2. Оцінка поточної фінансової безпеки України
В умовах прискореної глобалізації світового господарства однією з найважливіших економічних проблем України, починаючи з 90-х років XX ст.,
є зростання загроз економічній і, зокрема, фінансовій безпеці України. Невирішеність проблем у цій сфері не дозволяє забезпечити відповідний рівень економічного зростання, ускладнює здійснення ефективної реструктуризації економіки, здійснює негативний вплив на зовнішньоекономічну, податкову, страхову сфери та бюджетний процес нашої країни [9].
Останні тенденції у динаміці державного боргу України за 2010-2011 рр.
Обсяг державного боргу України є одним з найважливіших факторів, що визначають рівень фінансової безпеки України та безпосередньо загрожують її суверенності як у фінансово-економічному, так і політичному планах.
У 2010 році порівняно з 2009 обсяги боргу продовжували зростати надзвичайно великими темпами. Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік» граничний обсяг, як і в попередні роки, було визначено лише для прямого державного боргу. Його було встановлено спочатку на рівні 308 млрд. грн., а потім збільшено на 8 млрд. грн. (шляхом внесення змін до закону).
Стрімко зростав і борговий тягар у розрахунку на одного громадянина. У кінці 2010 року на кожного громадянина вже припадало понад 1 тис. дол. США
(майже 8,5 тис. грн.) боргових зобов’язань. Накопичення державного боргу вперше перетнуло позначку 50 млрд. дол. США, що майже в 1,5 рази перевищував золотовалютні резерви держави, сформовані НБУ. За оцінкою Рахункової палати, основною причиною стрімкого зростання державного боргу є надзвичайно великі державні запозичення, здійснені урядом у обсягах, що значно перевищують необхідні обсяги фінансування державного бюджету.
Крім того, оскільки запозичені кошти значно перевищували потреби у фінансуванні державного бюджету, це призвело до зростання залишків коштів державного бюджету, розміщених на рахунках Держказначейства.
У 2010 році також не відбулося покращення стану реалізації проектів за фінансування запозиченими у МФО коштами.
Продовжена практика надання державних гарантій для здійснення запозичень суб’єктам господарювання, що мають високий ризик, переклало їх на державний бюджет.
У той же час аудитом встановлено, що продовження практики нарощування державних боргових зобов’язань заклало передумови до стрімкого росту витрат з погашення та обслуговування цих зобов’язань.
Якщо у 2009 році такі витрати становили 40 млрд. грн., або кожна п’ята гривня пішла на боргові платежі, то у 2010 році вони становили вже майже 59 млрд. гривень.
Однією з позитивних тенденцій щодо боргових операцій у 2010- 2011 рр. стало суттєве зменшення дохідності за запозиченнями через ОВДП. Це свідчить про рефінансування високовартісних внутрішніх боргів минулих років у менш вартісні боргові інструменти поточного року. Такі дії Уряду певною мірою закладають підгрунтя для зменшення видатків майбутніх періодів щодо виконання цих боргових зобов’язань. Так, якщо у 2009 році дохідність ОВДП досягала 17-30%, то в 2010 році вона була зменшена до 6,5-13%.
Таким чином, у 2010-2011 роках продовжувалася практика попередніх років щодо проведення широкомасштабних запозичень з усіх джерел. Як наслідок, це призводить до високих темпів зростання державного боргу, що загрожує фінансовій безпеці України.
Темпи нарощування боргових зобов’язань у декілька разів перевищують темпи росту економіки держави і, відповідно, створюють загрозу національній економічній безпеці.
Орієнтація Уряду на здійснення значних обсягів запозичень призводить до розбалансування державних фінансів, оскільки такі запозичення, починаючи з 2009 року, досягають майже 60% доходів Державного бюджету України.
Наслідком безконтрольованого здійснення запозичень у 2009 році і підтримання їх високих темпів у 2010-2011 рр. Стали значні обсяги витрат бюджетних коштів на погашення та обслуговування запозичень.
