Підприємництво, суть та принципи організації.
Підприємництво – це певна ініціативна діяльність спрямована на пошук варіантів найбільш ефективного використання ресурсів з метою досягнення комерційного успіху.
Підприємництво як економічна категорія – це система відносин ринкового суб’єкту з державою, іншими ринковими суб’єктами, працівниками.
Суб’єкти підприємництва: індивідуальні особи, група осіб об’єднаних між собою угодами та економічними інтересами, інколи державні органи.
Принципи організації підприємництва:
самостійність та незалежність господарюючих суб’єктів, можливість приймати будь-які рішення в межах існуючих правових норм;
принцип матеріальної зацікавленості – спрямованість на максимізацію прибутку і розширення сфери впливу;
господарський розвиток і відповідальність за результати діяльності власними доходами, майном, тощо;
Підприємства та їх види. Природа державних підприємств.
Підприємство – первинна, основна ланка суспільного відтворення, історично визначена суспільна форма функціонування продуктивних сил в якій відбувається поєднання робочої сили та засобів виробництва.
Підприємство – колектив людей об’єднаних кооперацією праці і загальними економічними інтересами.
Підприємство – комплекс засобів виробництва, які мають певну технологічну єдність для створення певного продукту.
Фірма – складне об’єднання матеріальних і людських ресурсів. Відповідним чином організованих та скоординованих. З метою виробництва певних благ.
Фори підприємств:
а) за формою власності:
державні (характеризуються відносною економічною відокремленістю);
групова власність (орендні, акціонерні, кооперативні, колективні, партнерства, корпорацій тощо)
індивідуальні підприємства (приватні);
підприємства змішаної власності.
б) організаційні форми підприємства – завод, фабрика, мале підприємство, концерн тощо.
Виробничі фонди (капітал) підприємства та їх рух.
Фонди (капітал підприємства) – всі матеріальні і грошові кошти підприємства (речові і особисті фактори виробництва які перебувають у певній формі власності підприємства і виступають матеріальною основою його діяльності. Фонди знаходяться у постійному русі. Постійний рух фондів в якому вони знаходяться проходять три стадії набувають три форми (грошову, виробничу, товарну) називається кругообіг фондів.
Формула кругообігу фондів:
Г – гроші;
Т – товар;
зв – засоби виробництва;
рс – робоча сила;
В – виробництво.
Основні виробничі фонди та їх амортизація.
Основні виробничі фонди (засоби праці – будівлі, споруди, машини, обладнання тощо) – частина виробничих фондів, які беруть участь у виробництві тривалий час, не втрачають при цьому натуральної форми і переносять свою вартість на створювану продукцію поступово, частинами, в міру фізичного зносу.
Амортизація – процес поступового перенесення вартості засобів праці по мірі їх зносу на продукцію, що виробляється.
Оборотні засоби підприємства та їх структура.
Оборотні засоби підприємства (предмети праці – сировина, паливо, енергія) – частина виробничих фондів, які переносять свою вартість на продукт одразу, за один цикл.
До оборотних засобів відносять: оборотні виробничі фонди, виробничі запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів, готова продукція, кошти в розрахунках. До оборотних виробничих фондів відноситься і фонд заробітної плати.
Показники ефективності використання фондів підприємства.
Фондовіддача – відношення вартості річної продукції до середньорічної величини основних виробничих фондів.
Фондомісткість – обернений показник.
Матеріаловіддача – відношення вартості річної продукції до величини матеріальних витрат. Матеріаловіддача визначається двома способами: з урахуванням амортизаційних відрахувань і без них.
Ефективність використання оборотних засобів. Коефіцієнт оберненості – відношення річної продукції до величини оборотних засобів.
Витрати виробництва. Суть і види.
Витрати виробництва – сукупність всіх витрат, які виникають в процесі створення благ і доведення їх до споживача. Це цілеспрямовані затрати минулої (уречевленої в засобах виробництва) і живої праці людини.
