
Методична вказівка для студентів до практичного заняття
Тема. Коматозні стани при цукровому діабеті
Кількість годин 5,5.
Місце проведення : навчальна кімната, лікарняні палати.
Мета: Навчити студентів методам діагностики, лікування та профілактики коматозних станів при цукровому діабеті.
Професійна орієнтація студентів.
Коматозні стани це порушення, які потребують від лікаря термінових та чітких дій. У хворих на цукровий діабет невідкладні стани (коми) можуть бути обумовлені як різким зниженням концентрації глюкози крові — гіпоглікемія і гіпоглікемічна кома, так і підвищенням її рівня та інших продуктів патологічного обміну — діабетична кетоацидотична кома, гіперосмолярна кома, лактацидемічна кома. Лікарі будь-якого фаху повинні чітко знати ознаки гіпоглікемії, щоб попередити тяжкі наслідки цього стану: декортикацію та децеребрацію хворих, інколи навіть смерть. Кетоацидотичною комою може дебютувати цукровий діабет. Він може розвиватися також у хворих на діабет, які лікуються, в екстремальних ситуаціях: хвороби, травми, інфекції, операції, вагітність, пологи. Тому лікарі зобов'язані внести своєчасні та необхідні зміни в лікування, щоб попередити розвиток катастрофічних ускладнень у хворого. Студенти повинні засвоїти чітку схему дій для діагностики невідкладного стану, вміти проводити реанімаційні заходи.
Базовий рівень знань та вмінь
Студент повинен знати:
1.Складаючі кетонових тіл, механізм кетогенезу, способи визначення кетонових тіл в біологічних рідинах. Механізм утворення лактату. (Біохімія);
2. Роль глюкози в живленні головного мозку. Механізми порушень функції нервової системи та інших органів при метаболічних зрушеннях, які повязані із цукровим діабетом (Патофізиологія).
3. Методики обстеження хворих на цукровий діабет.
Студент повинен уміти:
Збирати анамнез у хворого на цукровий діабет.
Виявити об´єктивні ознаки декомпенсації цукрового діабету.
Оцінити результати лабораторних досліджень у хворого на цукровий діабет.
Програма самопідготовки студентів:
1. Єтіологія, патогенез, клініка, діагностика та лікування кетоацидозу. Атипічні варианти перебігу кетоацидозу. Диференційна діагностика з іншими діабетичними комами.
2. Єтіологія, патогенез, клініка, діагностика та лікування гіперосмолярної коми. Диференційна діагностика з іншими діабетичними комами.
3. Єтіологія, патогенез, клініка, діагностика та лікування лактатацидозу. Диференційна діагностика з іншими діабетичними комами.
4. Єтіологія, патогенез, клініка, діагностика та лікування гіпоглікемічних станів та гіпоглікемічної коми. Наслідки гіпоглікемічних станів. Диференційна діагностика з іншими діабетичними комами.
Короткий зміст теми
Діабетичні коми:
I. Гіперглікемічні:
- кетоацидотична
- гіперосмолярна
- лактатацидотична
II. Гіпоглікемічна
Кетоацидотична кома
В основі – абсолютний або виражений відносний дефіцит інсуліну.
Причини розвитку:
Інтеркурентні захворювання:
гострі запальні процеси
загострення хронічних захворювань
інфекційні хвороби
Порушення режиму лікування:
відміна інсуліну
помилки при введенні інсуліну
перехід на інсулін іншого виробника
Недостатній контроль глікемії
Хірургічні втручання або травми
Вагітність
Несвоєчасна діагностика 1 типу цукрового діабету
Хронічна терапія антагоністами інсуліну
Діагностика
Клінічна картина |
|
Загальний аналіз крові |
|
Рівень глікемії |
- 18-30 ммоль/л |
Біохімічний аналіз крові |
- Гіпокаліємія |
РН |
- < 7,3 |
Загальний аналіз сечі |
|
Лікування
Основні напрямки лікування:
Усунення дефіциту інсуліну.
Регідратація.
Корекція електролітних порушень і метаболічного ацидозу.
Усунення дефіциту інсуліну.
Ліквідація дефіциту інсуліну є основним специфічним патогенетичним засобом лікування кетоацидотичних станів і коми. Для цього використовують препарати інсуліну короткої дії та ліквідують причини, що призвели до декомпенсації цукрового діабету. Інсулінотерапію в даному випадку проводять у режимі малих доз.
Доза інсуліну - з розрахунку 0,1 ОД/кг за 1 год. Початкова доза інсуліну становить 10—12 ОД, її вводять внутрішньовенне одноразово. Далі переходять на введення за методом безперервної інфузії перфузором зі швидкістю б—10 ОД/год. При цьому швидкість зниження рівня глікемії не повинна перевищувати 5 ммоль/л за годину. У першу добу лікування доцільно знижувати рівень глікемії до 13—14 ммоль/л, після чого для профілактики гіпоглікемії починають вводити 5 % розчин глюкози. Після опритомнення хворого та досягнення рівня глікемії 11—12 ммоль/л починають введення інсуліну підшкірно по 10—12 ОД кожні 4 год, коригуючи дозу відповідно до показників глікемії.
Регідратація.
Регідратацію проводять ізотонічним розчином натрію хлориду за умови нормального рівня натрію в сироватці крові, тобто до 145 ммоль/л.
Об'єм регідратації:
1 година – 1000 мл 0,9 % NaCl
2 та 3 година – 500 мл 0,9 % NaCl
потім – 300-500 мл 0,9 % NaCl
Загальна кількість рідини, яка необхідна в перші 12 год, не повинна перебіль шувати 10 % маси тіла.
З метою корекції електролітних порушень необхідно введення препаратів калію.
При РН < 7,0 показано введення гідрокарбоната натрія.
4. З метою профілактики коагуляційних порушень показана гепаринотерапія.