
- •1. Поняття національної та літературної мови. Ознаки літературної мови
- •2. Українська мова як державна. Функції державної мови
- •3.Поняття престижу мови та засоби його забезпечення
- •4.Мовне законодавство і мовна політика в Україні
- •5. Функціональні стилі української мови та сфера їх застосування.
- •7.Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового наукового стилів
- •8. Поняття культури мови та культури мовлення
- •10. Суржик як показник низької культури мовлення.
- •9. Комунікативні ознаки культури мовлення.
- •11. Мовні норми та мовленнєвий етикет.
- •12. Лексика української мови з погляду її походження.
- •13. Особливості лексичних засобів ділового мовлення.
- •14. Основи вчення про термін і термінологію: Вихідні поняття і терміни
- •15. Загальновживана лексика. Професійна лексика. Термінологія. Номенклатура.
- •16.Класифікація термінологічних одиниць
- •17. Сучасні проблеми української термінології
- •18. Спілкування як вид соціальної взаємодії. Функції спілкування
- •19. Види і форми професійного спілкування
- •20. Невербальні компоненти спілкування
- •21. Правила ведення дискусії.
- •22. Основні поняття діловодства. Критерії класифікації документів. Національний стандарт України
- •23. Вимоги до укладання та оформлення документів.
- •24. Публічний виступ як важливий засіб комунікації. Види публічного мовлення
- •25.Етикет телефонної розмови.
- •1. Поняття національної та літературної мови. Ознаки літературної мови
13. Особливості лексичних засобів ділового мовлення.
У діловому мовленні широко використовують абстрактну лексик, яка відображає якість (продуктивність, взаємозв’язок (зумовленість), дію (відтворення), сукупність (тематика, проблематика).
Недоцільно в діловому мовленні без необхідного обґрунтування надавати термінологію різних галузей. Серед лексичних засобів поширені:
лексичний повтор
синонімічна заміна
анафора (повтор синтаксичних конструкцій)
протиставлення
стилістично нейтральне вживання слів
міжнародні словотворчі елементи з дпомогою яких утворюються терміни.
Ділове мовлення в цілому орієнтується на нейтральну загальновживану лексику української мови. Вихід за межі загальнолітературного слововжитку дозволяється лише у випадках звертання до специфічної ділової лексики.Певна міра експресії може бути виявлена й у службовому листі. Тут слова якісної оцінки використовуються для досягнення більшої переконливості. Якісні прикметники у вищому й найвищому ступенях порівняння саме й створюють враження емоційності тексту.
Проте і в межах нейтральної загальновживаної лексики не все може бути схвалене.
Насамперед це стосується так званих універсальних слів, тобто слів з невизначеним, розмитим, затертим значенням. Вони вживаються в різних стилях української мови як стандартні замінники слів з більш точним, більш конкретним змістом.
У цій ролі часто виступають слова питання: факт, момент, захід, масштаб, зміцнити, підвищити тощо.
Універсальні слова з'являються в текстах ділових паперів як результат приблизності уявлення про предмет думки, а також через невміння знайти точний відповідник серед наявних у мові слів:
Одним з проявів багатослів'я є повторення. Тавтологія ( гр. tavto - "те саме", logos – "слово") – повторення того самого змісту іншими словами: вільна вакансія, пам'ятний сувенір, глухий тупик, захисний імунітет, головний лейтмотив. Прикметники у цих словосполученнях зайві, бо позначають ознаки, наявні в характеризованих ними іменниках.
Загальновживана лексика у професійному мовленні
Лексика сучасної української літературної мови з погляду стилістичної диференціації поділяється на дві великі групи. При виборі між книжними і розмовними словами перевага надається книжним словам, бо вони, як правило, однозначні й не висловлюють небажаним чином емоції того, хто укладає документ. До того ж, книжні слова, як правило, однозначні, а розмовні – багатозначні, що також може зашкодити текстові документа. Використання синонімів у ділових паперах
Синоніміка - це явище, властиве усім стилям мови. Явище синонімії означає наявність у мові близьких, але не тотожних способів висловлення, покликаних якнайточніше відтворювати всі відтінки людської думки. Незнання синонімічних можливостей мови, невміння вибрати єдино можливе в даній ситуації слово є причиною появи багатьох помилок в усіх стилях мови. Наприклад:
заступник – замісник – заступник – це офіційна назва постійної посади; замісник – людина, яка тимчасово виконує чиїсь обов'язки.
Евфемізм – слово чи словосполучення, що пом’якшує занадто прямолінійний або категоричний вираз. У певних ситуаціях звичайне загальновживане слово може виявитися аж надто прямолінійним, навіть жорстоким, тоді йому відшукують відповідну синонімічну заміну /наприклад, у некролозі не повторюється слово помер, його замінюють після першого вживання описовими зворотами пішов від нас; залишив нас; пішов з життя та ін./
Деякі загальновживані слова мають виразно експресивний характер і тому непридатні для ділового документа: замість слова пяний у ділових паперах добираються описові беземоційні звороти: у нетверезому стані, під дією алкоголю, у стані сп'яніння.
Пароніми у діловому спілкуванні
Серед слів нашої мови досить багато є таких, які мають однаковий корінь, а різняться лише суфіксом, префіксом, кількома літерами в закінченні та ін:
зумовив – обумовив; заснований – оснований.
Такі близькозвучні слова, що різняться за змістом, називаються паронімами.
Найчастіше в ділових паперах трапляються такі пароніми:
виборчий – кампанія, бюлетень, право; виборний – агітація, посада;
дільниця – адміністративний самостійний обєкт або виробничий вузол;
ділянка – частина поверхні площі чогось.