Економічна теорія розглядає витрати виробництва в двох видах:
витрати суспільства на виготовлення товару (це є всі витрати суспільнонеобхідної, абстрактної, минулої праці які уречевлені в засобах виробництва і живої праця працівника і які витрачає суспільство на виготовлення одиниці товару. Це вартість товару (W).
W=С+V+m
витрати підприємства на виготовлення товару.
Постійні та змінні витрати фірм.
Постійні витрати фірми – це ті витрати на величину яких не впливає обсяг виробництва. Вони є незмінними для діючого підприємства вони існують навіть при нульовому виробництві. Це витрати на амортизацію, виплату оренди, процент, зарплата управлінському персоналу і т.д.
Змінні витрати – ті які прямо залежать від обсягів виробництва (сировина, матеріали, тара і т.д.).
При будь-якому обсязі виробництва постійні витрати + змінні = валові витрати.
Собівартість. Структура та шляхі зниження.
Собівартість – витрати підприємства на виготовлення продукції в грошовій формі.
Види собівартості:
розрахункова – витрати в очікуваному періоді на всю виробничу програму;
фактична – дійсний рівень затрат;
виробнича собівартість – витрати на виробництво товару;
повна (комерційна собівартість) – виробнича собівартість + витрати на реалізацію продукцію.
Структура собівартості:
за елементами витрат на всю продукцію (статті – сировина, матеріали, паливо, амортизація, зарплата, тощо);
за статтями калькуляції (обчислення собівартості одиниці продукції).
Шляхи зниження собівартості:
а) Скорочення затрат на предмети праці (сировина, паливо, матеріали, енергія);
зростання продуктивності праці у виробництві;
впровадження безвідходних технологій;
підвищення кваліфікації робітників, тощо;
б) скорочення витрат на засоби праці (амортизаційні відрахування);
зменшення пасивної частини основних фондів;
збільшення коефіцієнту змінності роботи обладнання;
зростання продуктивності праці, тощо;
в) Скорочення витрат на зарплату (темпи зростання зарплати не повинні перевищувати темпи росту продуктивності праці.
Природа прибутку. Норма та маса прибутку.
Прибуток - це головне джерело самофінансування підприємства.
Прибуток – реалізована додаткова вартість.
Прибуток завжди належить власникові засобів виробництва.
Прибуток в умовах ринку стає рушійною силою і стимулом виробництва.
Прибуток (Р) = Загальний доход (С + V +m) – Валові витрати (собівартість (С+V) = m).
Норма прибутку (Р/) характеризує ступінь доходності капіталу, вигідності, зростання, доцільності капіталовкладень;
Маса прибутку (Р);
Фактори, що впливають на норму прибутку.
-
Норма додаткової вартості
- прямо пропорційно;
Швидкість обороту або кількість оборотів за рік;
Обернено пропорційно впливає органічна будова капіталу, або питома вага змінного капіталу в авансованих коштах;
Елементарна економія витрат виробництва;
Коливання ринкових цін навколо вартості.
Міжгалузева конкуренція та утворення галузевого прибутку.
Міжгалузева конкуренція – суперництво між підприємствами різних галузей за найбільш вигідні умови застосування свого капіталу. Це суперництво породжується тим що ще з початку в різних галузях створюється різна форма прибутку на рівно великі норми капіталу за рівнем прибутковості всю економіку можна поділити на галузі з низькою, середньою, високою прибутковістю.
В умовах вільної конкуренції капітал і робоча сила із неприбуткових галузей вилучається і переходить туди де норма прибутку вища. Масове переливання капіталів і робочої сили викликають суттєві зміни у співвідношенні пропозиції і попиту. Таким чином переливання капіталу з галузі в галузь проводиться безперервно. В результаті цього на протязі довгого періоду виникає стійка тенденція. Норма прибутку в різних галузях вирівнюється в (середню оптимальну норму) прибутку.
Принцип розподілу середнього прибутку:
рівні прибутки на рівновеликий капітал в різних галузях.