З 2009 року почалися пікові навантаження щодо боргових платежів на державні фінанси, які триватимуть до 2013 року (середньорічні платежі в цей період оцінюються у 50 млрд. грн.).[15]
Зовнішній борг України
Надзвичайно важливим та цікавим фактором, що визначає стан фінансової безпеки, є зовнішній борг держави. Саме він найбільше загрожує суверенності та економічній незалежності держави-боржника. Неможливість держави розрахуватися за своїми зобов’язаннями ставить її на межу дефолту. Прикладом таких ситуацій є зовнішні борги деяких країн Єврозони, а особливо ситуація у Греції. У випадку дефолту країна буде змушена поступитися частиною власної незалежності у здійсненні державної фінансової політики, що негативно відзначиться на її економічному становищі і не буде сприяти забезпеченні слідування фінансовій стратегії розвитку, не відображатиме реальних потреб соціально- економічного життя країни.
У 2010 році валовий зовнішній борг України збільшився на 13,9 млрд. дол. США., або на 13,5% і на 01.01.2011 р. Становив 117,9 млрд. дол. США (85,7% від ВВП).
Динаміка зовнішнього боргу України у 2010 році відзначається:
значними обсягами чистих зовнішніх залучень Уряду (7 млрд. дол. США) та довгострокових залучень реального сектору економіки 3.5 млрд. дол. США);
суттєвим накопиченням короткострокового боргу інших секторів за торговими кредитами і простроченою заборгованістю (4,7 млрд. дол. США);
скороченням довгострокових зобов’язань українських банків перед нерезидентами (2.5 млрд. дол. США).
Найбільш суттєво за 2010 рік зріс борг секторів державного управління та органів грошово-кредитного регулювання (на 8,5 на 32,5 млрд. дол. США або 23,7% від ВВП).
Обсяг короткострокового зовнішнього боргу за залишковим терміном погашення протягом року збільшився на 8,5 млрд. дол. США і на кінець 2010 року становив 47,3 млрд. дол. США. Рівень його покриття міжнародним резервом на кінець року зріс до 73% ( на початок року він стоновив 68%).[10]
Виконання Зведеного бюджету України
Виконання Зведеного бюджету України є важливим фактором забезпечення злагодженого та стабільного функціонування фінансової системи України у загальнодержавному значенні. «Здоровий» стан державного бюджету є запорукою виконання покладених Конституцією України на державу функцій.
У свою чергу, це і забезпечує фінансову безпеку держави.
У 2010 році доходи Зведеного бюджету України зросли на 21,2% і становили 330,9 млрд. грн. (без суми відшкодованої заборгованості за ПДВ облігацій внутрішньої державної позики). Це відбулося через відновлення економіки та частково було зумовлено посиленням податкового тиску на суб’єктів економічної діяльності.
Зростання доходу забезпечувалося переважно за рахунок:
збільшення надходжень від ПДВ в основному через менші суми його відшкодування (внесок у зростання – 6,7 п.п.);
значне перерахування коштів НБУ (внесок – 3,7 п.п.).
Рівень виконання доходів Зведеного бюджету України (без урахуваннямОВДП-ПДВ) становив 101,7%.
Видатки Зведеного бюджету України (з урахуванням кредитів за вирахуванням погашення) становив 379,2 млрд. грн. І збільшився порівняно з попереднім роком на 21,2 %.
Порівняно з 2009 роком найбільше зросли видатки на обслуговування державного боргу – на 67,6% (внутрішнього державного боргу – в 2,3 раза), що значною мірою залежало від боргової політики Уряду щодо залучення ОВДП з терміном обігу до одного року.
Збільшення видатків на заробітну плату і поточні трансферти населення у 2010-2011 відбулося нижчими темпами, що здійснювало помірний тиск на інфляцію.
