
- •3.Завдання гістології,її місце серед біологічних наук.
- •14.Нервова тканина. Її значення. Склад нервової тканини. Нейрон і нейроглія.
- •15.Будова нейрона. Типи відростків нейрона. Морфо-функціональна класифікація нейрона.
- •16. Нейроглія, її значення та класифікація. Характеристика видів нейроглії
- •17. Будова та ф-ції нервових волокон та нервових закінчень
- •20.Ендокринні залози:гіпофіз,щитоподібна,прищитоподібна,надниркова.
- •Сітчаста зона
- •Мозкова речовина надниркових залоз
- •21. Загальна характеристика травної системи. Морфофункціональні особливості різних відділів травного каналу
- •22.Будова органів дихання,значення,дихання. Повітряносні шляхи.
- •23.Функція та будова шкіри. Похідні шкіри.
- •24.Функції та будова сечової системи.Нефрон.
- •25.Статева система.
- •26.Нервова система. Органи чуття,нюху,зору.
- •27.Правила роботи в гістологічній лабораторії. Організація місця.
- •28.Розтин тварин,забір матеріалу.
- •29. Фіксація матеріалу. Фіксатори.
- •31,32 Заливка тканин та виготовлення зрізів
- •31 Методика заливки в целоїдин
- •32 Методика заливки у парафін
- •33.Мікротом,його будова.Мікротомні ножі.
- •34. Приготування зрізів.Техніка знімання парафінових зрізів з ножа.
- •35. Метод наклейки зрізів на предметні скла
- •36 Заморожуючий мікротом.
- •37.Забарвлення зрізів.Барвники основні,нейтральні.Техніка забарвлення зрізів.
- •38.Оформлення зрізів у заключні середовища
- •39.Приготування розч. Еозину, гематоксиліну Ерліха, Майера, Вайгерта. Кислий гематоксилін Ерліха
- •40.Забервлення гіст.Зрізу гематоксилін-еозином.
- •41.Забарвлення зрізу залізним гематоксиліном по гейденгайну
- •42. Метод ван гізон та малорі.
- •44. Забарвлення нервової тканини за метдом Більшовського—Гросс у модифікації Лаврентьєва.
- •45. Правила роботи з біопсійним матеріалом
Сітчаста зона
У сітчастій зоні виробляються статеві гормони (андрогени, які є речовинами - попередниками естрогенів). Дані статеві гормони грають роль дещо іншу, ніж гормони, що виділяються статевими залозами. Вони активні до статевого дозрівання і після дозрівання статевих залоз, у тому числі вони впливають на розвиток вторинних статевих ознак.
Мозкова речовина надниркових залоз
Клітини мозкової речовини надниркових залоз виробляють катехоламіни - адреналін і норадреналін. Ці гормони підвищують артеріальний тиск, посилюють роботу серця, розширюють просвіти бронхів, збільшують рівень цукру в крові. У стані спокою вони постійно виділяють невеликі кількості катехоламінів. Під впливом стресової ситуації секреція адреналіну і норадреналіну клітинами мозкового шару надниркових залоз різко підвищується.
Крім адреналіну і норадреналіну клітини мозкового шару виробляють пептиди, що виконують регуляторну функцію в центральної нервової системи і шлунково-кишковому тракті. Серед цих речовин:
Речовина P
Вазоактивний інтестинального поліпептид
Соматостатин
Бета-енкефалін
21. Загальна характеристика травної системи. Морфофункціональні особливості різних відділів травного каналу
Травний тракт здійснює такі функції: секреторну, моторну, всмоктувальної, екскреторну. Секреторна функція полягає в утворенні залозистими клітинами травних соків містять ферменти, які розщеплюють білки, жири, вуглеводи. Моторна функція здійснюється мускулатурою травного тракту і забезпечує жування, ковтання, пересування їжі по травному тракту і всмоктування неперетравлених залишків. Всмоктування здійснюється слизовою оболонкою шлунка, тонкого і товстого кишечника. Цей процес забезпечує надходження переварених органічних речовин, солей, вітамінів і води у внутрішнє середовище організму. Екскреторна функція проявляється виділенням речовин з внутрішнього середовища в просвіт шлунково-кишкового тракту, який приймає участь у підтримці кислотно-лужного та водно-сольового рівноваги. Будова травного тракту забезпечує виконання його основних функцій. Травний тракт починається ротовим отвором, за яким слід порожнину рота, де їжа піддається механічній обробці і починається її хімічне перетворення під впливом секрету, що надходить з слинних залоз. Потім ротова порожнина переходить у звужену частину травного тракту - глотку і стравохід, через які проводиться харчова грудка в шлунок. У шлунку їжа піддається подальшим хімічним перетворенням під впливом шлункового соку, виділень залозами шлунка. Шлунок переходить у тонку кишку - найбільш вузьку і довгу частину шлунково-кишкового тракту. У тонкому кишечнику відбувається істотне хімічне перетворення поживних речовин, тому що сюди надходить сік підшлункової залози, дуже багатий ферментами, виділяється кишковий сік залозистими клітинами кишечнику, а також виливається жовч, продукуються печінкою. У тонкому кишечнику відбувається всмоктування поживних речовин. Тонка кишка переходить в більш широкий по просвіту відділ травного тракту - товсту кишку. Тут закінчується травлення і відбувається головним чином всмоктування води, мінеральних солей і формування калових мас. Травний тракт закінчується заднім прохідним отвором, через яке видаляються з організму неперетравлені частини їжі. Відділи тонкої кишки
Тонка кишка (intestinum tenue) розташована в середній області живота, донизу від шлунка й поперечної ободової кишки, досягаючи входу в порожнину тазу. Довжина тонкої кишки в людини коливається від 2,2 до 4,5 м. У чоловіків вона трохи довша, ніж у жінок. Тонка кишка має форму трубки, що у поперечнику становить близько 47 мм, а наприкінці - близько 27 мм. Верхньою межею тонкої кишки є воротар шлунка, а нижньою - ілеоцекальний клапан у місці входу в сліпу кишку. У тонкій кишці виділяють три відділи: 12-палу кишку, порожню і й клубову.
Дванадцятипала кишка (лат. duodenum, читається „дуоденум”) - початковий відділ тонкого кишечника, має форму букви „С” і довжину 25-30 см (21 см у живої людини), обгинає голівку підшлункової залози. Назва цьому відділу дана відповідно до довжини цієї кишки, що древні анатоми вимірювали на пальцях. Дванадцятипала кишка тісно анатомічно і функціонально зв'язана з підшлунковою залозою і жовчовидільною системою. Саме у неї відкриваються загальна жовчна протока і головна протока підшлункової залози (у більшості людей вона впадає в загальну жовчну протоку, але у деяких йде окремо).
Дванадцятипала кишка починається під печінкою на рівні XІІ грудного або І поперекового хребця, праворуч від хребетного стовпа, йде спочатку горизонтально, потім згинається, переходячи у низхідну частину, що тягнеться до рівня ІІІ поперекового хребця. Тут вона переходить у нижню горизонтальну частину. Піднімаючись трохи догори, кишка на рівні ІІ поперекового хребця вигинається і переходить у порожню кишку [43]. Початковий відділ дванадцятипалої кишки називається верхньою частиною (pars superіor), другий відділ - спадною частиною (pars descendens). Наступний відділ називають горизонт.