2.1. Поняття і сутність механізму держави.

Функції держави здійснюються за посередництвом спеціаль­но утвореного для механізму, який визначається як «механізм держави», складається із різних дер­жавних органів, які об'єднуються у відносно виокремлену струк­туру — державний апарат, та деяких державних установ та підприємств. На такому підході засновується тлумачення сутності і змісту дер­жавності під кутом зору інституціонального підходу, головною особливістю якого є те, що держава трактується насамперед як механізм (інститут) влади та управління в суспільстві.

З іншого боку, механізм держави має розглядатися в кон­тексті виконання певним прошарком людей певного різновиду суспільне корисної праці, що виділився історично як результат суспільного розподілу праці, — управлінської діяльності на постійних професійних засадах. У такому людському вимірі ме­ханізм держави виступає своєрідним фізичним (людським) її втіленням як відносно відокремлений, конституйований в окре­мий інститут і структурно організований прошарок людей, який виокремився на етапі формування державності внаслідок су­спільного розподілу праці на керуючих (працівників державного апарату)і керованих (населення).

Отже, механізм держави — це сукупність державних органів, установ, підприємств та інших державних інституцій, за посе­редництвом яких практично здійснюються завдання й функції держави.

До структури механізму держави входять: державні підприємства, державні установи і державний апарат.

Державними підприємствами вважа­ються в Україні такі, що проводять виробничу або іншу діяль­ність, яка може здійснюватись тільки державним підприємством, або такі, головним споживачем про­дукції яких (понад 50 відсотків) є держава, або ж такі, які є суб'єктами природних монополій.

Державні підприємства во­лодіють часткою державної власності на праві повного госпо­дарського відання, мають самостійний баланс і статус юридичної особи, є суб'єктами підприємницької діяльності, несуть са­мостійну майнову відповідальність.

Щодо державних установ, то для них специфічною є неви­робнича діяльність в освітницькій, культурно-виховній, науковій галузях, у сфері охорони здоров'я і соціального захисту грома­дян. Державні установи можуть бути призначені для виконання спеціальної діяльності, наприклад для утримання засуджених то­що. За характером і напрямком своєї діяльності державні устано­ви не можуть бути прибутковими організаціями і тому перебува­ють на утриманні за рахунок коштів державного бюджету.

2.2. Поняття державного апарату і його ознаки. Державні органи та їх види

Головними функціями будь-якої держави в різні історичні ча­си залишаються ті, що спрямовані на реалізацію публічної влади в масштабах усього суспільства, здійснення від імені держави управлінської діяльності, і тому основним інститутом, що уособ­лює та представляє державу, є державний апарат.

Державний апарат — це сукупність державних органів, їх ланок і підрозділів, уповноважених здійснювати дер­жавну владу та управління.

Поняття державного апарату як складова частина кате­горійного арсеналу теорії держави і права є узагальнюючим, тоб­то охоплює на основі спільних ознак усю сукупність різно­манітних за конкретним спрямуванням діяльності державних ор­ганів. Державний орган розглядається теорією держави і права як первинний структурний елемент державного апарату, саме з державних органів складаються його окремі ланки і підрозділи, вся система державного апарату як цілісного явища.

Для більш змістовного вивчення державного апарату не­обхідно розглянути характерні його ознаки, а саме:

1) державний апарат є основним інститутом держави, безпо­середнім носієм державної влади, яку він уповноважений прак­тично здійснювати і представляти у відносинах з населенням;

2) державний апарат як системне утворення формується й функціонує на основі єдиних принципів організації і діяльності;

3) державний апарат є складною системою органів, що передбачає поділ на відокремлені ланки та підрозділи як за функціо­нальним критерієм — на гілки влади, так і за ієрархічними озна­ками — на вищі та нижчі органи, тощо;

4) первинним елементом державного апарату, з якого скла­дається вся система державного апарату, є окремий державний

орган;

5) у державному апараті зайняті на постійних засадах про­фесійно підготовлені для здійснення управлінських функцій кад­ри _ державні службовці;

6) функціонування державного апарату здійснюється в межах і в порядку, які встановлені законодавством, тобто в певних пра­вових формах;

7) державний апарат спирається у своїй діяльності на певні матеріальні, фінансові та інші ресурси, отримані із державних коштів;

8) функціонування державного апарату спирається на мож­ливість застосування державного примусу.

Основним елементом державного апарату виступає державний орган.

Державний орган — це структурно відокремлений, внут­рішньо організований колектив державних службовців, який наділений встановленою законодавством компетенцією для ви­конання певних владно-управлінських функцій і завдань держави.

Слід зауважити, що структурно державний орган можна роз­глядати як складне утворення, яке включає два відносно відо­кремлених підрозділи, один з яких здійснює статутні повнова­ження цього органу, а інший — виконує допоміжні функції, за­вданням якого є забезпечення виконання державним органом своїх повноважень. Такий підхід дає можливість визначити пра­вовий статус різних категорій працівників державного органу, виходячи з конкретних функціональних напрямів його діяль­ності, а також відповідні вимоги та кваліфікаційні характеристи­ки посад на державній службі.