Зведений бюджет України майже впродовж усього року виконувався із дефіцитом, який на 01.01.2011 р. Становив 48,2 млрд. грн. (без урахування ОВДП-ПДВ) Це було спричинено занчними видатками за державним боргом, проблемами із зовнішніми фінансами, відсутність надходжень від приватизації державного майна, а також труднощами із надходження доходів. Порівняно з 2009 роком дефіцит Зведеного бюджету України збільшився на 29,5% за рахунок Державного бюджету України, який зріс на 35,1%.[16]
Платіжний баланс України та золотовалютний резерв НБУ
Аналіз платіжного балансу дає змогу визначити різницю між вихідними та вхідними грошовими потоками у процесі зовнішньоекономічних зв’язків. Активне сальдо (>0) по платіжному балансу є джерелом для накопичення золотовалютних резервів. Пасивний сальдо (< 0) має протилежні наслідки. Платіжний баланс, зокрема його сальдо, визначає можливі зміни у валютному курсі національної грошової одиниці, що можуть мати значний вплив на стан фінансової безпеки у державі.
У 2010 році внаслідок погіршення стану зовнішньої торгівлі товарами, насамперед у 2-й половині року, відбулося зростання дефіциту рахунку поточних операцій. Основним фактором цього було відновлення внутрішнього попиту та зростання цін на енергоносії.
Наявність вільної ліквідності на світових фінансових ринках та поступове відновлення економічного зростання в Україні, а також успішна співпраця з МФО у 2010 році призвела до зростання обсягів надходжень прямих іноземних інвестицій та дала змогу здійснити значні залучення на зовнішніх ринках як за короткостроковими, так і «довгими» інструментами (особливо для державного та реального секторів).Це забезпечило профіцит рахунку операцій з капіталом та фінансових операцій.
Зростання дефіциту рахунку поточних операцій було компенсовано суттєвим профіцитом рахунку за капіталом та фінансовими операціями. Це забезпечило виконання зведеного платіжного балансу з профіцитом у розмірі 5 млрд. дол. США порівняно з дефіцитом 13,7 млрд. дол США у 2009 році.
У 2011 році зростає надходження фінансових ресурсів до банків та реального сектору економіки за рахунок кредитів та облігацій. Разом з тим певна нестача ліквідності на світових ринках стримувала інвестиції в Україну.[10]
За 2009-2011 роки НБУ вдалося накопичити значний золотовалютний резерв, що є надзвичайно важливим фактом у гарантуванні виконання Україною зобов’язань за боргами. За інформацією Нацбанку, резерви в іноземній валюті на 31 січня 2012 року склали 29,712 мільярда доларів, резервна позиція в МВФ - 0,03 мільйона доларів, спеціальні права запозичення - 101,7 мільйона, золото - 1,55 мільярда доларів. За 2011 рік золотовалютні резерви НБУ зменшилися на 8,0%, або на 2,781 мільярда доларів з 34,576 мільярда. За уточненими даними НБУ, станом на кінець грудня золотовалютні резерви склали 31,794 мільярда доларів. Як повідомлялося, в грудні золотовалютні резерви НБУ зменшилися на 1,9%, або на 613,85 мільйона доларів, склавши на 31 грудня 31 794,59 мільйона доларів.
Цінова ситуація
У 2010 році спостерігалася тенденція до уповільнення річних темпів зростання індексу споживчих цін (ІСЦ), який за підсумками року становив 109,1% порівняно з 112,3 у 2009 році.
Основний внесок у зростання споживчих цін у 2010 році (з урахуванням їх високої ваги у структурі споживчих витрат домогосподарств) забезпечувало зростання цін на продукти харчування та підакцизні товари.
Стримана монетарна політика сприяла успішному досягненню цілі з базової інфляції-утримання за підсумками 2010 року в межах однозначного числа. Починаючи з другого кварталу 2010 року, вона коливалася у вузькому коридорі (7-8,5% у річному вимірі), становивши за підсумком року 7,9% (у 2009 році -14,9%).
Вагому роль у зниженні інфляційного тиску з боку попиту мало також помірне зростання реального доходу населення і відносна стабільність курсу гривні до долара США.
Підвищення вартості житлово-комунальних послуг на 13,8% (на 9,7 п.п.) було зумовлено підвищенням ціни на природнього газу для населення у серпні 2010 року на 50%.
