41. Правовий режим земель автомобільного транспорту та дорожнього господарства

До земель автомобільного транспорту належать землі під спорудами та устаткуванням енергетичного, гаражного і паливороздавального господарства, автовокзалами, авто­станціями, лінійними виробничими спорудами, службо­во-технічними будівлями, станціями технічного обслуго­вування, автозаправними станціями, автотранспортними, транспортно-експедиційними підприємствами, авторемонт­ними заводами, базами, вантажними дворами, майданчи­ками контейнерними та для перечеплення, службовими та культурно-побутовими будівлями й іншими об'єктами, що забезпечують роботу автомобільного транспорту. До земель дорожнього господарства належать землі під проїзною частиною, узбіччям, земляним полотном, де­коративним озелененням, резервами, кюветами, мостами, тунелями, транспортними розв'язками, водопропускними спорудами, підпірними стінками і розташованими в межах смуг відведення іншими дорожніми спорудами та облад­нанням, а також землі, що знаходяться за межами смуг відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечу­ють функціонування автомобільних доріг.

Закон України «Про автомобільний транспорт» розрізняє автомобільний транспорт загального користування, відомчий та індивідуальний автомобільний транспорт.

До автомобільного транспорту загального користування належать автомобільні транспортні засоби перевізників, що використовуються ними для надання послуг з перевезень паса­жирів і вантажів.

До відомчого автомобільного транспорту належать автомо­більні транспортні засоби суб'єктів підприємницької діяль­ності, установ та організацій, що використовуються ними лише для власних потреб.

Індивідуальний автомобільний транспорт — це автомобіль­ні транспортні засоби фізичних осіб, що використовуються ними лише для власних потреб.

       До земель автомобільного транспорту належать земельні ділянки, надані для зведення та наступної експлуатації споруд будівель та інших об'єктів, що забезпечують роботу автомобільного транспорту загального користування.

     Землями дорожнього господарства вважаються землі в ме­жах смуг відведення з розташованими там дорожніми спору­дами та обладнанням, а також землі, що знаходяться за ме­жами смуг відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг.

Автомобільні шляхи сполучення, які використовуються автомобільним транспортом, характеризуються притаманною їм інфраструктурою. Вона містить автомобільні дороги — час­тину території, у тому числі в населеному пункті, яка призна­чена для руху транспортних засобів і пішоходів з усіма роз­міщеними на них спорудами автовокзали, автостанції, зупинки автобусних марш­рутівиа ін..

До інфраструктури автомобільних шляхів сполучення За­коном «Про автомобільний транспорт» встановлені певні ви­моги. По-перше, будівництво, ремонт і утримання об'єктів

Землі автомобільного транспорту та дорожнього господарс­тва використовуються для надання послуг з перевезень паса­жирів та вантажів автомобільним транспортом загального ко­ристування.

     Однією з новел чинного земельного законодавства є можли­вість надання земельних ділянок із земель дорожнього госпо­дарства для здійснення концесійної діяльності.

Об'єктом концесії автомобільна (позаміська) дорога загаль­ного користування, яка перебуває у державній власності, щодо будівництва, строкового платного володіння та експлуа­тації якої укладено концесійний договір на строк від 10 до 50 років. Цей об'єкт характеризується, як лінійна споруда з інженерними та допоміжними спорудами і службами, які призначені для зручного та безпечного проїзду транспортних засобів з допустимими технічними характеристиками та на­вантаженнями, що забезпечує внутрішньодержавні та міжна­родні перевезення пасажирів та вантажів. Об'єкт концесії не змінює своєї належності. Передача об'єкта у концесію не зу­мовлює перехід права власності на цей об'єкт та не припиняє право державної чи комунальної власності на нього.

     Для забезпечення належної експлуатації автомобільної до­роги вона облаштовується інженерними та допоміжними спо­рудами. Інженерними вважаються споруди, що будуються безпосередньо на автомобільних дорогах (мости, тунелі, еста­кади, шляхопроводи тощо), тобто є їх невід'ємною частиною. До допоміжних належать споруди, розташовані на землях до­рожнього господарства, зазначені в концесійному договорі (майданчики для стоянки транспорту і відпочинку, протила­винні та протиселеві споруди тощо) та призначені для обслу­говування рухомого складу на дорогах, учасників дорожнього руху, розміщення сервісних і ремонтно-технічних служб.

