- •Законодавча база місцевого самоврядування
- •Місцеве і регіональне самоврядування
- •Функції та повноваження місцевого і регіонального самоврядування
- •Політична структура місцевого самоврядування
- •Система проведення переговорів з Центральним Урядом
- •Податки
- •Доходи бюджетів самоврядування
- •Комунальні послуги
- •Адміністративно - територіальна реформа
Податки
Органи самоврядування в Латвії мають право збирати податки. Так вони збирають податок на нерухомість, який власники напряму сплачують у місцевий бюджет, частково податок з доходів фізичних осіб. Інші податки збирає державна Податкова служба.
Система податків у Латвії:
державні податки, встановлені законодавством та затверджені Президентом;
державні платежі, встановлені законодавством та затверджені Президентом;
державні платежі, встановлені Урядом;
місцеві платежі, встановлені місцевими радами відповідно до чинного законодавства.
Місцевих податків у Латвії не існує. Відповідно до існуючої системи ставки оподаткування формуються головним чином за пропорційним принципом і дуже рідко за прогресивним. Держава збирає такі податки:
податок з доходів фізичних осіб;
податок з прибутку підприємств та на додану вартість;
акцизний податок;
акциз на нафтопродукти;
акциз на тютюнові вироби;
акциз на алкоголь;
митний збір;
податок на природні ресурси;
податок на лотереї та ігри;
внески соціального страхування.
Доходи бюджетів самоврядування
Доходи самоврядування формуються з таких джерел:
частково з державних податків - 71,6 % податку з доходів громадян , 100 % податку на нерухомість;
пропорційно від державних платежів;
муніципальних платежів;
грантів з держбюджету;
грантів з Фонду фінансового вирівнювання;
плати за послуги.
Самоврядування має право запроваджувати місцеві платежі (визначати їх розмір, надавати пільги та звільняти від сплати) та місцеві збори за:
використання (оренду) землі, та нерухомого і рухомого майна громади;
оренду житлового та не житлового фонду громади;
інші послуги, що надаються органом місцевого самоврядування або його інституціями.
Комунальні послуги
Відповідальність за регулювання діяльності з надання комунальних послуг розділена між державою та самоврядуванням. Для забезпечення незалежності від політичного тиску запроваджено регулятивний орган, який має право затверджувати тарифи та ліцензії у таких сферах:
послуги муніципального водопостачання та каналізації;
теплозабезпечення;
збирання сміття;
місцевий громадський транспорт.
Регулятивні органи фінансуються з обороту комунальних підприємств (0,4 %). Закон дозволяє органам самоврядування встановлювати такі органи спільного для кількох громад. У випадках, коли надання послуг не відокремлене від адміністрації місцевого самоврядування, ці місцеві влади можуть самостійно, без регуляторів, розглядати питання тарифів та ліцензій.
Кредитування
Питання щодо державних запозичень або надання кредитів в рамках державного річного бюджету вирішує тільки Міністерство фінансів. Керівники бюджетних установ не мають права укладати кредитні угоди від імені своїх установ з кредитними установами без отримання згоди Міністерства фінансів. Мінфін може надавати місцевим бюджетам короткотермінові позички.
Міжмуніципальна співпраця
Закон про самоврядування визначає права органів місцевої влади на співпрацю. Можливі дві форми кооперації:
обов’язкова, коли органи самоврядування об’єднуються для виконання певних, покладених на них законом функцій, не маючи власної відповідної інфраструктури;
добровільна - для реалізації завдань спільного розвитку, підготовки та впровадження проектів тощо.
Залучення інвестицій
Кожне маленьке самоврядування стикається з проблемою залучення додаткових коштів для реалізації власних проектів. Але кілька самоврядувань у випадку створення проекту розвитку інфраструктури та інших також мають проблему залучення фінансових ресурсів. Вони не можуть отримати кредити, оскільки законодавство не передбачає створення юридичної особи з об’єднаних самоврядувань. Для отримання інвестицій та кредитів частіше всього створюються спільні підприємства у сфері водопостачання та каналізації.
Міжнародна співпраця
Органи самоврядування активно співпрацюють з місцевими владами в інших країнах, головним чином, у сфері охорони довкілля, освіти, розвитку місцевого самоврядування, соціальних проектах, туризмі тощо. До вступу в ЄС така співпраця фінансувалася за кошти зарубіжних партнерів та програм допомоги і транскордонної співпраці.
Тепер латвійські муніципалітети беруть активну участь у європейських програмах та отримують фінансування зі структурних фондів ЄС.
Реформа місцевого самоврядування
Реформування системи місцевого самоврядування – одне з найважливіших завдань, спрямованих на трансформацію Латвії. Концепція реформи була прийнята Кабінетом Міністрів у 1993 році і визначила такі цілі – демократизація та децентралізація державної влади і управління, підвищення прозорості місцевого самоврядування у виконанні делегованих повноважень, поліпшення якості громадських послуг, збільшення участі громадян у процесі управління.
Головні принципи реформи:
демократичне та децентралізоване управління;
автономія місцевого самоврядування від центрального уряду;
незалежність у своїй діяльності в рамках законодавства;
розвиток муніципальної та приватної власності;
незалежні місцеві бюджети;
використання ринкових (а не командних) методів управління.
Головні завдання реформи:
підготовка нового законодавства про місцеві вибори та про місцеве регіональне самоврядування;
адміністративно-територіальна реорганізація;
поліпшення системи місцевих бюджетів;
створення територіальних інформаційних систем;
створення навчальних інституцій для депутатів та працівників самоврядування;
розвиток системи переговорів і комунікації між Кабінетом Міністрів та місцевим самоврядуванням.
У 1996 році центральний Уряд вийшов з пропозицією ліквідувати райони та встановити державні територіальні офіси. В результаті були внесені зміни у закон про вибори до місцевих, районних та сільських рад і у 1997 році обиралися лише місцеві ради першого рівня самоврядування. Але Асоціація не підтримувала ліквідації регіонального рівня самоврядування і завдяки лобіюванню в парламенті регіональний рівень самоврядування був збережений і був прийнятий закон, за яким районні ради створювалися із голів місцевих рад цієї території.