
- •Тема 6. Країни азії, африки і латинської америки ліквідація колоніалізму, створення 1 розвиток незалежних держав Етапи деколонізації
- •Шляхи звільнення колоній
- •Наслідки деколонізації
- •1. Шлях розвитку ринкової економіки (єврокапіталістичний шлях — Марокко, Нігерія, Кенія, Індія, Пакистан, Туніс та ін.).
- •2. Соціалістичний шлях розвитку (Китай, Північний в'єтнам, Північна Корея, Куба).
- •Країни з низьким рівнем розвитку внаслідок соціально-економічної та культурної відсталості, їх невизначеність.
- •Відносини України з державами Азії та Африки
- •Японське "економічне диво"
- •Наслідки "економічного дива"
- •Внутрішнє становище
- •Зовнішня політика
- •Китай Проголошення кнр
- •Встановлення соціалістичного режиму
- •Культ особи Мао Цзэдуна
- •Наслідки курсу "трьох великих знамен"
- •Мета "культурної революції"
- •Реформи Ден Сяопіна
- •Реформа фінансової системи
- •Наслідки реформ у Китаї
- •Джавахарлал Неру
- •Індіра Ганді
- •Уряди очолювали
- •Розвиток Індії наприкінці XX — на початку XXI ст.
- •Проблеми сучасної Індії
- •Індо-українські відносини
- •Країни близького та середнього сходу
- •Близькосхідне врегулювання
- •Ясир Арафат
- •3. Почався період Другої республіки (1961-1980 pp.).
- •Реформи 1962 р.
- •Наслідки реформ
- •Революція в Ірані
- •Рухолла Мусаві Хомейні
- •Сучасне становище Ірану
- •Країни африки
- •Північна Африка
- •Муамар Каддафі
- •Країни тропічної та південної африки Тропічна Африка
- •Південна Африка
- •Крах апартеїду на півдні Африки
- •Індонезія
- •Французький Індокитай
- •Американо-в'єтнамська війна
- •Єдиний фронт національного порятунку.
- •Нові індустріальні держави
- •Спільне для цих країн
- •Південна Корея
- •Гонконг (острів Сянган)
- •Сінгапур
Єдиний фронт національного порятунку.
1979 р. В'єтнам за підтримки СРСР ввів свої війська в Камбоджу. Збройні сили фронту і в'єтнамські війська скинули полпотівський режим, який не підтримували навіть соціалістичні країни, крім Китаю.
У країні почалася громадянська війна, розв'язана полпотовцями, які ховалися в джунглях на кордоні з Таїландом.
1991 р. За посередництва ООН вдалося підписати Договір про політичне врегулювання камбоджійського конфлікту.
1993 р. Камбоджа проголошена королівством. Главою держави знову став Н. Сіанук. Але громадянська війна продовжувалася до смерті Пол Пота у 1998 р.
Пол Пот
(1928-1998)
Жорстокий диктатор. Голова лівоекстремістського режиму "червоних кхмерів" у Камбоджі в 1975-1979 pp. Народився в багатодітній сім'ї землевласника китайського походження.
Закінчив провінційну школу, вступив до технічного коледжу. Навчався в Парижі, де почав захоплюватися комуністичними ідеями, вступив до французької компартії зблизився з камбоджійськими студентами, які були прихильниками марксизму сталінського типу. У 1950 р. Пол Пот (справжнє прізвище Салот Cap) створив марксистський гурток.
У 1954 р. після закінчення навчання в Парижі, повернувся в Камбоджу і став викладачем у приватному ліцеї. Згодом примкнув до Камбоджійської комуністичної партії. Після загадкової смерті секретаря компартії Камбоджі Пол Пот очолив її.
Зустрічався з Мао Цзедуном, перейняв багато його ідей. Своїх прихильників він називав "червоними кхмерами". В партії запровадив жорстокі порядки, своїх ідейних противників, знищував. Його жорстокість не піддається описові. Він убив своїх чотирьох братів і сестру. Здобувши владу у 1975 р, внаслідок досягнутого компромісу між кількома політичними фракціями в уряді, він запровадив жорстокий, злочинний режим. За правління Пол Пота Камбоджа стала країною, відірваною від зовнішнього світу. Відносини він підтримував лише з диктаторами Китаю, Північного В'єтнаму, Північної Кореї, Румунії.
Народ повстав і при допомозі військ В'єтнаму полпотівський режим упав. Народно-революційпий трибунал засудив Пол Пота до смертної кари заочно, бо він і його прибічники втекли і переховувалися в джунглях. Помер від серцевого нападу у 1998 р. Пол Пот використав найстрашніші сторони фашистських і комуністичних режимів і намагався втілити їх у життя.
Нові індустріальні держави
Новими індустріальними державами називають Південну Корею, Тайвань, Гонконг, Сінгапур.
їх ще називають "азійськими тиграми*' — через їхній швидкий "стрибок" зі стану економічної відсталості до значного процвітання за останні 25 років.
Причини економічного піднесення цих країн:
Активне втручання держави в економіку.
Урядова підтримка розвитку експорту.
Значні іноземні інвестиції.
Наявність кваліфікованої дешевої робочої сили та їхня висока культура праці, високорозвинене почуття обов'язку та моральної відповідальності.
Попит на їх експортну продукцію у промислово розвинені країни світу.
Гонконг і Сінгапур процвітають завдяки своєму геополітичному становищу, вони розташовані на важливих морських шляхах, а Південна Корея і Тайвань – завдяки цілеспрямованій політиці уряду і наполегливій праці населення.
Військово-фінансова підтримка з боку США Південної Кореї й Тайваню, а Гонконгу і Сінгапуру — з боку Великої Британії.