1.3 Поняття та особливості договору перевезення вантажів та договору перевезення небезпечних вантажів

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюється договором, якщо інше не встановлено ЦК України [2, ст. 908]. У главі 64 ЦК України міститься перелік низки договорів, що опосередковують відносини з перевезення вантажів, пасажирів, багажу й пошти. Де зазначено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

У Господарському кодексі України (статті 306-315) визначено загальні норми щодо договорів про перевезення пасажирів і вантажів. Детальніше умови перевезення пасажирів, вантажів і багажу та відповідальність сторін за цими перевезеннями регулюють статути (кодекси) окремих видів транспорту та правила, прийняті у встановленому порядку. Зокрема, на залізничному транспорті діє Закон України «Про залізничний транспорт» від 4 липня 1996 р., Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві),а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату[2, ст. 909 ].

Особливості цього виду договору полягають не лише в його предметі, а й в наявності інших специфічних ознак. Насамперед, це особливий суб’єктний склад – однієї із сторін договору, яка виконує обов’язки перевізника, виступає особа (юридична, в окремих випадках – фізична) зі спеціальною правосуб’єктністю, що випливає із Закону України «Про транспорт».від 10 листопада 1994 року. Відповідно до ст. 6 цього Закону перевезення вантажів, надання інших транспортних послуг, експлуатація і ремонт шляхів сполучення здійснюються залізницями, пароплавствами, портами (пристанями), автомобільними, авіаційними, дорожніми підприємствами та організаціями, якщо це передбачено їх статутами. Господарська діяльність суб’єкта з надання послуг виробничого характеру має ту особливість, що надання перелічених послуг становить зміст такої діяльності, є невіддільним від цієї діяльності. Таким чином, перевізником зазвичай є орган транспорту (залізниця, пароплавство, порт (пристань), автомобільне, авіаційне, дорожнє підприємство та організація), якому надано право укладати договори перевезення безпосередньо або через свої підрозділи транспортними статутами та кодексами, тобто суб’єкт господарської діяльності, який має спеціальну правосуб’єктність[28].

Транспортні договори поділяються на основні і допоміжні. Основні транспортні договори опосередковують головну сферу взаємовідносин між транспортними організаціями і замовниками; до них, власне, і належить класичний договір перевезення вантажів. Допоміжні договори сприяють організації процесу перевезення; до них, зокрема, належать договори на організацію перевезень.

Предметом цих договорів є перевезення вантажів. Найбільш загальне визначення ва вантажуміститься в п. 1 Наказ Міністерства транспорту України «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» від 14.10.97 p., за яким вантажем вважаються всі предметиз моменту Їх прийняття до здачі одержувачу вантажу. На залізничному транспорті вантажем вважаються матеріальні цінності, які перевозяться залізничним транспортом у спеціально призначеному для цього вантажному рухомому складі[19, п. 6].

У Повітряному кодексі України під вантажем розуміється будь-яке майно, що перевозиться на борту повітряного судна, крім пошти, бортових припасів і багажу, що перевозяться згідно з багажною квитанцією [9].

Зокрема, згідно з Конвенцією про полегшення міжнародного морського судноплавства 1965 р., вантаж – це будь-які товари і будь-якого роду предмети, що перевозяться на судні, за винятком пошти, судових припасів, судових запасних частин і спорядження, особистих речей команди і багажу, що слідує з пасажирами [40].

Укладається договір у письмовій формі і підтверджується складанням і видачею відправнику вантажу транспортної накладної, коносамента або іншого документа на вантаж,передбаченого відповідним транспортним статутом або кодексом. Цей договір є реальним,оскільки зобов’язання перевізника виникають лише до того вантажу, який був зданий вантажовідправником і прийнятий перевізником для його доставки у пункт призначення, та двостороннім договірним зобов’язанням, в якрму права і обов’язки має і перевізник, і відправник вантажу[41].

Сторонами договору перевезення вантажів є відправник і перевізник вантажу. Крім того, у відносинах перевезення вантажу бере участь і його одержувач, не виступаючи, що прадв стороною договору перевезення. Відносини одержувача з відправником визначаються:

Товарно-транспортна накладна — єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення, вантажу та обліку виконаної роботи [12, п. 1].

Накладна залізнична — основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту залізниць України від 6 квітня 1998 р. і наданий залізниці відправником разом із вантажем. Накладна є обов’язко­вою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони — одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення [19, п. 6].