Індекс цін виробників (ІЦВ) промислової продукції в 2010 році становив 118,7% (у 2009 році -114,3%), що було зумовлено кон’юнктурою світових товарних ринків. Протягом року динаміка цін виробничо- промислової продукції біла нерівномірною. ІСЦ та ІЦВ є тісно взаємозалежними через частку зростання собівартості у ціні продукції.
Ціни на нафту у 2010-2011 роках відповідно зросли на 13,9 та 25%. Таке зростання світових цін на нафту при збереженні тенденцій останніх років (2008-2011 рр.) до зростання абсолютного імпорту нафти створюють умови для низки негативних макроекономічних ефектів для України. Серед них - прискорення інфляційних процесів, погіршення стану платіжного балансу, зниження прибутковості окремих галузей економіки, зменшення обсягів власних коштів підприємств, які вони могли б направити на інвестиційні цілі.
У 2011 році ціни на сталь у середньому зросли на 30%. Таке зростання цін на чорні метали створює умови для позитивних макроекономічних ефектів. Серед них – покращення стану платіжного балансу та формування потенційної можливості для зростання виробництва. Своєю чергою це створює умови для збільшення податкових надходжень до бюджету, оплати праці та прибутковості галузі, нагромадження коштів на інвестиційні цілі.
Разом з тим простежуються певні негативні наслідки, що виникли унаслідок міжгалузевиз зв’язків. Зростання зовнішніх цін на продукти металургійної галузі спричинило їх збільшення на внутрішньому ринку. Як наслідок, у певних галузях, зокрема у машинобудуванні та будівництві, які є найбільшими споживачами металургійної продукції, зростає собівартість.
За таких умов підприємства вимушені або підвищувати ціни, або їх додана вартість знижується, що призводить до зменшення оплати праці, надходжень до бюджету та згортання інвестиційної діяльності на підприємствах.
Під впливом зростання зовнішніх цін, зокрема на основі позиції українського експорту (метали, продовольство, добрива), інфляція пропозиції через подорожчання нафти та збільшення товарів та послуг ЖКГ для населення простежувалося збільшення дефлятора ВВП на 15%.
На початку 2011 року домінуючий вплив на динаміку цін в економіці України мали чинники пропозиції, але у другому півріччі посилився вплив чинників попиту. Це пов’язано з тим, що на початкуроку ВВП є нижчим за його потенційний рівень і розрахунок ВВП буде негативним. У другому півріччі ВВП досягає свого потенційного рівня, розрахунок ВВП стає позитивним, що формує умови для певного перегріву споживчого ринку та прискорення інфляційних процесів.[10]
З боку пропозиції на перебіг інфляційних процесів впливали такі фактори як підвищення цін на зовнішніх товарних ринках, зокрема на продукти харчування та нафту. Крім безпосереднього впливу на ціни споживання, у ваговій структурі яких продукти харчування та паливо і мастила складали 50% та 1,5% відповідно, вплив цих чинників посилювався через міжгалузеві зв’язки.
Вагомий внесок (близько 4 в.п.) мало підвищення тарифів на газ, опалення та електроенергію для населення.
За даними 2010-1011 років індекси споживчих цін відповідно зростали на 9,1% та 11,2%.
Узагальнюючи представлені вище дані, можна зробити висновок, що фінансова безпека України безпосередньо залежить від державної політики у сферах боргової, бюждетної, валютно-цінової, зовнішньоекономічної, фінансово-кредитної та податкової політик. Рішення у кожному з напрямків цих політик має значний вплив на загальний стан економічної безпеки держави, збалансованість державних фінансів, спроможність контролювати та скеровувати основні тенденції, що виникають у сфері державних фінансів.
Простежується ряд позитивних та негативних тенденцій, що визначають рівень фінансової безпеки України і лише раціональна, послідовна та науково обгрунтована державна фінансова політика може забезпечити реалізацію позитивних факторів впливу та мінімізацію впливів негативних процесів.