Різноспрямованість та складність владно-управлінських функ­цій держави обумовлює значну кількість та різноманітність за своїми конкретними характеристиками видів державних органів.

Залежно від соціальної природи державні органи поділяються на первинні та вторинні.

Первинні органи створюються шляхом безпосереднього волевиявлення народу, якщо народ визнається Джерелом державної влади, або успадкуванням, якщо джерелом влади вважається монарх. Первинним державним органом за умов республіканського правління є парламент, ним може бути прези­дент, якщо його обирає безпосередньо народ.

Вторинні органи утворюються первинними, є похідними від останніх і їм підзвітні.

Наприклад, згідно з Конституцією України Президент за згодою) Верховної Ради призначає Прем'єр-міністра України і за його по-і данням членів Кабінету Міністрів, керівників інших центральних органів виконавчої влади, голів місцевих державних адміністрацій тощо.

Залежно від функціонального спрямування державні органи поділяються на органи законодавчої, виконавчої та і судової влади.

За територією, на яку поширюються повноваження держав­них органів, їх поділяють на центральні та місцеві.

В Україні, наприклад, до центральних державних органів слід віднести такі органи, повноваження яких поширюються на всю її територію, — Верховну Раду України, Президента України, Кабінет Міністрів України тощо. Місцевими державними органами є місцеві державні адміністрації, місцеві суди і т. ін.

За умов феде­ративного устрою державні органи поділяються на феде­ральні органи і органи суб'єктів федерації.

Залежно від способу утворення виділяють: виборні та призначувані державні органи.

Типовим прикладом виборного органу є парламент, призначуваного — Кабінет Міністрів.

Залежно від особового складу державні органи поділяються на одноособові і колегіальні.

Одноособовими державними органами є Президент, Уповноважений Верховної Ради з прав лю­дини та деякі інші.

Колегіальні державні органи приймають рішен­ня і вступають у правові відносини лише як певні колективи дер­жавних службовців (парламент, кабінет міністрів).

Висновки по питанню.

Питання 3. Держава в політичній системі суспільства.

Політична система – система політичних явищ, які функціонують і взаємодіють у суспільстві, як правило на основі конституції , з метою завоювання, утримання або участі у здійсненні політичної влади.

Для того, щоб зрозуміти сутність політичної системи, ми повинні розглянути функціональну взаємодію її елементів.

Політична система включає до свого складу:

• суб΄єкти політики (нації, класи, соціальні групи)

• політичні партії, об΄єднання, рухи.

• Держава

• Політичні відносини між суб΄єктами політики.

• Політичні норми.

У складі політичної системи виділяють основні п΄ять підсистем:

• Інституційна (суб΄єктний склад – народ соціальні прошарки, політичні партії і т.п.);

• нормативна (регулятивна) (система політичних а також правових норм і принципів, які врегульовують відносини між народами, соціальними групами, партіями, політичними лідерами).

• Функціональна (політичні відносини, політичний процес, політичний режим);

• Ідеологічна (політична ідеологія, свідомість, погляди, культура, можливість громадянина оцінити політичне буття та обрати варіанти поведінки);

• Комунікативна (інтегративні (поєднуючі зв΄язки усіх підсистем, функціонування політичної системи і суспільства в цілому);

Держава як особливий елемент політичної системи характеризується наступними ознаками:

1. В кожній політичній системі може існувати лише одна держава;

2. Держава виступає загальною організацією всього населення.

3. Держава виступає в якості основного гаранта прав і свобод громадян;

4. Держава має аппарат управління і примусу.

5. Держава має монопольне право видавати юридичні норми.

6. Держава має монопольне право збирати податки.

7. Лише держава має право представляти народ на міжнародній арені.

Елементи політичної системи взаємодіють між собою, створюючи політичний процес, який відображає динаміку подій, явищ і дій, що відбуваються в політичній сфері суспільства в контексті функціонування політичної системи.

Одним з основних елементів політичної системи виступають політичні партії.

В сучасному розумінні політична партія – це добровільне об΄єднання людей, що виражає інтереси певних соціальних груп, які прагнуть приймати участь в політичному житті та впливати на державну політику відповідно до програми та статуту її діяльності.

Існують різноманітні критерії класифікації політичних партій.

За характером створення політичні партії поділяються на:

• виборчого походження;

• зовнішнього походження.

За характером ідеологічної платформи:

• ліберальні;

• консервативні;

• соціалістичні;

• комуністичні;

• конфесійні

• нетрадиційні (екологічні, жіночі, дурнів та ін.)

• соціально-демократичні;

• національно-демократичні.

За організаційно-масовою побудовою:

• масові;

• кадрові.

За характером ставлення до влади:

• урядові;

• опозиційні;

• позасистемні.

Наявність значної кількості різноманітних політичних партій у суспільстві свідчить про високий рівень розвитку політичної системи суспільства та реальне функціонування демократичних владних інститутів. Проте головною вимогою до кожної партії в демократичній державі виступає реальне відображення нею інтересів певної частини виборців.

Висновки по питанню.

Висновки по лекції.