Віднесення авансових єсв до витрат

Відповідно до частини в) пункту 138.10.4 Податкового кодексу суми єдиного соціального внеску включаються до витрат операційної діяльності, а отже приватний підприємець на загальній системі оподаткування, згідно пункту 177.4, має право зменшити свій загальний оподатковуваний дохід на суму єдиного соціального внеску. Слід зазначити, що це стосується як ЄСВ «за себе» так і нарахованого на заробітну плату найманих працівників.

Чи варто розділяти авансовий внесок з єсв на три платежі?

Як і всі витрати підприємця на загальній системі, суми єдиного соціального внеску включаються до складу витрат місяця, в якому його сплачено, тобто перераховано до бюджету. Інструкція №21-5 передбачає чотири авансових внески з ЄСВ протягом року. Таким чином, авансовий внесок за цілий квартал відноситься до витрат одного місяця. На мою думку, авансовий платіж з єдиного соціального внеску за квартал можна розподіляти на три частини, та перераховувати його до бюджету кожен місяць. Таким чином ЄСВ, сплачений авансом, піде у витрати кожного місяця року, а це зменшує шанси ФОПа отримати збитки у якомусь з місяців.

Чи можна віднести до витрат єсв, сплачений за результатами року?

Як було зазначено вище, якщо остаточна сума єдиного соціального внеску за рік перевищує суму авансових внесків, сплачених протягом року, то підприємець на загальній системі має доплатити різницю до бюджету до 1 квітня року, наступного за звітним. Позиція податкової служби наступна: до складу витрат можна віднести тільки суми єдиного соціального внеску, сплачені авансом протягом року. Відповідно, доплата різниці за результатами року у витрати не включається.

Така позиція ґрунтується на тому, що витрати та доходи підприємця на загальній системі оподаткування формуються за касовим методом. Також, витрати повинні бути прямо пов’язані з отриманням доходу. Різниця ЄСВ, яку підприємець сплачує за результатами року стосується отриманого доходу, проте, якщо вона сплачується у наступному році, її ніяк не можна віднести до витрат попереднього. З такою позицією, звичайно, можна посперечатися.

З цієї ситуації є вихід. Він полягає в тому, щоб ближче до кінця звітного року підприємець приблизно порахував, яка сума ЄСВ в нього вийде до сплати та доплатив її у грудні або у будь якому попередньому місяці. Також, на протязі всього року, можна не обмежуватися лише сплатою авансових внесків, виходячи з чистого доходу за попередній рік. Можна рахувати чистий дохід за кожен місяць та сплачувати єдиний соціальний внесок протягом всього року. Таким чином ФОП на загальній системі не втратить валові витрати по доплаті ЄСВ за рік та оптимізує свій чистий дохід в середині звітного року.

Як враховуються авансові внески при остаточному розрахунку?

На деяких бухгалтерських форумах пишуть про позицію місцевих Пенсійних фондів, згідно якої для визначення бази нарахування ЄСВ, авансові внески, сплачені протягом року слід знімати з витрат. Тобто, в цьому випадку, базою нарахування ЄСВ буде не чистий дохід, в якому «сидять» витрати по ЄСВ, а чистий дохід збільшений на розмір таких витрат.

Така позиція не відповідає нормам закону про ЄСВ та постанов ПФ. Згідно п.2 ч.1 ст.7 Закону «Про ЄСВ» базою нарахування внеску є прибуток, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. Згідно п.4.5.1 Інструкції №21-5 обчислення суми єдиного соціального внеску здійснюється на підставі даних річної податкової декларації з ПДФО. У річному звіті з ЄСВ для підприємця на загальній системі оподаткування, затвердженого Постановою ПФУ №22-2, передбачена графа «Сума чистого доходу (прибутку), заявлена в податковій декларації фізичної особи – підприємця».

У всіх цих випадках мова йде про чистий дохід ФОПа на загальній системі, в якому вже враховані витрати по єдиному соціальному внеску, сплаченого авансом. Тобто, знімати ЄСВ з витрат для визначення бази нарахування не треба. Отже, база нарахування ЄСВ – це виключно розмір чистого доходу, який визначений у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб.