2. Класифікація справ (спорів), які розглядаються і вирішуються господарськими судами

За загальним правилом господарські суди розглядають справи в порядку:

1) Справи позовного провадження:

1.1. справи щодо захисту порушених або оспорюваних прав і охоронюваних інтересів суб»єктів господарювання незалежно від форми власності та організаційних форм підприємства, що виникають із договірних господарських відносин незалежно від стадії їх реалізації (укладення, зміна, розірвання, виконання);

1.2. справи щодо невиконання або неналежного виконання господарських зобов»язань учасниками господарських правовідносин;

1.3. справи про визнання недійсними актів органів місцевого самоврядування, державних адміністрацій, якщо такі акти не відповідають законодавству та порушують права й охоронювані законом інтереси підприємств й організацій і якщо відповідну заяву подано в інтересах держави в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції в спірних відносинах та в деяких інших випадках (подаються прокурором або його заступником);

1.4. справи щодо визнання недійсними рішень і актів місцевих органів влади, органів місцевого самоврядування щодо надання додаткових земельних ділянок селянському (фермерському) господарству після його створення або викупу земель селянського (фермерського) господарства для державних і суспільних потреб; про припинення діяльності селянського (фермерського) господарства (ст. 30 ГПК);

1.5. справи, пов»язані із застосуванням чи порушенням законодавства про захист економічної конкуренції;

1.6. справи щодо визнання права на майно, на яке накладено арешт, і звільнення майна з-під арешту, а також стосовно позовів до юридичної особи, яка зобов»язана проводити стягнення коштів із боржника в разі невиконання рішення з вини цієї юридичної особи за умови, коли сторонами в судовому процесі є підприємства чи організації в розумінні ст. 1 ГПК (Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р.);

2) за поданням прокурора – у разі захисту майнових та інших інтересів держави, суб»єктів господарювання, інших органів, організацій і громадян. Наприклад, припинення екологічно небезпечної діяльності суб»єктів господарювання (Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 р.), у випадку тимчасової заборони (зупинення) окремих видів, усієї діяльності або примусового розпуску об»єднання громадян у разі їх незаконної діяльності (Закон України «Про об»є.днання громадян» від 14.05.1992 р., ст.ст. 31-32);

3) За письмовими заявами:

3.1. боржника або кредитора – у справах про банкрутство (Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (ст.6) від 14.05.1992 р.;

3.2. місцевих органів державної влади – у справах про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів, усієї діяльності або примусового розпуску об»єднання громадян у випадках їх незаконної діяльності (Закон України «Про об»є.днання громадян» від 14.05.1992 р., ст.ст. 31-32);

3.3. підприємств або організацій – у справах про відшкодування моральної шкоди, яка заподіяна їм, якщо відповідачем є юридична особа.