1.4 Права та обов’язки суб’єктів перевезення небезпечних вантажів

З огляду на те, що небезпечний вантаж представляє собою речовини, матеріали, вироби, відходи виробничої та іншої діяльності, які внаслідок притаманних їм властивостей за наявності певних факторів можуть під час перевезення спричинити вибух, пожежу, пошкодження технічних засобів, пристроїв, споруд та інших об'єктів, заподіяти матеріальні збитки та шкоду довкіллю, а також призвести до загибелі, травмування, отруєння людей, тварин. В зв’язку з цим в Україні прийнятий окремий закон, направлений на врегулювання відносин під час перевезення небезпечних вантажів. Крім цього, Україна приєдналася до численних міжнародних та міждержавних угод з перевезення небезпечних вантажів.

Суб'єкт перевезення небезпечних вантажів - підприємство, установа, організація або фізична особа, які відправляють, перевозять або одержують небезпечні вантажі (відправники, перевізники та одержувачі).

Відправник небезпечного вантажу - зазначена в перевізних документах юридична (резидент і нерезидент) або фізична особа (громадянин України, іноземець, особа без громадянства), яка підготовлює та подає цей вантаж для перевезення.

Згідно із законом України «Про перевезення небезпечних вантажів», вiдправник небезпечних вантажiв має право на:

     одержання у встановленому порядку достовiрної iнформацiї про продукцiю або вiдходи, якi належать до небезпечних вантажiв i подаються ними до перевезення;

     передачу небезпечного вантажу перевiзнику для перевезення його вiдповiдно до встановленого порядку;

     перевезення небезпечного вантажу, поданого для перевезення, у визначений договором (нормативним актом) строк;

     вiдшкодування збиткiв, що виникли внаслiдок втрати чи пошкодження небезпечного вантажу або безпiдставної вiдмови перевiзника вiд прийняття небезпечного вантажу до перевезення.

     Вiдправник небезпечних вантажiв зобов'язаний:

     здiйснювати заходи щодо фiзичного захисту, охорони i безпеки небезпечних вантажiв до передачi їх перевiзнику;

     надавати перевiзнику необхiднi документи з достовiрною iнформацiєю про небезпечний вантаж, а в разi дорожнього перевезення - аварiйну картку;

     забезпечувати пiдготовку вантажу до вiдправлення, подавати перевiзнику небезпечний вантаж у вiдповiднiй упаковцi (тарi), контейнерi, цистернi та засобi пакування;

     забезпечувати у певних випадках фiзичний захист, охорону i супроводження небезпечного вантажу пiд час перевезення;

     забезпечувати проведення спецiального навчання, пiдвищення квалiфiкацiї осiб, якi займаються вiдправленням небезпечних вантажiв, та їх медичного огляду;

     надавати в установленому порядку необхiдну iнформацiю про вiдправлення небезпечних вантажiв iншим суб'єктам перевезення та органам, зазначеним у статтях 10, 15 i 16 цього Закону;

     здiйснити в установленому порядку страхування вiдповiдальностi на випадок настання негативних наслiдкiв перевезення небезпечних вантажiв;

     вiдшкодовувати витрати та збитки, заподiянi внаслiдок порушення ним законодавства з питань перевезення небезпечних вантажiв[6, ст. 7].

Належне виконання договору перевізником обумовлене дотриманням ним низки обов'язків, що випливають безпосередньо зі статуту (кодексу) і необхідних умов для нормального початку та завершення перевізного процесу. Це, зокрема, реалізується на різних стадіях виконання договору: при його укладенні; у процесі перевезення вантажу; збереження і видачі в пункті призначення.

Перевізник — спеціалізована транспортна організація або юридична особа, яка зобов’язується за договором перевезення і відповідно до транспортних статутів, кодексів і правил своєчасно доставити довірений вантаж в пункт призначення, видати його вантажоодержувачу або іншій уповноваженій на одержання вантажу особі і відповідальна до цього моменту за втрату, недостачу і псування вантажу, що транспортується.

