13. Особливості лексичних засобів ділового мовлення.

У діловому мовленні широко використовують абстрактну лексик, яка відображає якість (продуктивність, взаємозв’язок (зумовленість), дію (відтворення), сукупність (тематика, проблематика).

Недоцільно в діловому мовленні без необхідного обґрунтування надавати термінологію різних галузей. Серед лексичних засобів поширені:

• лексичний повтор

• синонімічна заміна

• анафора (повтор синтаксичних конструкцій)

• протиставлення

• стилістично нейтральне вживання слів

• міжнародні словотворчі елементи з дпомогою яких утворюються терміни.

Ділове мовлення в цілому орієнтується на нейтральну загальновживану лексику української мови. Вихід за межі загальнолітературного слововжитку дозволяється лише у випадках звертання до специфічної ділової лексики.Певна міра експресії може бути виявлена й у службовому листі. Тут слова якісної оцінки використовуються для досягнення більшої переконливості. Якісні прикметники у вищому й найвищому ступенях порівняння саме й створюють враження емоційності тексту.

Проте і в межах нейтральної загальновживаної лексики не все може бути схвалене.

Насамперед це стосується так званих універсальних слів, тобто слів з невизначеним, розмитим, затертим значенням. Вони вживаються в різних стилях української мови як стандартні замінники слів з більш точним, більш конкретним змістом.

У цій ролі часто виступають слова питання: факт, момент, захід, масштаб, зміцнити, підвищити тощо.

Універсальні слова з'являються в текстах ділових паперів як результат приблизності уявлення про предмет думки, а також через невміння знайти точний відповідник серед наявних у мові слів:

Одним з проявів багатослів'я є повторення. Тавтологія ( гр. tavto - "те саме", logos – "слово") – повторення того самого змісту іншими словами: вільна вакансія, пам'ятний сувенір, глухий тупик, захисний імунітет, головний лейтмотив. Прикметники у цих словосполученнях зайві, бо позначають ознаки, наявні в характеризованих ними іменниках.

• Загальновживана лексика у професійному мовленні

Лексика сучасної української літературної мови з погляду стилістичної диференціації поділяється на дві великі групи. При виборі між книжними і розмовними словами перевага надається книжним словам, бо вони, як правило, однозначні й не висловлюють небажаним чином емоції того, хто укладає документ. До того ж, книжні слова, як правило, однозначні, а розмовні – багатозначні, що також може зашкодити текстові документа. Використання синонімів у ділових паперах

Синоніміка - це явище, властиве усім стилям мови. Явище синонімії означає наявність у мові близьких, але не тотожних способів висловлення, покликаних якнайточніше відтворювати всі відтінки людської думки. Незнання синонімічних можливостей мови, невміння вибрати єдино можливе в даній ситуації слово є причиною появи багатьох помилок в усіх стилях мови. Наприклад:

заступник – замісник – заступник – це офіційна назва постійної посади; замісник – людина, яка тимчасово виконує чиїсь обов'язки.

Евфемізм – слово чи словосполучення, що пом’якшує занадто прямолінійний або категоричний вираз. У певних ситуаціях звичайне загальновживане слово може виявитися аж надто прямолінійним, навіть жорстоким, тоді йому відшукують відповідну синонімічну заміну /наприклад, у некролозі не повторюється слово помер, його замінюють після першого вживання описовими зворотами пішов від нас; залишив нас; пішов з життя та ін./

Деякі загальновживані слова мають виразно експресивний характер і тому непридатні для ділового документа: замість слова пяний у ділових паперах добираються описові беземоційні звороти: у нетверезому стані, під дією алкоголю, у стані сп'яніння.

Пароніми у діловому спілкуванні

Серед слів нашої мови досить багато є таких, які мають однаковий корінь, а різняться лише суфіксом, префіксом, кількома літерами в закінченні та ін:

зумовив – обумовив; заснований – оснований.

Такі близькозвучні слова, що різняться за змістом, називаються паронімами.

Найчастіше в ділових паперах трапляються такі пароніми:

виборчий – кампанія, бюлетень, право; виборний – агітація, посада;

дільниця – адміністративний самостійний обєкт або виробничий вузол;

ділянка – частина поверхні площі чогось.