
- •1. . Поняття і предмет охорони праці. Охорона праці як суспільний чинник і галузь науки. Основні етапи розвитку охорони праці.
- •2. Стан охорони праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності в Україні. Соціально-економічне значення охорони праці.
- •3. . Основні законодавчі акти про охорону праці. Нормативно - технічна документація з охорони праці. Основні завдання системи стандартів безпеки праці.
- •4. Основні принципи державної політики в галузі охорони праці
- •5. Обов'язки власника щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці
- •6. Обов'язки працівника щодо виконання вимог нормативних актів про охорону праці
- •7. Понятійний апарат трудового права.
- •8. Колективні договори та угоди
- •10. Підстави припинення трудового договору.
- •11. Робочий час, час відпочинку та оплата праці.
- •12. Поняття трудової дисципліни, методи її забезпечення та дисциплінарна відповідальність
- •14.Права громадян на охорону праці при укладанні трудового договору та під час роботи.
- •15. Матеріальна відповідальність власника або уповноваженого ним органу
- •16. Охорона праці жінок.
- •16.Гарантії охорони праці жінок.
- •17. Охорона праці неповнолітніх
- •18. Органи державного управління охороною праці. Компетенція і повноваження цих органів в галузі охорони праці, їх функції.
- •19 Пит Основні завдання і основні функції управління охороною праці.
- •20 Пит Органи державного нагляду за охороною праці, їх основні повноваження і права, відповідальність посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці.
- •21 Пит Громадський контроль за дотриманням законодавства про охорону праці. Уповноважені трудових колективів з питань охорони праці.
- •22. Гігієна праці та виробнича санітарія в системі заходів з охорони здоров'я працівників
- •23. Освітлення виробничих приміщень, нормативні документи. Основні поняття системи світлотехнічних величин. Природне освітлення. Системи штучного освітлення. Джерела штучного освітлення.
- •24. Фізіологічна дія метеорологічних факторів на організм людини
- •25.Шум, ультразвук та інфразвук. Визначення поняття «шум». Параметри звукового поля. Класифікація шумів за походженням. Дія шуму на організм людини. Контроль параметрів шуму, вимірювальні прилади.
- •26. Захист навколишнього природного середовища від забруднення
- •27. Поняття "електробезпека", "електротравма". Природа електричного струму. Промислова, статична та атмосферна електрика.
- •28 .Особливості ураження електричним струмом. Вплив електричного струму на організм людини
- •29. Фактори, що впливають на наслідки ураження електричним струмом. Індивідуальні особливості людини.
- •30. Електричні травми, їх види. Порогові значення струму.
- •31. Умови ураження людини електричним струмом.
- •32. Напруга кроку та дотику.
- •33. Класифікація приміщень за ступенем ураження електричним струмом.
- •34. Системи засобів і заходів безпечної експлуатації електроустановок.
- •35 Захисне заземлення
- •38. Надання першої допомоги при ураженні електричним струмом.
- •Пожежовибухонебезпечність об'єктів
- •Вимоги до системи попередження пожеж
- •Система пожежного захисту
29. Фактори, що впливають на наслідки ураження електричним струмом. Індивідуальні особливості людини.
Небезпека ураження електричним струмом людини залежить від його виду, сили, тривалості дії та шляхів проходження по тілу, електричного опору тіла, індивідуальних особливостей організму.
Постійний струм порівняно зі змінним такого ж значення спричиняє більшу теплову (термічну) дію, а змінний – біологічну. При малих значеннях напруги, а отже і менших значеннях струму, більший ефект має біологічна дія, а при великих – теп-лова.
Частота змінного струму також має значення стосовно питань елект-робезпеки. Зі зростанням частоти струму опір тіла людини зменшується. Найбільш небезпечною частотою є діапазон частот від 20 до 100 Гц. Струм частотою понад 500 кГц не може викликати електричного удару, але дуже часто викликає опіки. Струми високої частоти використовуються у медицині для прогрівання (діатермія).
Струм напругою 12-36 В не проходить через суху, здорову і чисту шкіру рук, а струм напругою 127 В практично проходить через усі ділян-ки шкіри людини. Проте наслідки дії струму залежать від його сили.
Розрізняють такі порогові значення сили змінного електричного струму:
-пороговий відчутний струм – найменше значення струму, яке ви-кликає відчуття подразнення, його сила становить 0,6-1,5 мА;
- пороговий невідпускаючий струм – найменше значення струму, яке викликає настільки сильні судомні скорочення м’язів, що людина са-мостійно не може розтиснути пальці, які охоплюють електричний прові-дник, його сила становить 6-10 мА.
-пороговий фібриляційний струм – має місце тоді, коли його сила сягає 80-100 мА. Це призводить до паралічу дихання та фібриляції серця (асинхронні скорочення серцевих камер з частотою 500-600 за хвилину).