На перевізника покладається обов'язок: • своєчасно подати відправникові вантажу транспортні засоби, справні в технічному і комерційному стані, тобто придатні для перевезення конкретного вантажу (наприклад, контейнери й вагони, які очищені від залишків вантажу і сміття, а в необхідних випадках — промиті та продезінфіковані); • своєчасно здійснити завантаження вантажу й опломбувати транспортний засіб (якщо за договором це покладено на перевізника); • забезпечити цілісність і схоронність прийнятого до перевезення вантажу. Цей обов'язок виникає з моменту одержання перевізником вантажу до перевезення і до видачі його одержувачеві у пункті призначення. Забезпечення цілісності та схоронності вантажу включає також дотримання особливих правил перевезення щодо певних видів вантажів (наприклад, вантаж, який швидко псується при перевезенні, потребує дотримання відповідних температур); • доставити вантаж до пункту призначення у строк, встановлений погодженням сторін, якщо транспортними статутами, кодексами та правилами, що видаються згідно з ними, не передбачено інше, а в разі відсутності таких строків --у розумний строк. Наприклад, на морському транспорті строки доставки вантажів можуть бути встановлені законом або договором, а в разі їх відсутності вантаж доставляється відповідно до строків, звичайно прийнятих у морській практиці (ст. 160 Кодексу торговельного мореплавства України); • своєчасно повідомити одержувача про прибуття вантажу на його адресу. Так, залізниця повідомляє одержувача в день прибуття вантажу, проте не пізніше 12 годин наступного дня (ст. 58 Статуту залізниць); • видати вантаж одержувачеві, зазначеному в транспортному документі. При видачі вантажу в пункті призначення перевізник повинен дотримуватись правил, чинних на певному виді транспорту. Так, відповідно до ст. 66 Статуту автомобільного транспорту, перевізник при здаванні вантажу одержувачеві зобов'язаний перевірити масу, кількість місць і стан вантажу в разі: видачі вантажу зі складу вантажної автостанції; прибуття вантажу в несправному кузові рухомого складу та ін;

Згідно з Конвенція «Про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» від 01.08.2006року перевізник відповідає за дії і недогляд своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення,коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов’язки, як за власні дії і недогляди.

Перевізник небезпечних вантажів має право на:

своєчасне одержання небезпечного вантажу разом з відповідними документами з повною інформацією про вантаж;

проведення всебічної передбаченої законодавством перевірки небезпечного вантажу, що приймається до перевезення, та документів на нього;

відмову у прийнятті до перевезення небезпечного вантажу у разі невідповідності вантажу або документів на нього встановленим вимогам;

відшкодування збитків, заподіяних йому внаслідок подання відправником недостовірної інформації про вантаж або несвоєчасного прийняття його одержувачем.

Перевізник небезпечних вантажів зобов'язаний:

приймати небезпечні вантажі до перевезення, якщо вантаж і документи на нього відповідають встановленим вимогам;

забезпечувати перевезення небезпечних вантажів у встановленому порядку визначеними транспортними засобами;

у разі дорожнього перевезення розробити та погодити з Державтоінспекцією Міністерства внутрішніх справ України маршрути і режими перевезення небезпечних вантажів;

забезпечити своєчасний огляд транспортних засобів у підрозділах Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України та отримання відповідного свідоцтва про допуск до перевезення небезпечного вантажу; під час перевезення не відхилятися від узгодженого маршруту, додержуватися безпечних умов руху та постійно контролювати стан транспортного засобу і вантажу;

перевозити у встановлений строк небезпечний вантаж та передавати його одержувачу;

забезпечувати належне зберігання небезпечного вантажу;

у відповідних випадках здійснювати заходи фізичного захисту і охороняти небезпечний вантаж;

забезпечувати проведення спеціального навчання, підвищення кваліфікації осіб, які здійснюють перевезення небезпечних вантажів, та їх медичного огляду;

в разі дорожнього перевезення забезпечувати одержання водіями свідоцтв про допуск до перевезення небезпечних вантажів встановленого зразка після навчання та складання відповідних іспитів в Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України;

надавати в установленому порядку необхідну інформацію про перевезення небезпечних вантажів іншим суб'єктам перевезення та органам, зазначеним у статтях 10, 15 і 16 цього Закону, в разі дорожнього перевезення - Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України;

здійснювати в установленому порядку обов'язкове страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення таких вантажів;

відшкодовувати витрати та збитки, заподіяні внаслідок порушення ним законодавства з питань перевезення небезпечних вантажів [7, ст. 8].