Коносамент - документ, що засвідчує одержання вантажу для транспортування морським шляхом. Видається перевізником відправникові вантажу. Це доказ укладення договору морського перевезення, а також є товаророзпорядчим документом. У зовнішній торгівлі широко практикується продаж товарів шляхом передачі коносамента покупцеві. Може бути іменним (на ім'я певного одержувача вантажу), ордерним (в розпорядженні від-правника або одержувача) або на пред'явника. Може складатись на підставі письмового документа, підписаного відправником (вантажний ордер). За достовірність відомостей, зазначених у вантажному ордері, відповідає відправник[37].

Враховуючи, що договорами перевезення встановлюються взаємні зобов’язання між транспортними підприємствами і їх клієнтурою по перевезеннях вантажів, пасажирів, багажу (вантажобагажу) тощо, регулюються відносини між вказаними сторонами і, відповідно, забезпечуються внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв’язки України й потреби населення в перевезеннях різними видами транспорту, значення цих транспортних договорів особливо зростає в сучасних умовах переходу України до розвинених ринкових відносин, інтеграції України до світової економічної системи [24, c. 164].

Перевізник — особа, яка укладає або від імені якої укладено договір перевезення (транспортні організації та підприємства — залізниці, судноплавні акціонерні компанії, автотранспортні підприємства, підприємства повітряного транспорту тощо), до складу якого мають входити: відповідні управлінські структури (органи управління транспортного підприємства); персонал (водії, екіпаж) транспортного засобу;   Вантажовідправник (відправник вантажу, вантажовласник) — фізична чи юридична особа, яка передає вантаж у відання інших осіб чи компаній (агенту-експедитору чи експедитору, перевізнику чи оператору перевезення) для його доставки одержувачу.луговуючий персонал (технічний, медичний та інший).

 Вантажоодержувач (одержувач вантажу, вантажовласник) — зазначена у документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку[42].

Від імені залізниць і пароплавств договір перевозки укладають керівники станцій, портів і пристаней, від інших підприємств транспорту – органи цих юридичних осіб призначені або обрані у відповідності до їх статутів чи положень. 

За своїм змістом договір перевозки є двостороннім: кожен з його учасників наділений правами і обов’язками, кожна сторона має право вимагати за свою дію відповідної дії від іншої сторони. Договір перевозки оплатний – оскільки кожна із його сторін має за мету задоволення майнового інтересу. Розмір плати за перевезення вантажів залежить від ваги, відстані і способу перевозки, у зв’язку з чим законодавство вимагає від відправника правильного подання цих відомостей в транспортних документах. Правові наслідки несплати перевізних платежів у встановлені договором чи правилами терміни полягають у сплаті штрафу на залізничному транспорті [27].

Договір перевозки вважається укладеним з моменту прийняття вантажу перевізником. З цього моменту перевізник несе відповідальність за втрату, пошкодження, псування, прострочку доставки вантажу, а відправник за несвоєчасну оплату перевезення і неправильне найменування зданого до перевозки вантажу. 

Підприємства повітряного, морського, автомобільного та річкового транспорту, враховуючи встановлені обсяги перевезення для кожного з відправників, укладають з ними особливі організаційні договори (спеціальні, річні, довгострокові або навігаційні), спрямовані на організацію майбутніх перевезень вантажів. У цьому договорі визначаються обсяги, строки й інші умови надання транспортних засобів, вантажу для перевезення, порядок розрахунків тощо.

Зобов’язання з перевезення конкретного вантажу виникає з договору перевезення, що укладається у момент прийняття перевізником від відправника вантажу разом з відповідним транспортним документом.

Відносно міжнародних перевезень вантажів, договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення[17].

Договори, що стосуються перевезення небезпечних вантажів мають досить специфічний характер, враховуючи потенційну небезпеку вантажів, що перевозяться. Тому до перевезень небезпечних вантажів пред'являються особливі підвищені вимоги, як до самого транспорту, так і до персоналу.

Перевезення небезпечних вантажів – діяльність, пов’вязана з переміщєнням небезпечних вантажів від місця їх виготовлення чи зберігання до місця призначення з підготовкою вантажу, тари, транспортних засобів та екіпажу, приймання вантажу, здійснення вантажних операцій та короткостроковим зберіганням вантажів на всіх етапах переміщення [6, ст. 1].