 

42. Правовий режим земель авіаційного транспорту

До земель авіаційного транспорту належать землі під:а)аеропортами, аеродромами, відокремленими спорудами (об'єктами управління повітряним рухом, радіонавігації та посадки, очисними та іншими спо­рудами), службово-технічними територіями з усіма будівлями та спорудами, що забезпечують роботу авіаційного транспорту;б)вертольотними станціями, включаючи вертольо-тодроми, службово-технічними територіями з усіма будівлями та спорудами;в)ремонтними заводами цивільної авіації, аеро­дромами, вертольотодромами, гідроаеродромами та іншими майданчиками для експлуатації повітряних суден;г)службовими об'єктами, що забезпечують робо­ту авіаційного транспорту.

Згідно Закону «Про транспорт» (ст. 32) до складу авіа­ційного транспорту входять підприємства повітряного транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів і ван­тажів, аерофотозйомки, сільськогосподарські роботи, а та­кож аеропорти, аеродроми, аероклуби та інші підприємства, установи та організації незалежно від форм влас­ності, що забезпечують роботу авіаційного транспорту.

Здійснення господарської діяльності підприємства­ми авіаційного транспорту неможливо без відповідних земельних ділянок, на яких розташовані будівлі і спо­руди та інші об'єкти, що забезпечують роботу авіацій­ного транспорту. Для забезпечення належного функціонування авіа­ційного транспорту навколо аеродромів визначається певна територія, в межах якої земельні права суб'єк­тів власності на землю і землекористувачів дещо об­межуються. На цій території, яка вважається приае-родромною, відповідно до закону запроваджується осо­бливий режим використання земель. Приаеродромна територія (прилегла до аеродрому зона контролю і обліку об'єктів та перешкод) представ­ляє собою обмежену встановленими розмірами місцевість навколо аеродрому, над якою здійснюється маневруван­ня повітряних суден. її розміри повинні бути доведені власником аеродрому (аеропорту) чи уповноваженою на те особою до відповідних місцевих рад, підвідомча те­риторія яких повністю чи частково підпадає під при-аеродромну територію. Усі нерухомі об'єкти і споруди, розташовані на приаеродромній території, повинні бути маркіровані їх власниками денними і нічними маркі­рувальними знаками та пристроями згідно з нормами придатності аеродромів до експлуатації. Особливий режим використання земель на цій те­риторії полягає в тому, що тут запроваджується особ­ливий режим одержання дозволу на будівництво (ре­конструкцію) та іншу діяльність тільки за узгоджен­ням з органом державного регулювання діяльності авіації та відповідною місцевою радою. Підприємства, установи і організації, а також грома­дяни, які допустили порушення правил будівництва та інші дії на приаеродромній території,, зобов'язані на вимогу власника аеродрому (аеропорту) чи уповноваже­ної ним особи припинити будівництво чи іншу діяль­ність на приаеродромній території та провести у вста­новлений термін за свої кошти і своїми силами усунен­ня допущених порушень.

Особливі вимоги встановлені законом до таких спе­цифічних споруд що розташовуються в межах земель авіаційного транспорту як аеродром. Зокрема, він пови­нен бути сертифікований на відповідність його нормам придатності до експлуатації з видачею відповідного сертифіката. Крім того, всі цивільні аеродроми підля­гають реєстрації у державному органі з питань серти­фікації і реєстрації та занесенню їх до державного реєстру аеродромів України. Аеродром і його елементи повинні мати маркірування, що відповідають нормам придатності аеродроми* до експлуатації. Розташування у районі аеродромів будь-яких знаків, пристроїв і позна­чень, подібних до маркірувальних знаків, пристроїв і позначень, що вживаються для розпізнавання аеродро­мів, забороняється.