Рівень с.39Основні тенденції розвитку здібностей в підлітковому віці.

У підлітковому віці розвиваються переважно соціальні компоненти здібностей у системі

референтних стосунків. цьому віку притаманні групові процеси

(активізація потреб у належності, у самоствердженні тощо)

Питання про смисл розвитку тих чи інших здібностей (чи

припинення розвитку) підлітками часто вирішується в контексті

цінностей референтної групи.

Як правило, кожен підліток включений в декілька соціальних груп,

у кожній з яких є особи, яких можна означити як ситуативно

референтних (зазначимо, що референтність може бути й зі знаком «-»).

В якому напрямку піде розвиток здібностей залежить, очевидно, як від

особистісної значимості осіб з різними векторами референтності, так і

від того рівня розвитку здібностей, з яким дитина підійшла до

підліткового віку. Можна припустити, що розвиток тих чи інших

здібностей спонукатиме підлітків до пошуку відповідних референтних

груп, які створюватимуть ціннісне поле для самовдосконалення. Сказане

не означає, що підлітки обов’язково схиляються до груп, де

розвиваються якісь конкретні здібності, наприклад, музичні чиматематичні. Конкуренція за визнання в таких випадках нерідк о

призводить до зміни напрямку розвитку здібностей. У підліткових

групах розвивається здатність до свідомого взаємного поцінування

успішності в різних видах діяльності. Це стимулює диференціацію за

здібностями, розвиток індивідуальності підлітків, але водночас

утруднює застосування розвивальних педагогічних впливів для розвитку

здібностей всіх членів групи в одній діяльності.

За нормальних умов розвитку особистості, ближче до юнацького віку в останньої має

відбутися генералізація цих уявлень і спрямування їх в бік автономізації.

Це, як правило, відбувається в процесі усвідомлення діалектичної

суперечності між особистісним розвитком і спеціалізацією здібностей в

професійній діяльності.

В

1. Проаналізуйте взаємозв'язок розвитку самосвідомості підлітка з основними мотиваційними детермінантами його віку.

Підлітковий вік є сенситивним для розвитку самосвідомості особистості. У підлітків виникає інтерес до себе, якостей своєї особистості, потреба оцінити, порівняти себе з іншими, розібратися у своїх почуттях і переживаннях. На основі розвитку самосвідомості, зростання вимог до себе, нового становища серед ровесників і старших у них з'являється прагнення до самовиховання. Вони намагаються розвинути в собі позитивні якості, подолати негативні риси. Але порівняно невеликий життєвий досвід і ще не сформований життєвий світогляд нерідко породжують суперечності між потребою у самовихованні і невмінням реалізувати її.

Самопізнання відбувається в 2 етапи

1. Усвідомлення відмінності від ровесників, утвердження приналежності до світу дорослих.

2. Усвідомлення своєрідності своєї особистості, увага до внутрішнього світу інших людей, здатність до самовиховання

Усвідомивши свою своєрідність, підліток прагнене бути не гіршим за інших, не втратити своє «я», зберегти гідність

Важливим пунктом у розвитку самосвідомості є становлення самооцінки та рівня домагань , основних моральних якостей. Однак, те, які саме якості будуть формовані в особистості залежить саме від оточення підлітка, адже вони формуються відповідно до цілей та цінностей референтної групи підлітка.

Усвідомлення себе, становлення Я-образу підлітка пов'язані з формуванням образу Іншого. Найчастіше таким значущим іншим є ровесник, спілкування з яким особливо важливе. 

У підлітковому віці, а саме в переломний його момент (13-14 років), Я-образ стає дуже нестійким, втрачає свою цілісність. Підліток особливо гостро відчуває суперечність, невпорядкованість свого Я, що зумовлене невизначеністю рівня домагань, труднощами переорієнтації з оцінювання інших на самооцінювання. Відхід від прямого копіювання зразків поведінки інших людей вимагає розвитку способів самопізнання та самоаналізу, які у підлітків ще недостатньо сформовані. Це породжує суперечність між гострою потребою підлітків у самопізнанні і нездатністю адекватно реалізувати її, наслідком чого є зниження рівня адекватності, стійкості самооцінки, стабільності розвитку Я-образу.

Попри обмежені можливості підлітків для самопізнання, вони виявляють високу сприйнятливість до корекції негативних прагнень, поведінки та соціально несхвалюваних якостей. Це актуалізує необхідність тактовної допомоги їм в оволодінні способами самопізнання, створення умов, які б сприяли об'єктивації особистісних переживань, у яких вони змогли б подивитися на себе очима інших.

Таким чином, розвиток самосвідомості породжує нові і нові мотиви, які в свою чергу сприяють подальшому самоусвідомленню і саморозвитку