хребця, праворуч від хребетного стовпа, йде спочатку горизонтально, потім згинається, переходячи у низхідну частину, що тягнеться до рівня ІІІ поперекового хребця. Тут вона переходить у нижню горизонтальну частину. Піднімаючись трохи догори, кишка на рівні ІІ поперекового хребця вигинається і переходить у порожню кишку [43]. Початковий відділ дванадцятипалої кишки називається верхньою частиною (pars superіor), другий відділ - спадною частиною (pars descendens). Наступний відділ називають горизонт.