Права та обов'язки одержувача у сфері перевезення небезпечних вантажів  Одержувач небезпечних вантажів має право на:  своєчасне одержання небезпечних вантажів разом з документами на них;  відшкодування збитків за втрату, пошкодження, затримку перевезення небезпечного вантажу.  Одержувач небезпечних вантажів зобов'язаний:  своєчасно прийняти небезпечний вантаж, що надійшов на його адресу, та документи на нього;  здійснювати заходи щодо збереження та забезпечення безпеки небезпечних вантажів;  забезпечувати проведення спеціального навчання, підвищення кваліфікації осіб, які займаються прийманням небезпечних вантажів, та їх медичного огляду;  надавати в установленому порядку необхідну інформацію про одержання небезпечних вантажів іншим суб'єктам перевезення та органам, зазначеним у статтях 10, 15 і 16 цього Закону;  здійснити в установленому порядку страхування відповідальності на випадок настання негативних наслідків перевезення небезпечних вантажів;  відшкодовувати витрати та збитки, заподіяні внаслідок несвоєчасного прийняття небезпечних вантажів і порушення ним законодавства з питань перевезення небезпечних вантажів. 

Державне управління у сфері перевезення небезпечних вантажів здійснюють Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі транспорту, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування, а також інші спеціально уповноважені державні органи відповідно до їх компетенції. До компетенції Кабінету Міністрів України у сфері перевезення небезпечних вантажів належать: встановлення порядку спеціального навчання працівників суб'єктів перевезення небезпечних вантажів. До компетенції Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України у сфері дорожнього перевезення небезпечних вантажів належать:  розробка і подання на затвердження Міністерству внутрішніх справ України за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту нормативно-правових актів з питань дорожнього перевезення небезпечних вантажів;  контроль безпеки дорожнього руху під час дорожнього перевезення небезпечних вантажів, додержання законодавства, правил і нормативів у цій сфері, у тому числі забезпечення організації підготовки водіїв автотранспортних засобів, здійснення приймання іспитів з видачею відповідних свідоцтв установленого зразка, забезпечення проведення експертної оцінки і погодження умов, необхідних для дорожнього перевезення небезпечних вантажів, оформлення на спеціальних бланках і видача у встановленому порядку дозволів на дорожнє перевезення небезпечних вантажів.

Отже, з огляду на вищевикладене, потрібно зауважити, що суб’єкти задіяні в перевезенні небезпечних вантажів мають, як права так і обов’язки, чітко зазначенні і відокремленні статтями в законі України «Про перевезення небезпечних вантажів», законі України «Про транспорт».

Державне управління у сфері перевезення небезпечних вантажів здійснюють спеціально уповноваженні органи виконавчої влади, контроль за діяльністю, яких здійснює Кабінет Міністрів України.

Доцільно зауважити, що на сьогоднішній день є чинним Наказ Міністерства транспорту та зв'язку України Про затвердження Порядку визначення органу,уповноваженого проводити перевірку знань працівників суб'єктів перевезення небезпечних вантажів (від 20.08.2010 року №604).

Цей Порядок установлює процедуру визначення органу, уповноваженого проводити перевірку знань працівників суб'єктів перевезення небезпечних вантажів (далі - Уповноважений орган). Такі працівники суб'єктів перевезення небезпечних вантажів (далі - працівники), займаються: класифікацією, пакуванням, маркуванням чи нанесенням знаків небезпеки та інформаційних табло на упаковки, оформленням транспортних документів, відправленням, перевезенням або прийманням небезпечних вантажів, проведенням вантажних та інших операцій, пов'язаних з перевезенням таких вантажів[15, ст. 1].