Небезпечність електроструму залежить також і від тривалості його дії. Зі збільшенням часу впливу струму на людину зростає його сила як наслідок зменшення опору, зростання теплоти і вологості шкіри.
Електричний опір тіла людини залежить від стану шкіри, її кровоносних капілярів та потових залоз. При ушкодженні рогового шару шкіри, зростання її температури, вологості та забрудненості опір до дії струму зменшується.
Шлях проходження струму є важливим фактором електронебезпеки. Особливо велика небезпека виникає тоді, коли струм проходить через життєво важливі органи: серце, головний мозок. Шляхи струму в тілі людини називаються петлями струму. Найбільш небезпечними петлями є «рука-рука», «рука-голова», «нога-голова», а найменш небезпечним «нога-нога».
Індивідуальні властивості організму людини – фізичний та психофізіологічний стан – суттєво впливають на чутливість до дії електричного струму.
30. Електричні травми, їх види. Порогові значення струму.
Різноманітність впливу електричного струму на організм людинї призводять до електротравм, котрі умовно поділяються на два види:
— місцеві електротравми, котрі означають місцеве ушкодженні організму;
— загальні електротравми (електричні удари), коли уражається (або виникає загроза ураження) весь організм внаслідок порушення нормальної діяльності життєво важливих органів та систем.
Згідно зі статистичними даними орієнтовний розподіл нещасних випадків внаслідок дії електричного струму в промисловості за вказаними видами травм має наступний вигляд:
— місцеві електротравми — 20%;
— електричні удари — 25%;
— змішані травми (одночасно місцеві електричні травми та електричні удари) — 55%.
Місцева електротравма — яскраво виявлене порушення щільності тканин тіла, в тому числі кісток, викликане впливом електричного струму або електричної дуги. Найчастіше — це поверхневі ушкодження, тобто ушкодження шкіри, а інколи й інших м'яких тканин, зв'язок та кісток. Небезпеку місцевих електротравм та складність к лікування залежать від місця, характеру та ступеня ушкодження тканин, а також від реакції організму на це ушкодження. Місцеві електротравми виліковуються і працездатність потерпшого відновлюється повністю або частково. Однак при важких опіках людина помирає. При цьому безпосередньою причиною смерті є не електричний струм, а місцеве ушкодження організму, викликане струмом. Характерні місцеві електротравми — електричні опіки, електричні знаки, металізація шкіри, механічні пошкодження та електроофтальмія.
Приблизно 75% випадків ураження людей струмом супроводжується виникненням місцевих електротравм.
За видами травм ці випадки розподіляються наступним чином, %:
— електричні опіки — 40;
— електричні знаки — 7;
— металізація шкіри — 3;
— механічні пошкодження — 0,5;
— електроофтальмія — 1,5;
— змішані травми — 23;
— всього — 75.
Електричні опіки — це ушкодження поверхні тіла під дією електричної дуги або великих струмів, що проходять через тіло людини. Опіки бувають двох видів: струмові, коли струм проходить через тіло людини, та дугові (під дією електричної дуги температурою понад 3500 °С).
Електричний знак — це чітко окреслена пляма діаметром 1—5 мм сірого або блідо-жовтого кольору, що з'являється на поверхні шкіри людини, яка зазнала дії струму. В більшості випадків електричні знаки безболісні, з часом верхній шар шкіри сходить, а уражене місце набуває початкового кольору, відновлює пластичність та чутливість.
Електрометалізація — проникнення в шкіру частинок металу внаслідок його розбризкування та випаровування під дією струму. Вона може статися при коротких замиканнях, від'єднаннях роз'єднувачів та рубильників під навантаженням. При цьому дрібні частинки розплавленого металу під впливом динамічних сил та теплового потоку розлітаються у всі сторони з великою швидкістю. Кожна з цих частинок має високу температуру, але малий'запас теплоти, і тому не здатна пропалити одяг. Тому ушкоджуються відкриті частини тіла — руки та обличчя. Уражена ділянка тіла має шорстку поверхню.
З плином часу хвора шкіра сходить, уражена ділянка набуває нормального вигляду та еластичності, зникають і всі хворобливі відчуття, пов'язані з цією травмою. Лише при пошкодженні очей лікування може виявитись тривалим та складним, а в деяких випадках потерпілий може позбутись зору. Тому роботи, при котрих можливе виникнення електричної дуги, повинні виконуватись в захисних окулярах. Металізація
шкіри спостерігається у 10% потерпілих від електричного струму. Одночасно з металізацією виникає дуговий опік, котрий майже завжди викликає більш важкі ураження, ніж металізація.
