35.Подайте в основних віхах історію виникнення та утвердження християнства.

Історію організаційного оформлення християнства можна поділити на такі періоди: 30 – 313 рр., повязаний із заснуванням та розвитком християнської Церкви у боротьбі з Римською імперією та юдаїзмом: переіод легалізації християнства згідно з Міланським едиктом імператора Констянтина від 313 р. і до 1954 р., коли формуються організаційні й управлінські структури церкви. Перша християнська громада виникла в Єрусалимі. Книга Діянь Св. Апостолів – історична книга Нового Завіту. Водночас вона несе в собі вчення про містичну сутність церкви. Зішестя Св. Духа, що відбулось на юдейське свято П'ятидесятниці, надала апостолам Ісуса та їх учням містичних здібностей та особливої наснаги у поширенні вчення Христа. Цей день вважається днем заснування Християнської Церкви. З П'ятидесятниці починається зміцнення громади християн у Єрусалимі та поширення християнства серед інших народів. Впродовж першого тисячоліття н. е. Церква булла єдиною та неподільною. Проте християнство у ранній період відрізняється від наступних етапів свого розвитку. Книга діянь змальовує картину життя перших християнських громад. Вони складалися переважно з бідних людей, у яких все було спільним. Рівність та демократичність устрою, де не існувало церковної ієрархії, виявлялась у спільних трапезах, яка складалася з білого хліба і червоного вина, розбвленого водою. Перші християни збиралися таємно на молитовні збори, співали гімни на честь Христа, слухали проповіді, які міг проголошувати будь – який член громади. Згодом громада християн згуртувалась навколо єпископа, який був покликаний оберігати достовірність Ісусового вчення. Для священнослужителів було встановлено спеціальний білий одяг. Проповідувати проповіді і проводити богослужіння могли тепер тільки вони. З ІІ – ІІІ стол. заможні люди починають вливатися у християнські громади. Поступово погляди на власність у християн змінюються: ідеали бідності, майнової рівності згасають. Поступово утворювалась церковна ієрархія. Вищим органом церковної організації стають церковні собори. Римська імперія у перші три століття переслідувала християн. Імператор Троян заборонив збори християн. Імператор Нерон звинуватив християн у підпаленні Риму і багатьох стратив. Останні великі гоніння на християн відбулися наприкінці ІІІ ст. н. е. за імператора Діоклетіана. Але вони зазнали невдачі: християн було багато, вони Були організовані та проникли в усі верстви суспільства. За імператора Констянтина Християнська Церква стає дозволенною і рівноправною з іншими релігіями. У 325 р. християнство проголошується державною релігією Римської імперії і конститується у державну Церкву. Костянтин сприяв розширенню влади і багатства єпископату, особливо римського єпископа, який фактично став главою Риму. Перший Вселенський Нікейський Собор оформив ієрархію Християнської Церкви. Собор стає найвищим органом управління світової церкви.

36.Розкрийте особливості розуміння людини у філософії г. Сковороди.

Сучасна оцінка філософії Г.Сковороди ускладнена тою обставиною, що розглянуті окремо, самі по собі, вихідні думки філософа постають в контексті європейської філософії не дуже оригінальними. Проте тут вирішальне значення має декілька важливих моментів. По-перше, майже в усі свої провідні ідеї Г.Сковорода вводить деякі новації, які, врешті, виявляються вирішальними в плані їх остаточного сенсу. По-друге, філософія Г.Сковороди – це явище органічно цілісне, просякнуте єдиними темами, настроями та ідеями Нарешті, по-третє, Г.Сковорода являв собою той особливий тип філософа, який філософію розглядає як прямі духовні концентрації власного життя, а саме життя не мислять собі інакшим, як побудованим у відповідності із принципами своєї філософії. Перед людиною стоїть завдання пізнати себе, тобто, зрозуміти, осмислити себе як особливий перехід між світовими натурами, і, відповідно, визначити своє місце у світовій драмі. Оскільки дух за своєю суттю є єдиним та неподільним, то найбільш цілісно, повно та адекватно проявляє себе у порухах людського серця. Треба прислухатись до голосу серця, бо саме в ньому повно проявляє себе людська суть (натура), серце є осередком духовного життя в людині, саме воно єднає раціональні й почуттєві складники світу людини, а також гармонізує знання та віру, що дає опору людині у плинному і непевному світі.