Слайд 16.

Галерея Уффіці вважається найкращою у світі. Вона розсташована в місті Флоренція, Італія. (показують на карті Флоренцію). ЇЇ колекція налічує понад 5000 творів мистецтва (картини, рисунки, гобелени, меблі, кераміка). При вході до галереї – скульптура Лоренцо Медічі (саме його колекція – в основі галереї). Серед шедеврів галереї – картини „Благовіщення” Джотто, „Поклоніння волхвів” Леонардо да Вінчі.

О. Доріченко

Сандро Боттічеллі –

Маестро весни і сонця,

Поете краси земної, -

І ви в полум’я інквізицій

Кидали свою мрію,

І каялися за весну і сонце,

І гріхи спокутували

Перед ошалілою юрбою

За любов до краси земної.

У колекції галереї одна із чудових картин видатного італійського художника Сандро Боттіччелі – „Поклоніння волхвів”.

Слайд 17. В центрі композиції, на підвищенні, зображене святе сімейство – Марія, Ісус і Йосиф. Навколо них, в декілька рядів стоять люди, що прийшли поклонитися Ісусу. Це представники трьох поколінь Медічі, найближче оточення Лоренцо Прекрасного і сам Боттічеллі. На першому плані в правій частині картині зображена фігура, закутана в золотистий плащ – автопортет самого автора.

. Слайд 18.

Дрезденська картинна галерея розташована у місті Дрезден, Німеччина. (показують на карті місто Дрезден).

Вона належить до провідних музеїв світу. У XVI ст. місто було столицею могутнього Саксонського князівства. Правителі Саксонії - курфюрсти прагнули зробити свій двір пишним, престижним. Палаци саксонських правителів заповнювали картинами, ювелірними виробами, колекціями порцеляни, які купували в різних країнах.

У 1722 році офіційно відкрилася галерея. З 1839 року до галереї, в її зали могла вільно прийти „добре одягнута публіка”. Страшні часи пережила галерея під час Другої світової війни. Найкращі експонати були сховані у шахті. 9 травня 1945 року підходи до шахт були заміновані. Місцеві жителі звернулися до радянських воїнів, які врятували 1240 картин. Їх реставрували і повернули Німеччині у 1955 році.

Курфюрст Саксонії Август ІІІ був відомим колекціонером картин. За його влади було придбано найбільшу частину тих картин, які прославили галерею. Серед них – найзнаменитіший твір „Сикстинська мадонна” Рафаеля. (Слайд 19). Цікавою є історія цієї картини. До 1754 р. вона була у монастирі Святого Сикста у П’яченці (Рафаелю було замовлено написати вівтарний образ). У ченців монастиря в той час була така фінансова скрута, що вони поїхали до папи Римського за дозволом продати її у Саксонію (цей твір мріяв мати у своїй колекції Август ІІІ).

Рафаель писав „Сикстинську мадонну” без попереднього ескізу. Вона зображена такою, як художник побачив її уві сні. Мадонна з дитиною – одна із головних тем мистецтва італійського відродження і Рафаеля. Саме образи Мадонни принесли всесвітню славу митцю. Невипадково Рафаеля називали „Мадонеро”. Дія відбувається на небі. Розкривається завіса. Повз хмари іде прекрасна Марія із Богом-немовлям на руках. Вона йде до людей, віддає немовля на покуту. Погляд Мадонни сповнений скорботного передчуття. Вона однією рукою пригортає дитину до себе, іншою – ніби віддає її людству. Зустрічають Марію вставанням на коліна Папа Сикст та Свята Варвара. Задумливо дивляться ангелята. „Сикстинська мадонна” Рафаеля – це втілення краси і добра, мудрості, духовності.

Дивлячись на „Сиктинську мадонну”, пригадуються рядки із поезії

І. Гнатюка „Аве, Маріє!”.

Твій образ мені щодня

Як вогник вночі зоріє;

Я завжди твоє ім’я

Повторюю: Аве, Маріє!