Механічні ушкодження є в більшості випадків наслідком різких судомних скорочень м'язів під впливом струму, котрий проходить через тіло людини. Внаслідок цього можуть відбутися розриви сухожиль, шкіри, кровоносних судин та нервової тканини і навіть переломи кісток. Електротравмами не вважаються аналогічні травми, викликані падінням людини з висоти, ударами об предмети внаслідок впливу струму. Механічні ушкодження мають місце при роботі в установках напругою до 1000 В при тривалому перебуванні людини під напругою. Механічні ушкодження виникають приблизно у 1% осіб, що зазнали впливу струму. Такі ушкодження завжди створюють електричні удари, оскільки їх викликає струм, що проходить через тіло людини. Деякі з них супроводжуються, крім того, контактними опіками тіла. На ступінь ураження людини струмом істотно впливають рід та величина струму, час його дії, шлях по тілу людини.
Електроофтальмія — це запалення зовнішніх оболонок очей, що виникає під впливом потужного потоку ультрафіолетових променів Таке опромінення можливе при утворенні електричної дуги (при короткому замиканні). Електроофтальмія спостерігається приблизг'< у 3% потерпілих від струму.
Інфрачервоні (теплові) промені також шкідливі для очей, але лише на близькій відстані або при інтенсивному і тривалому опроміненні. У випадку ж короткотривалої дуги основним фактором, що впливає на очі, є'ультрафіолетові промені, хоч і в цьому випадку не виключена небезпека ураження очей інфрачервоними променями, а також потужним потоком світла та бризками розплавленого металу.
Електроофтальмія розвивається через 4—8 годин після ультрафіолетового опромінення. При цьому мають місце почервоніння та запалення шкіри, слизових оболонок повік, сльози, гнійні виділення з очей, судоми повік та часткова втрата зору. Потерпілий відчуває головний біль та різкий біль в очах, що посилюється на світлі.
Запобігання електроофтальмії при обслуговуванні електроустановок забезпечується застосуванням захисних окулярів зі звичайним
склом, котре майже не пропускає ультрафіолетових променів і одночасно захищає очі від інфрачервоного опромінення та бризок розплавленого металу при виникненні електричної дуги.
Електричний удар — збудження живих тканин організму електричним струмом, що супроводжується судомним скороченням м'язів. Такий удар може призвести до порушення і навіть повного припинення роботи легенів та серця. При цьому зовнішніх місцевих ушкоджень, тобто електричних травм, людина може і не мати.
Ступінь негативного впливу на організм електричних ударів різний. Найслабший електричний удар викликає ледь відчутні скорочення м'язів поблизу місця входу або виходу струму. Може порушитись і навіть припинитися діяльність легенів та серця, тобто призвести до загибелі організму.
В залежності від наслідку ураження електричні удари можна умовно розділити на 5 ступенів:
I — судомні ледь відчутні скорочення м'язів;
II — судомні скорочення м'язів, що супроводжуються сильним болем, що ледь переноситься без втрати свідомості;
III — судомне скорочення м'язів з втратою свідомості, але зі збереженням дихання і роботи серця;
IV — втрата свідомості та порушення серцевої діяльності або дихання (або одного і другого разом);
V — клінічна смерть, тобто відсутність дихання та кровообігу.
У міру збільшення величини струму організм людини відповідає відповідними реакціями. Можна виділити 3 основні реакції:
1. Відчуття струму.
2. Судорожне скорочення м'язів.
3. Фібриляція серця.
З 2 і 3 починається небезпеку смертельного результату.
Мінімальні значення струмів, що викликають основні реакції, називаються пороговими значеннями струмів.
У зв'язку з цим розрізняють струми: відчутні, не відпускаючі, фібріляційні, і, відповідно, їх порогові значення.
Вважається, що поразки змінним струмом сильніше, ніж постійним струмом.
Для змінних струмів порогові значення:
0,6 - 1,5 мА - для відчутних струмів;
6 - 20 мА - для невідпускаючих струмів;
100 мА - для фібріляційних струмів.
В електроустановках за "смертельний" поріг береться значення фібріляційного струму.
Для кожного порогового значення струму існує мінімальний допустимий час впливу:
10 хв - для відчутного струму;
3 сек - для невідпускаючого струму;
1 сек - для фібріляційного струму.
Фактори, що впливають на результат електротравм:
1). Сила струму
2). Час протікання
3). Шлях струму через організм людини
Шляхи, які зустрічаються найчастіше:
1. нога-нога-0,4% енергії проходить через серце.
2. рука-рука-0,4 - 3,3% (найбільш небезпечний шлях проходження)
3. рука-нога-займає проміжне становище між 1 і 2
4). Місце входження струму в організм (дія струму на організм посилюється при замиканні контактів в акупунктурних точках (зонах))
5). Стан організму людини (перш за все, нервової системи)
6). Умови навколишнього середовища (температура, вологість) Підвищена температура, вологість підвищують небезпеку ураження ел. струмом. Чим нижче атмосферний тиск, тим вище небезпека ураження.