1. Загальні правові основи перевезення небезпечних вантажів

1.1 Поняття та особливості небезпечних вантажів

Роль і значення транспорту визначені статтею 1 Закону України «Про транспорт» 10.11.1994 року, в якій зазначається, що транспорт є однією з найважливіших галузей суспільного виробництва, яка покликана задовольнити потреби населення й суспільного виробництва в перевезеннях[3, ст.1].

С.І. Ожегов визначав, що слово «перевезти» означає: 1. Перемістити, везучи через який-небудь простір. 2. Везучи, доставити з одного місця до іншого[21, c.490]. В. Даль вважав, що «перевозити» означає доставляти з одного місця до іншого, на конях чи іншою худобою, або на возах, санях, вручну чи на суднах, поромах, плотах тощо [22, c.39-40].

Вантаж - це матеріальні цінності, які перевозяться залізничним транспортом у спеціально призначеному для цього вантажному рухомому складі[4, ст.1];

Якщо вантаж упакований у відповідну тару, замаркірований за правилами перевезення, перебуває у відповідному кондиційному стані, відповідає вимогам безпечного й схоронного перевезення, то вважається,що він перебуває в транспортабельному стані.

Згідно з Законом України «Про перевезення небезпечних вантажів» від 06.04.2000 року: небезпечний вантаж - речовини, матеріали, вироби, відходи виробничої та іншої діяльності, які внаслідок притаманних їм властивостей за наявності певних факторів можуть під час перевезення спричинити вибух, пожежу, пошкодження технічних засобів, пристроїв, споруд та інших об'єктів, заподіяти матеріальні збитки та шкоду довкіллю, а також призвести до загибелі, травмування, отруєння людей, тварин і які за міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за результатами випробувань в установленому порядку залежно від ступеня їх впливу на довкілля або людину віднесено до одного з класів небезпечних речовин[5].

Перевезення небезпечних вантажів – це сукупність організаційних і технологічних операцій з переміщення небезпечних вантажів залізничним, автомобільним, повітряним, водним та іншими видами транспорту, які здійснюються на договірних засадах та інших законних підставах.

Небезпечні речовини - речовини, віднесені до певного класу. На сьогодні всі небезпечні вантажі класифіковані, кожному з них присвоєно порядковий номер ООН.

Номер ООН (UN) - чотиризначний цифровий ідентифікаційний номер, наданий небезпечному вантажу КЕ ООН з перевезення небезпечних вантажів і погодженої на глобальному рівні системи класифікації і маркування хімічних речовин Економічної і Соціальної Ради ООН.

КЕ ООН - Комітет експертів з перевезення небезпечних вантажів Економічної і Соціальної Ради ООН [35].

Класифікація небезпечних вантажів визначається в залежності від виду та ступені небезпечності вантажу.

Клас 1 - вибухові речовини та вироби, які по своїх властивостях можуть вибухати, викликати пожежу з вибуховою дією, а також пристрої, що містять вибухові речовини, і засоби підривання, призначені для справляння піротехнічного враження

Клас 2 – гази, зріджені охолоджуванням і розчинені під тиском, такі, що відповідають хоч би одній з наступних умов:

1. абсолютний тиск пари при температурі 50 град. C рівно або вище 3 кгс/кв. см (300 кПа);

2. критична температура нижче 50 град. C.

3. стислі, критична температура яких нижча -10 град. C;

4. зріджені, критична температура яких рівна або вище -10 град. C, але нижче 70 град. C;

5. зріджені, критична температура яких рівна або вище 70 град. C;

6. розчинені під тиском;

7. зріджені переохолодженням;

8. аерозолі і стислі гази, що потрапляють під дію спеціальних розпоряджень;

Клас 3 - легкозаймисті рідини, суміші рідин, а також рідини, що містять тверді речовини в розчині або суспензії, які виділяють легкозаймисті пари, що мають температуру спалаху в закритому тиглі 61 град. C і нижче.

Клас 4.1 - легкозаймисті тверді речовини, здатні легко запалати від короткочасної дії зовнішніх джерел займання і активно горіти.

Клас 4.2 - речовини, схильні до самозаймання, які в звичайних умовах транспортування можуть мимоволі нагріватися і запалати.

Клас 4.3 - речовини, що виділяють легкозаймисті гази при стиканні з водою.

Клас 5.1 - речовини, що окислюють, які самі по собі не горючі, але сприяють легкій займистості інших речовин і виділяють кисень при горінні, тим самим збільшуючи інтенсивність вогню.

Клас 5.2 - органічні пероксиди, які в більшості випадків горючі, можуть діяти як окислюючі речовини і небезпечно взаємодіяти з іншими речовинами. Багато хто з них легко спалахує і чутливі до удару і тертя.

Клас 6.1 - токсичні речовини, здатні викликати отруєння при вдиханні (пари, пилу), попаданні всередину або контакті з шкірою.

Клас 6.2 - інфекційні речовини, речовини і матеріали, хвороботворні мікроорганізми, що містять, небезпечні для людей і тварин.

Клас 7 - радіоактивні матеріали.

Клас 8 - корозійні речовини, які викликають пошкодження шкіри, поразку слизистих оболонок очей і дихальних доріг, корозію металів і пошкодження транспортних засобів, споруд або вантажів, а також можуть викликати пожежу при взаємодії з органічними матеріалами або деякими хімічними речовинами;

Клас 9 - інші небезпечні речовини та вироби, з відносно низькою небезпекою при транспортуванні, не віднесені ні до одного з попередніх класів, але вимагаючи застосування до них певних правил перевезення і зберігання[5].

Отже, законодавство визначає транспорт як важливу галузь суспільного виробництва, а перевезення небезпечних вантажів, специфічним видом перевезень, враховуючи потенційну небезпеку вантажів, що перевозяться. Тому до перевезень небезпечних вантажів пред'являються особливі, підвищені вимоги. Згідно Закону України «Про перевезення небезпеч­них вантажів» транспортні засоби, якими перевозяться небезпечні вантажі, повинні відповідати вимогам державних стандартів, безпеки, охорони праці й еко­логії, а також у встановлених законодавством випад­ках мати відповідне маркування і свідоцтво про до­пущення до перевезення небезпечних вантажів.