Транс­портні засоби, якими пере­возяться небезпечні вантажі, повинні від­повідати вимогам державних стандартів, безпеки, охорони праці та екології, а також у встановлених зако­нодавством випадках мати відповідне мар­кування і свідоцтво про допущення до пере­везення небезпечних вантажів. У разі дорож­нього перевезення небезпечних вантажів відповідні свідоцтва, згідно з зако­нодавством, видаються Держ­автоінспекцією Міністерства внутрішніх справ України. Перевезення небез­печних вантажів допускається за наявності відповідно оформлених перевізних документів, перелік і порядок подання яких визначається нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність транспорту. Наприклад, обов'язкове страхування вiдповiдальностi суб'єктiв перевезення небезпечних вантажiв на випадок настання негативних наслiдкiв пiд час перевезення небезпечних вантажiв проводиться з метою забезпечення вiдшкодування шкоди, заподiяної життю i здоров'ю фiзичних осiб, навколишньому природному середовищу, майну фiзичних та юридичних осiб пiд час перевезення небезпечних вантажiв. Страхувальники - це суб'єкти перевезення небезпечних вантажів[12].

Договір про перевезення небезпечних вантажів містить в собі обов’зково:

• найменування замовника, перевізнека і одержувача вантажу;

• маршрут перевезення;

• предмет договору( вантаж, який треба перевезти з пункту А в пункт В, найменування, кількість, вартість та інші умови перевезення, маркування, зазначення классу небезпечного вантажу );

• код небезпеки належне найменування небезпечного вантажу;

• відповідальність сторін.

Для безпечної роботи з небезпечними вантажами діє єдина міжнародна система забезпечення безпеки, яка ґрунтується на Рекомендаціях ООН, міжнародних правилах перевезення небезпечних вантажів та національному законодавстві. Класифікація та ідентифікація – основні параметри, відповідно до яких визначаються умови перевезення вантажів, нанесення на транспортні засоби знаків небезпеки та інших надписів, встановлення технічних вимог до тари та транспортних засобів, оформлення перевізних документів, а також заходи у разі виникнення аварійної ситуації.

Міжнародні перевезення небезпечних вантажів територією України здійснюються відповідно до вимог Європейської угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (надалі – ДОПНВ). На сьогодні діє ДОПНВ з додатками, що набули чинності з 1 січня 2009 року.

Що ж стоується залізничного транспорту Міжнародні перевезення небезпечних вантажів залізничним транспортом здійснюються відповідно до "Правил перевозок опасных грузов к Соглашению о международном железнодорожном грузовом сообщении (Приложение 2 к СМГС)" від 28.05.95року, "Правил перевозок опасных грузов по железным дорогам" від 05.04.1996 року, Регламенту про міжнародне залізничне перевезення небезпечних вантажів (далі - RID) (дільницями залізниць з шириною колії 1435 мм) та міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Вантажовідправники, вантажоодержувачі, залізні дороги несуть відповідальність за недотримання Правил перевезення небезпечних вантажів відповідно до чинного законодавства своїх країн і міжнародними угодами. Вагони та контейнери, призначені для перевезення небезпечних вантажів, крім знаків і написів, передбачених Правилами технічної експлуатації залізниць України, повинні мати знаки небезпеки, що відповідають характеру небезпеки вантажу згідно алфавітним покажчиком, і номер ООН вантажу, що перевозиться.  Перед кожною навантаженням небезпечного вантажу у спеціалізований або орендований вагон чи контейнер-цистерну відправник зобов'язаний пред'явити працівникам станції і вагонного депо свідоцтво встановленої форми про технічний стан вагона або контейнера-цистерни, включаючи його арматуру і обладнання, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. 

Спеціалізовані вагони, що належать вантажовідправнику (вантажоодержувачу), або спеціально виділені вагони парку залізниць, орендовані вантажовідправником (вантажоодержувачем), повинні бути приписані до станцій постійного навантаження (вивантаження). У них дозволяється перевозити тільки ті небезпечні вантажі, для яких ці вагони призначені. Такі вагони обладнуються пристосуваннями для кріплення вантажів, а також оснащені всіма засобами згідно з інструкціями з експлуатації таких вагонів. При перевезенні небезпечних вантажів залежно від властивостей і характеру небезпеки повинні дотримуватися також і встановлені для них спеціальні умови.  Після вивантаження небезпечних вантажів з контейнерів і вагонів загального парку залізниць вантажоодержувачі зобов'язані оглянути контейнери або кузова вагонів, зібрати і видалити з них залишки перевезених вантажів і сміття з дотриманням запобіжних заходів і безпеки, а при необхідності промити, знешкодити (дегазувати) їх і зняти знаки небезпеки з вагонів і контейнерів.  Після вивантаження та очищення від залишків, які перевозяться в них вантажів вантажоодержувач опечатує вагони і контейнери своїми пломбами і надсилає їх разом з обладнанням на станції їх приписки за повними перевізними документами.  Після закінчення терміну оренди орендар (вантажовідправник або вантажоодержувач) повинен своїми силами і засобами знешкодити (дегазувати) вагони, зняти знаки небезпеки і зафарбувати трафарети.

