23.Охарактеризуйте основні особливості Біблії – Священної книги християн, поясніть її складові та охарактеризуйте їх зміст і спрямованість.

Святе Письмо християн Біблія є не тільки священною книгою, а й своєрідною історичною енциклопедією, де у специфічній формі (часто через систему символів і алегорій) відтворюються реальні події древніх епох, де актуалізуються вічні проблеми людства, основні періоди становлення історії та їх історична значущість. Окрім того Біблія являє собою певну загадку для науковців, оскільки завжди вражає її колосальна інформативна місткість

сприймання, засвоєння й осмислення біблійних текстів відбувалось протягом століть, як і саме розуміння біблійного канону – системи офіційно усталених Церквою поглядів на достовірність подій, фактів, висловлювань. Композиція Святого Письма визначається стрункою і логічною завершеністю. Біблія складається зі Старого і Нового Завіту, а вони, в свою чергу, містять тематичні розділи. Кожен розділ формується із книг, а всередині їх є так звані стихи – найкоротші смислові блоки, що складаються переважно з однієї короткої фрази; вона логічно завжди пов’язується з попередньою і наступною. Старий завіт складається з п’ятикнижжя Мойсея, Книги Пророків, Книги Псалмів, Новий Завіт – з чотирьох Євангелій (від Івана, Марка, Луки і Матвія), Книги Діянь Апостолів, Книги послань Св. Апостолів, Одкровення Іоана (або Апокаліпсису).

24.Поясніть, що являли собою філософські курси Києво – Могилянської академії.

Києво – Могилянська академія була заснована Петром Могилою у 1632 році шляхом об’єднання двох київських шкіл. У час найвищого розквіту в Академії навчалось понад 2000 студентів щорічно. Києво-Могилянська академія стала загальнослов’янським осередком освіти, науки й духовності: сюди прибували на навчання молоді люди не лише з усіх куточків України, а й Білорусії, Молдови, Росії, Болгарії, Румунії, Сербії та інших країн. Навчання в Академії велось латинською мовою; повний курс Академії становив 12 років навчання, що дозволяло ознайомити студентів практично з усіма богословськими та науковими дисциплінами, відомими в Європі XVII століття. Принципове значення мала та обставина, що в Академії, хоча це і був церковний навчальний заклад, було запроваджене розділене вивчення філософії та богослов’я. Завдяки цьому в Києво-Могилянській академії у філософські курси вводились наукові та філософські новації, хоча в цілому філософські курси вміщували в свій зміст типові для Західної Європи кури пізньої схоластичної філософії. Курс філософії охоплював три складники: логіку, фізику та метафізику; викладали також геометрію та астрономію. В найвищому класі (богослов’я) докладно вивчали систему Томи Аквінського (томізм). У трактуванні професорів Києво-Могилянської академії філософія окреслювалась як цілісна система знань, що в сукупності дозволяють знайти шлях до істини, а отже – й зрозуміти причини виникнення та сутність тих чи інших явищ. Істина пов’язувалась із Богом, мала в ньому найголовнішу причину. Вважалося, що шляхом раціонального аналізу природи як Божого творіння (тобто, кажучи мовою сучасної науки, – реальної дійсності) можна збагнути ті закономірності, які лежать в основі речового світу. Засобами пізнання світу визнавалась логіка, котра вивчала форми та методи мислення. У своїх філософських викладах професори філософії послуговувались працями Арістотеля, Августина, Дунса Скота, Томи Аквінського, П.Гасенді, Р.Бекона, Р.Декарта, Г.Лейбніця, Х.Вольфа та інших античних і пізніших європейських авторів, прагнули адаптувати їх ідеї на українському грунті. Передовсім це виявлялося у цінуванні чуттєвих форм пізнання порівняно з раціональними, а також у тому, що етичним проблемам філософії надавалося великого значення; тобто тут давалася взнаки давня традиція сприймати та подавати філософію як життєву настанову та моральне повчання. Філософські курси в Академії викладали провідні мислителі того часу, просвітники, що справили потужний вплив на своїх сучасників. Попередньо вони навчалися у престижних університетах Європи, в яких одержували наукові ступені докторів філософії, а подекуди – ще й докторів богослов’я. Завдяки цьому викладення філософії велося на професійному рівні