7. Соціологічні погляди м.Вебера

Макс Вебер (1864-1920 pp.) - учений-енциклопедист, найбільш знана фігура в історії соціології, економіці, праві, політології, релігієзнавстві, культурології, етиці. Дослідники творчості М. Вебера називають його "Галілеєм соціально-наугавого пізнання" чи "буржуазним Марксом". Масштабність і глибина наукових досліджень ученого ускладнюють ви­значення пріоритету тієї галузі знань у науці, в яку він зробив найбільший внесок.

Основні, найбільш знані наукові праці М. Вебера: "До історії торгових спільностей у середні віки", "Римська аграрна історія та її значення для державного та приватного права", "Протестантська етика і дух капіталізму", "Господарство і су­спільство", "Господарська етика світових релігій" та ін.

Макс Вебер вважається засновником "розуміючої соціо­логії", що вимагає від дослідника вивчення та пояснення внутрішніх суб'єктивних мотивів, намірів, прагнень, цілей людей, котрі вступають у соціальну взаємодію. На думку М. Вебера, природні речі повинні бути пояснені, а суспільні процеси - зрозумілі людині. Отже, перш ніж пояснити людську дію, слід зрозуміти її, вловити таємний сенс, який вкладено в неї активним суб'єктом, а потім інтерпретувати (пояснити) її. Завдання "розуміючої соціології", за М. Вебером, - дістати об'єктивні знання про суб'єктивну реальність.

"Розуміючу соціо­логію" пізніше стали називати суб'єктивною, якісною, мікро­соціологією чи інтерпретивною соціологією. Соціолог-"якісник" якраз і намагається зрозуміти суб'єктивний сенс дій людей, виявивши мотивацію, суб'єктивні наміри тощо.У руслі "розуміючоїсоціології" М. Вебер створює концеп­цію соціальної дії.

Він розрізняє: традиційну дію, засновану на традиції; афективну, що ґрунтується на почуттях; ціле-раціональну та цінніснораціональну, які засновані на раціо­нальному розрахунку та є осмисленими. Саме два останніх типи соціальної дії є суто соціальними й підлягають вивченню. Раціоначізація соціальної дії розглядається вченим як ключова проблема суспільного розвитку.

Макс Вебер є засновником економічної соціології, що по­чинає займати домінантні позиції в соціології вже після смерті вченого. За цією теорією, провідну роль у появі капіталізму відігравали не суто економічні чинники, як вважав його опо­нент К. Маркс, а й значною мірою культурно-етнічні та релігійні. На думку вченого, протестантизм як релігія є тією ідеологічною основою, з якої пізніше з'являється "дух капіталізму". Автором поняття "дух капіталізму" є німецький економіст В. Зомбарт.Макс Вебер відмітив і визначив тенденцію до співвіднос­ності господарського статусу людини та її релігійної належ­ності. Учений довів, що виховання людини в колі протестантів, прищеплення їй норм протестантської етики, що мають пере­важно аскетичний характер, зумовлює у подальшому у такої людини тенденції раціональної поведінки й успіхи в бізнесі. Норми протестантизму вимагають від віруючого пуритан­ської, аскетичної поведінки, відмови від життєвих насолод, які можуть бути здобуті за гроші та стимулює вкладання грошей у виробництво, накопичення їх, що й призведе до багатства однієї людини, а згодом, - і до багатства всього суспільства.Капіталізм, на думку М. Вебера, може бути і раціонально-продуктивним, й авантюрним, орієнтованим на війну, на по­літику, пов'язану з можливостями наживи.

Макс Вебер вважається фундатором політичної соціології. Він рішуче виступав проти революційних методів пере­творення суспільства та вибудовував еволюційний шлях за­провадження раціонально-бюрократичного типу управління.

Саме цей учений створив концепцію легітимних типів пану­вання, серед яких він виокремив такі:• традиційний тип, що заснований на звичаях і традиціях;• раціонально-легальний тип (або раціонально-правовий), який базується на законах та праві;• харизматичний тип, заснований на афектах і на вірі.

Ця типологія з часом не втрачає актуальності та широковикористовується в сучасних дослідженнях. Цінними є ре­комендації М. Вебера для тих, хто йде у велику політику. Мислитель рекомендує обирати на виборах людей, що мають сталий прибуток, володіють власністю, оскільки останні більше придатні до раціоналізації в політиці. Він закликає до формування класу кваліфікованих професіоналів-посадовців, які відрізнялися б високою честю, порядністю, відданістю народу - рисами, котрі б забезпечували ефектив­ність дій державних службовців. М. Вебер приділяє значну увагу аналізові явища партійно-політичної корупції, коли за віддану службу політики роздають усілякі посади та при­вілеї.

Досить по-сучасному, з огляду на реформи в Україні, виглядають рекомендації М. Вебера щодо виховання держав­ної бюрократії та партійних лідерів, а також раціоналізації владних відносин.Розвиваючи методологічні проблеми науки, М. Вебер за­лучив у науковий обіг поняття "ідеальний тип" - специфічна мисленна (уявна) конструкція для пізнання саме соціальних явищ у дусі "розуміючої соціології".На відміну від О. Конта, Г. Спенсера й інших учених, які не провели жодного емпіричного соціологічного до­слідження, М. Вебер брав активну участь у шести досліджен­нях, що були започатковані урядом Німеччини. Використову­ючи методи статистики, спостереження, опитування, він до­сліджував умови праці, ціннісні орієнтації німецьких селян і про­мисловців, чинники напруженості між урядом і робітниками-соціалістами, причини еміграції до Прусії польських селян.

Суттєвим є внесок М. Вебера в розробку низки галузевих соціологій: соціології права, соціології релігії, соціології праці, соціології музики тощо.розуміюча соціологія М. Вебера. Поведінка - відношення або внутрішня і зовнішня позиція особистості на вчинення або не здійснення вчинку. Якщо в це відношення вкладають сенс, то поведінка стає соціальним. Якщо ця поведінка орієнтовано на іншу людину, то це соціальне дію Якщо індивіди орієнтуються одне на одного, то це соціальний зв'язок.Коли соціальні зв'язки регулярні - це звичаї. Коли ці звичаї узаконені - це норма. розуміюча соціологія: "необхідно вивчати мотиви поведінки людей і тоді ми зможемо зрозуміти людини і впливати на його поведінку ". Історико-соціологічне дослідження М. Вебера. "Протестантська етика. Дух капіталізму" - це історико-соціологічне дослідження, порівнюючи проповіді, закони, виступи і т.д. Вебер дійшов висновку, що капіталізм західного зразка став можливий завдяки основним етичним принципам протестантка релігії: прагнення до особистого успіху, аскетизм, працьовитість і т.д.