44.Поясніть коротко, в чому проявилось філософське новаторство г. Сковороди.

Сучасна оцінка філософії Г.Сковороди ускладнена тою обставиною, що розглянуті окремо, самі по собі, вихідні думки філософа постають в контексті європейської філософії не дуже оригінальними. Проте тут вирішальне значення має декілька важливих моментів. По-перше, майже в усі свої провідні ідеї Г.Сковорода вводить деякі новації, які, врешті, виявляються вирішальними в плані їх остаточного сенсу. По-друге, філософія Г.Сковороди – це явище органічно цілісне, просякнуте єдиними темами, настроями та ідеями Нарешті, по-третє, Г.Сковорода являв собою той особливий тип філософа, який філософію розглядає як прямі духовні концентрації власного життя, а саме життя не мислять собі інакшим, як побудованим у відповідності із принципами своєї філософії. Значення Сковороди у становленні реалізму просвітництва полягає в тому, що він привернув увагу освічених кіл до простолюду, звеличив загальнолюдські цінності патріархального села, сформулював ідею спорідненої праці, закликав до терпіння, поміркованості і самообмеження в матеріальних речах і почуттях, а також обгрунтував позастанову рівність людей.

45.Чим відрізняється судження як форма мислення від поняття? Назвіть основні різновиди суджень та наведіть відповідні приклади.

Судження – це логічна форма, а речення – граматична форма. Речення не адекватного вираження різними мовами, а логічна структура - завжди ідеальна.

Судження - форма мислення в стверджується або заперечується відносно предметів та явищ, їх властивостей, зв’язків і відношень, і яка має здатність виражати істину або хибу. В суджені йдеться не тільки про річ (поняття), але й про властивість (атрибути).

Сутністю характеристичного судження є істинність (зв’язки відношення ). Поняття не можна визначити істинними чи хибним (це проста констатація), мовною формою судження є речення, а поняття – словом.

Види суджень:

1. прості судження - з визначеним суб'єктом(одиничні, часткові, загальні); з невизначеним суб'єктом; розповідні; описові; пояснювальні;

2. судження відношень - релятивні судження: судження тотожності; підпорядкування; просторові; часові; причинно-наслідкові;

3. екзистенціальні судження (судження існування): аналітичні; синтетичні (в предикативі говориться про щось нове);

Основна функція мови у логіці – пізнавальна. Основними формами, в яких фіксуються знання про світ в результаті інтелектуальної діяльності є поняття, судження та теорії.

Поняття – це думка, яка за посередництвом вказівки на деяку ознаку виділяє з універсаму і збирає у клас (узагальнює) всі предмети, які посідають цю ознаку.

У мові поняття виражаються з допомогою універсалій – різновиду дескриптивних термінів. Наприклад, чотирьохкутник з рівними сторонами і рівними кутами виділяє клас квадратів з універсуму чотирьохкутників.

Судження – це думка, що містить твердження про наявність у дійсності деякого положення справ. Судження може бути висловлене з допомогою різних речень. Щоб цього уникнути використовується термін висловлення – речення, що виражає певне судження, тобто речення, яке говорить про наявність того, що має місце.

Будь яке висловлення може бути оцінене як істинне або хибне (істина або хибність – можливі значення висловлень). Причому у класичній логіці ці терміни трактуються наступним чином: висловлення істинне тоді і тільки тоді, коли положення справ, що описується в ньому, має місце у дійсності; інакше воно хибне.