
- •1. Предмет, об’єкт та функції соціології як науки
- •2. Структура соціологічного знання. Мікро та макро- соціологія.
- •3. Загальна характеристика основних етапів розвитку соціологічної думки
- •4.Соціологічні погляди о.Конта
- •5.Соціологічні погляди г. Спенсера
- •6. Соціологічні погляди е.Дюркгейма
- •7. Соціологічні погляди м.Вебера
- •8. Соціологічні погляди к.Маркса .
- •10.Основні соціологічні школи та напрями в психологічній парадигмі
- •11. Історія розвитку соціологічної думки в Україні
- •12 Суспільство як соціальна система. Поняття, типологія
- •13. Інформаційне суспільство. Становлення та перспективи
- •14. Соціальна стратифікація та соціальна мобільність.
- •15. Соціальні інститути. Поняття, різновиди
- •16.Соціальні статуси та соціальні ролі
- •17. Соціологія релігії. Предмет та актуальні проблеми
15. Соціальні інститути. Поняття, різновиди
Соціальний інститут - це стійкий комплекс формальних і неформальних норм, правил, принципів, які регулюють різні сфери людської життєдіяльності й організовують їх у систему соціальних статусів та ролей.Інтеграція індивідів у соціальне об'єднання (групу, спільноту чи суспільство) передбачає не лише зацікавленість людей у створенні таких зв'язків, але й наявність можливостей комунікацій- спільної цілісно-нормативної системи, мови тощо.Соціальний інститут виникає та функціонує, задовольняючи якусь соціальну потребу. Коли ця потреба стає незначною чи зовсім зникає, то поступово зникає і соціальний інститут, який її задовольняв.
Кожна людина має індивідуальну комбінацію потреб. Проте фундаментальних (важливих для всіх) потреб не так уже й багато. їх п'ять і стільки ж головних соціальних інститутів:
• потреба у відтворенні роду — інститут сім'ї та шлюбу;
• потреба у виробництві та розподілі засобів існування -економічні інститути, виробництво;
• потреба в безпеці, соціальній злагоді та порядку - політичні інститути, держава;
• потреба в переданні знань і набутих цінностей, соціалізація нових поколінь - інститут освіти;
• потреба у вирішенні духовних проблем, переданні духовних цінностей і ритуалів, які підтримують у суспільстві солідарність та злагоду - інститут релігії.
Процес утворення соціального інституту - інституціона-лізація - передбачає такі етапи:
1) виникнення потреби, задоволення котрої вимагає спільних організованих дій;
2) формування спільних цілей;
3) поява соціальних правил і норм у процесі стихійної соціальної взаємодії;
4) поява процедур, пов'язаних із нормами та правилами;
5) інституціоналізація правил, норм, процедур, тобто їхнє прийняття та практичне застосування;
6) визначення системи санкцій і ролей, що охоплюють усіх членів соціального інституту.
Соціальні інститути можуть бути формальними та неформальними.У межах формальних інститутів взаємодія суб'єктів відбувається на основі законів і правових актів, формальних регламентів, правил та постанов.Неформальні інститути, незважаючи на досить чітку регламентацію, не мають формально закріплених законів, правил, норм (наприклад, дружба, сусідство та ін.).У соціальних інститутів є не лише функції (позитивна роль у суспільстві), але й дисфункції (шкода, яку вони чинять суспільству).Функції сприяють зміцненню, виживанню, саморегуляції соціальної системи. Дисфункції ведуть до дезорганізації, зміни та руйнування структури.
Розрізняють функції:
• явні — якщо вони офіційно заявлені, всіма усвідомлені й очевидні. Очікувані та необхідні явні функції формуються й декларуються в кодексах і закріплюються в системі статусів та ролей;
• латентні - коли вони приховані, незаявлені, незаплановані.
До явних функцій соціальних інститутів, що забезпечують закріплення та відтворення суспільних відносин, належать:-регулятивна, що забезпечує регулювання взаємовідносин між членами суспільства за допомогою утворення моделей поведінки;- інтегративна, котра забезпечує згуртованість, взаємозалежність і взаємовідповідальність членів соціальних груп, які формуються під упливом інституціоналізації правил, норм, санкцій, систем ролей;- трансляційна, що пов'язана з переданням соціального досвіду;- комунікативна, яка забезпечує поширення інформації, що виникла в певному інституті, як у середині цього інституту для управління та контролю за дотриманням норм, так і у взаємодіях між інститутами.
Латентні функції є незапланованими, непрямими результатами діяльності соціальних інститутів.Ці результати можуть мати важливе значення для суспільства. Так, усі інститути беруть участь у соціалізації особистості. Саме в системі інституціональної взаємодії, що має чітко означені норми та санкції, індивід здобуває життєві навички й досвід.Явною функцією системи вищої освіти є підготовка кваліфікованих спеціалістів. Латентною - відтворення системи соціальної стратифікації. Наявність латентних функцій свідчить про те, що діяльність будь-якого інституту можна використовувати значно ширше, ніж про це офіційно заявлено.
Для ефективного функціонування соціальних інститутів необхідні такі умови:• раціональний розподіл праці та її раціональна організація;• чітке визначення мети й кола дій;• спеціалізація норм, законів і вимог, які регулюють діяльність інститутів;• деперсоніфікація вимог та дій.