30.Розкрийте зміст естетичної діяльності і назвіть її основні сфери.

Естетична діяльність постає проявом людської активності в сферах людської духовної діяльності: коли йдеться про естетичне, то тут почуття та емоції відіграють провідну, вирішальну роль, адже навряд чи можна творити, наприклад, художні твори в стані байдужості. Естетична діяльність поділяється на види за сферами та галузями застосування; тут виділяють художню діяльність, мистецьку, прикладну естетичну діяльність, технічну та промислову естетичну діяльність, спортивну тощо.

Естетична діяльність не може бути відстороненою від своїх результатів: результатами естетичної діяльності постають реальні речі, естетичні предмети (які інколи можуть бути ледве вловимими, як-от, наприклад, естетика вчинку, проте в більшості це картини, скульптури, будівлі, орнамент, декор та ін.). В естетиці почуття також можуть поставати, як вже відзначалось, позитивними або негативними, але як ті, так і інші все одно належать до сфери естетичного. Тобто естетичними будуть як позитивні, так і негативні почуття, тобто почуття, що викликаються сприйняттям прекрасного, так і сприйняттям потворного. Хоча у звичайному повсякденному вжитку ми досить часто слово "неестетично" сприймаємо як "некрасиве", "потворне", "відштовхуюче". Межі естетичного позначаються відсутністю або не розрізнянням образного та натурального.

31.Назвіть та коротко охарактеризуйте найбільш поширені концепції походження релігії, подайте їх критичний аналіз.

Згідно теологічної точки зору, виникнення релігії не підлягає історичному осмисленню, оскільки релігія була дана людям Богом у завершеному вигляді. Слід зауважити, що така точка зору є спільною для християн всіх конфесій, для представників іудаїзму, ісламу та ряду інших релігій. Щоправда, тут виникає питання про те, чому в світі існує багато релігій, якщо Бог дав людям одне істинне вчення. Спробою відповіді на це питання послужила концепція прамонотеїзму, або первісного, прадавнього монотеїзму (віри людей у єдиного бога). Згідно цієї концепції, Бог дав одну істину, одну релігію, але люди через свою початкову несамостійність, свою інтелектуальну та духовну обмеженість не змогли зрозуміти Боже вчення у його цілісності, а тому давні примітивні люди сприйняли його однобічно, стали ототожнювати Бога із конкретними тваринами, елементами оточуючої дійсності (сонцем, блискавкою), і таким чином виникло багато релігій. Оскільки існує фактографічний матеріал, що суперечить даній концепції, більшість науковців ставляться до неї із сумнівом. Протилежною щодо вчення прамонотеїзму є концепція первісного атеїзму. Прибічники цієї концепції вважали, що найдавніші люди були настільки тісно пов’язані з природою та з власною простою практичною діяльністю, що їх свідомість тісно перепліталась із практичними діями і не була придатною навіть до мінімальних абстрактних або відірваних від наочного міркувань, в тому числі й релігійних. Проте, оскільки дана концепція грунтується не стільки на фактах, скільки на їх тлумаченні, багато дослідників теж вважають її сумнівною. Досить розповсюдженою у релігієзнавчій літературі є теорія страху. Ця теорія виникла ще в часи Стародавньої Греції та Риму. Відповідно до цієї концепції первісні люди боялися певних природних явищ (пожежі, шторму на морі), і пов’язували ці явища з діями надзвичайно могутніх істот – демонів, богів (бо явища були масштабними). За аналогією з власними вчинками вони вважали, що за їхнім проханням могутні істоти можуть і не чинити своїх жахливих дій. Тому первісні люди споруджували богам храми, молилися їм та приносили їм пожертви. Психологічні концепції виникнення релігії включають досить широкий спектр теорій, які стверджують, що психологічні механізми людського мислення призводять до появи релігійних уявлень. Сюди відноситься, наприклад, концепція Людвіга Фейєрбаха (1804-1872), видатного німецького філософа. У своїй праці “Сутність християнства” він стверджує, що в релігійних образах вшановуються втілення людської фантазії. Загадки релігійних вірувань, на думку Л. Фейєрбаха, розкриваються через психо-фізіологічні властивості людини. Основою виникнення релігійних вірувань він вважав процес утворення абстракцій, розвиток абстрактного мислення, можливість відокремлення загальних понять від конкретних, реальних речей. Боги, на думку Л.Фейєрбаха, є лише абсолютизованими проекціями властивостей природи і людини, перетворених мисленням у самостійні сутності (наприклад, людина щось зробити може, а чогось – не може; бог – всемогутній; людина має певні знання – бог всезнаючий, тощо).

Існує і натуралістична концепція походження релігії, що виникла ще у стародавньому світі, проте мала своїх прибічників протягом всього історичного розвитку людства. Згідно цієї теорії релігія – це специфічне відображення природних (натуральних) процесів, а також відображення різних аспектів взаємодії людини і природи. В даному випадку констатується той факт, що релігія існувала не на всіх стадіях історичного розвитку, а появляється і стверджується в певний момент. Звідси випливає питання про те, що треба вважати початковими проявами релігійності, а що вже відноситься до феномену релігії з усіма її структурними складовими.

Всі описані концепції мають теоретико-логічний характер. З деякими із них погоджується значна кількість дослідників, в той час, як інші мають менше прибічників. Окрім названих існує величезна кількість інших релігієзнавчих теорій і вчень.