 У разі здійснення мультимодальних перевезень небезпечних вантажів за участю морського або повітряного транспорту паковання, контейнери (зокрема переносні цистерни і контейнери-цистерни), а також вагони, завантажені пакованнями з однаковим небезпечним вантажем і які не в повній мірі відповідають вимогам цих Правил щодо пакування, сумісного пакування, маркування або розміщення знаків-табло і табличок оранжевого кольору, проте відповідають вимогам "Международного кодекса морской перевозки опасных грузов" (далі - МКМПОГ). Згідно цього документа, особливі властивості і транспортні характеристики вантажу, безпечні умови його перевезення, виконання вантажних і складських операцій з вантажем повинні бути відомі учасникам транспортного процесу.

Морське перевезення вантажів без надання інформації про вантаж є неприпустимим.

Вантажовідправник або його представник повинні завчасно подати капітану судна або його представнику, а також порту і (або) юридичним особам, що виконують вантажні або складські операції з вантажем, інформацію про вантаж для того, щоб дати можливість забезпечити застережні заходи, що можуть бути потрібними для належного розміщення і безпечного перевезення вантажу, виконання вантажних і складських операцій. Інформація про вантаж повинна:

а) містити відомості про вантаж, у тому числі транспортне найменування вантажу, особливі властивості, транспортні характеристики вантажу, а також відомості про вантажні одиниці і (або) транспортні засоби з вантажем, що подаються до морського перевезення;

б) підтверджувати виконання вимог до підготовки вантажу або продукції до перевезення, в тому числі його або її класифікації, упакування, маркування;

в) встановлювати обов'язкові заходи і рекомендації для безпечного виконання морського перевезення і перевантаження вантажу, в тому числі з укладання, розміщення, кріплення, спільного перевезення і зберігання з іншими вантажами;

г) вміщувати потрібну додаткову інформацію і (або) перелік свідоцтв щодо вантажу.

Якщо міжна­родним договором України встановлюються інші правила перевезення небезпечних вантажів, ніж передбачені Законом України «Про перевезення небезпечних вантажів», то застосовуються правила між­народного договору.

Україна бере участь у міжнародному співробітництві у сфері пере­везення небез­печних вантажів відповідно до норм між­народного права.

Транзит небезпечних вантажів через територію України здій­снюється виключно у прямому сполученні одним видом транспорту без перевантаження на інший.

Отже, договори, що стосуються перевезення небезпечних вантажів мають досить специфічний характер, враховуючи потенційну небезпеку вантажів, що перевозяться. Тому до перевезень небезпечних вантажів пред'являються особливі підвищені вимоги, як до самого транспорту, так і до персоналу. Перевезення небезпечних вантажів здійснюються різними видами транспорту, для кожного з яких застосовуються свої норми і правила організації перевезень, оформлення документації, маркіровки, вимоги до рухомого складу і відповідальність персоналу у разі аварійної ситуації, і тому доставка небезпечних вантажів по території України вказаними видами транспорту регулюється різною базою, нормативно - правовими актами, національними правилами по окремих видах транспорту, міжнародними законами і угодами, але безперечно головним залишається Закон України «Про перевезення небезпечних вантажів» від 06.04.2000 р. в деяких випадках все ж суперечить і відступає від вимог міжнародного законодавства. Так, ст. 1 ДОПНВ передбачає певний перелік транспортних засобів, які призначені для перевезення небезпечних вантажів, що відсутнє у Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів». Так саме, ст. 2 ДОПНВ (від від 2 березня 2000 року) встановлює вимоги про стан і конструкцію транспортних засобів, їх устаткування, терміни експлуатації, в той час як внутрішнім законодавством України це питання не регулюється . Міжнародне законодавство передбачає певний порядок вирішення спорів, які виникають у сфері перевезення небезпечних вантажів, аджезаконодавством України такий порядок вирішення спорів неконкретизований. Так, наприклад, у ст. 24 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» передбачено, що спори, які виникають у цій сфері, розв’язуються відповідно до чинного законодавства. Все це приводить до висновку про необхідність внесення змін до чинного законодавства з метою переходу на новий вищий рівень в питанняхстворення технологій, що стосуються забезпечення перевезень небезпечнихвантажів і ліквідації аварійних ситуацій з ними. Ще є в законодавстві про перевезення небезпечних вантажів деякі прогалини, але не можна не зазначити, що воно є досить обширним.